Провадження № 3/641/191/2024 Справа № 641/7061/23
01 жовтня 2024 року Суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова Зелінська І.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 516938 від 27.10.2023 року, 26.10.2023 року о 23 год. 50 хв. за адресою: м. Харків, пр. Байрона, буд. 197, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 (ARHE 0219) та проведення такого огляду в медичному закладі КНП ХОР ОНД у лікаря нарколога, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності,- адвокат Василенко Н. М. у судовому засіданні просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .. До того ж, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння не містить даних про дату, час та місце його складання, даних щодо особи, відносно якої він складений, відсутній також підпис такої особи, а наданий відеозапис не є безперервним.
Заслухавши думку захисника, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до вимог статей 245,251,252,280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.
Відповідальність за ч. 1 ст.130КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення ч.1 ст.130КУпАП передбачає умисні дії, спрямовані на керуванні транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного сп'яніння, що нерозривно пов'язано з встановленням самого факту керування.
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні будь-якого правопорушення, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов'язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого (п. 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barberа, Messeguе and Jabardo v. Spain) від 6 грудня 1988 року, п. 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» (Janosevic v. Sweden) від 23 липня 2002 року).
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно ч.1 розділу ІІ Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Так, факт керування автомобілем може бути доведений показаннями потерпілих або свідків правопорушення; фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто і відео з камер поліцейських, і відеозаписи з камер спостереження та відео реєстраторів автомобілів самих правопорушників, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення.
З переглянутого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що патрульний автомобіль поліції рухається у темряві у дворі багатоповерхових будинків та зупиняється біля припаркованого автомобіля Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_2 , зі сторони водія виходить чоловік - ОСОБА_1 , який у ході спілкування з поліцейським заперечує факт керування транспортним засобом, на що працівник поліції стверджує, що у поліцейського наявний запис з фіксацією руху вказаного транспортного засобу. Також вбачається, що на прохання ОСОБА_1 показати йому такий відеозапис, працівники поліції його не надали. До суду такий відеозапис також не було надано.
Так, відповідно до правил, визначених п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати і часу.
Як об'єктивно вбачається із долученого до матеріалів справи відеозапису на диску (відеозаписи із бодікамер), суд доходить висновку, що працівники патрульної поліції не зафіксували факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_2 . Факт наявності на відеозаписі транспортного засобу, за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 , у статичному положенні, не підтверджує факту керування (тобто приведення до руху) зазначеною особою транспортного засобу.
У судовому засіданні також було допитано свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що є товаришем ОСОБА_1 .. Вказав, що 26.10.2023 року вони зустрілись з ОСОБА_1 та іншими друзями, гуляли, спілкувались, а також вживали алкогольні напої у дворі будинку ОСОБА_1 .. Коли стало прохолодно, сіли до автомобіля останнього. При цьому зазначив, що ОСОБА_1 сів на місце водія, проте двигун не вмикав, автомобіль не перебував у русі. Стверджував, що в автомобілі вони сиділи та спілкувались до приїзду поліції.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що є товаришем ОСОБА_1 .. Зазначив, що 26.10.2023 року вони зустрілись з ОСОБА_1 та іншими друзями, гуляли, спілкувались, а також вживали алкогольні напої у дворі будинку ОСОБА_1 .. Коли стало прохолодно, сіли до автомобіля останнього, де продовжили спілкування. При цьому зазначив, що ОСОБА_1 сів на місце водія, проте двигун не вмикав, автомобіль не перебував у русі.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведене в п. 27 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функції водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в п. 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
За вказаних обставин, матеріали провадження не містять достовірних відомостей, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у змісті визначення цього терміну, а тому зазначене не породжувало обов'язку проходити огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Так, в порушення вимог ст.251 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодного належного доказу вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених в протоколі. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Інші будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
За викладених вище обставин суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 516938 від 27.10.2023 року, не є належним доказом, на підставі якого відповідно до положень ст. 251 КУпАП суд може встановити наявність адміністративного правопорушення та винність особи у його вчиненні, суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 252, 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити в зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 07.10.2024 року.
Суддя- І. В. Зелінська