Справа № 953/1211/23
н/п 1-в/953/312/24
"04" жовтня 2024 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про приведення вироку суду у відповідність до закону, стосовно засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Київського районного суду м. Харкова від 09.08.2023 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, згідно ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
11 вересня 2024 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про приведення вироку суду у відповідність до закону, стосовно засудженого ОСОБА_4 .
В обґрунтування подання посилається на те, що на обліку Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області з 12.10.2023 перебуває гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 09.08.2023 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, згідно ст.75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, посилаючись на внесення змін до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує (декриміналізує) злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають або відбули покарання, але судимість не знято і не погашено. Особа, яка засуджена за діяння, караність якого законом усунена, згідно ч.2 ст.74 КК України підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Представник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином. До суду прокурором ОСОБА_5 подано заяву про розгляд подання без участі прокурора, клопотання органу пробації просить задовольнити.
Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, подав до суду заяву з проханням провести судове засідання без його участі та задовольнити подання органу пробації.
Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду подання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 09.08.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 09.08.2023.
Згідно п.п.1,2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти їм про зміну свого місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Зазначений вирок набрав законної сили 11.09.2023.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 09.08.2023 надійшов на виконання до Київського районного відділу філії ДУ «Центр Пробації» в Харківській області 12.10.2023, заведено особову справу № 153/2023.
09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі: ЗУ № 3886-IX), яким внесені зміни до КУпАП ст.51 Дрібне викрадення чужого майна.
Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП у редакції Закону України № 3886-IX передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст.51 КУпАП у редакції Закону України № 3886-IX установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, підлягає адміністративній відповідальності.
Аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір викраденого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у розрахунку на місяць, установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Як вбачається з вироку Київського районного суду м.Харкова від 09.08.2023 ОСОБА_4 засуджений за крадіжку 8 пачок цигарок ТМ «Bond street blue selection», 1 пачку цигарок ТМ «Camel Yellow», 1 пляшку пива ТМ «Рогань традиційне», об'ємом 0,5 літри, загальною вартістю вказаного майна у розмірі 744 грн. 20 коп. Правопорушення вчинене 16.12.2022.
Станом на 2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн., а 50 відсотків від його розміру становило 1342 грн., 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 2684 грн.
Конституційний Суд України в рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) розтлумачив положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії у часі кримінально-правової норми, яка пом'якшує або скасовує відповідальність особи, вказавши, що це стосується випадків: коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено зі складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження форми вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.
Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію. Так, декриміналізація - це скасування кримінального закону, що передбачає кримінальну відповідальність і покарання за конкретне кримінальне правопорушення.
Декриміналізація діяння може здійснюватися такими способами: а) суспільно небезпечне діяння може бути визнане таким, що не є суспільно небезпечним за змістом; б) таким, що не є кримінально протиправним за формою; в) таким, що не є ні суспільно небезпечним за змістом, ні кримінально протиправним за формою.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК (ч. 1ст. 2 КК України).
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Частиною 1 ст.5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу, що визначено положеннями статті 74 КК України.
Пункт 13 ч.1 ст.537 КПК України передбачає, що під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст.74 КК встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
За таких обставин, враховуючи часткову декриміналізацію, введену Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX, на підставі ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, суд вважає подання Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про приведення вироку суду у відповідність до закону таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Подання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про приведення вироку суду у відповідність до закону, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Київського районного суду м. Харкова від 09.08.2023 за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 09.08.2023 - звільнити.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1