Справа № 644/10138/23
Провадження № 2/638/2946/24
Іменем України
04 жовтня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Агапова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Суслової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення 30 876,55грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Бізнес позика» звернулось до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 30 876,55грн. заборгованості, у тому числі:
- 9 947,47грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту;
- 20 929,08грн. - суми прострочених платежів по процентах.
В обґрунтування позову посилається на те, що 22.06.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем укладено договір №468517-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронним повідомленням, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 грн.
Разом з тим, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, не повернув грошові кошти, у зв'язку з чим у останнього наявна заборгованість у розмірі 30 876,55грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26.12.2023 справу передано за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.02.2024 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Тією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію щодо руху коштів по банківській картці на ім'я відповідача.
17.05.2024 від АТ «Універсал Банк» надійшов лист з проханням перевірки коректності зазначеного РНОКПП.
10.06.2024 від ОСОБА_1 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне.
Позивач стверджує, що 22.06.2023 Відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 468517-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Як стверджує позивач, він направив Відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті та який боржником було введено/відправлено.
Анкета клієнта, яка являє собою таблицю із зазначеними в ній даними не містить підпису Відповідача, зокрема й електронним цифровим підписом
Будь-які належні та достовірні докази, які свідчать про те, що вказана анкета заповнена саме відповідачем, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, в матеріалах справи відсутній договір підписаний одноразовим ідентифікатором, наявна лише роздруківка договору не підписана у жодний спосіб відповідачем.
Таким чином, надана позивачем анкета клієнта не може бути належним та достовірним доказом внесення/зазначення своїх персональних даних саме відповідачем, та, як наслідок, належним доказом приналежності йому номера телефону та номеру банківської картки, зазначених позивачем.
В матеріалах справи наявний документ, виданий позивачем, під назвою «Візуальна форма послідовності дій клієнта» в якому відображено послідовність дій відповідача та позивача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача стосовно укладення кредитного договору.
Надана позивачем «Візуальна форма послідовності дій клієнта» складена та підписана ним одноособово, тому в розумінні положень чинного законодавства України не може бути належним та достовірним доказом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) щодо укладення договору про надання кредиту № 468517-КС-001 на умовах, визначених офертою. За викладених обставин не вбачається доведеним факт прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) щодо укладення договору про надання кредиту № 468517- КС-001 на умовах, визначених офертою.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника який позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
Належність відповідачу банківської картки, на яку перераховувались кредитні кошти не підтверджується належними та допустимими доказами.
Також позивачем, в якості доказу видачі відповідачу кредиту в розмірі 10 000,00 грн. надано довідку про видачу коштів, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн», яка не є розрахунковим документом в розумінні положень чинного законодавства України та відповідно не може бути належним доказом, який підтверджує факт здійснення операції, зокрема, перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі.
Будь-яких належних та достовірних доказів перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі, зокрема квитанцій, чеків, платіжних доручень, платіжних інструкцій, банківських виписок по рахунку, тощо позивачем до суду не надано.
Як вбачається з умов договору, а саме: з пункту 3 договору, сторонами був визначений графік обов'язкових платежів, відповідно до якого встановлені періоди користування кредитом, розмір процентів за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загальний платіж.
З укладанням додаткових угод відповідний графік змінювався в залежності від суми кредиту, наданого відповідачу.
Тобто, укладаючи відповідні правочини сторони чітко визначили строки повернення кожної частини кредиту та відповідно відсотки, що мали бути сплачені відповідачем.
Поряд з цим, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відсотки за користування кредитними коштами нараховуються на наявну станом на момент розрахунку суму заборгованості.
Також зазначає, що враховуючи, що сторонами у графіку чітко визначено строки повернення кредитних коштів із відповідним частковим зменшенням суми кредиту; банк фактично втратив можливість нарахування процентів на залишок заборгованості по кредиту, що виходить за строк кредитування, погоджений сторонами у графіку. Відповідно не підлягають стягненню проценти за період після 07.12.2023 р.
20.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.08.2024 повторно витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію щодо руху коштів по банківській картці на ім'я відповідача.
30.08.2024 до суду надійшла витребувана інформація.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
22.06.2023 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №468517-КС-00 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Бізнес позика» 22.06.2023 було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №468517-КС-00 про надання кредиту, і остання прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення вищевказаного договору, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4481 котрий відповідачем було введено/відправлено.
Таким чином, 22.06.2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № №468517-КС-00 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до договору Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Пунктом 1 договору про надання кредиту передбачено, що строк кредиту 24 тижні, процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка в день - 1,15288411, фіксована; комісія за надання кредиту 1 500,00грн, загальний розмір наданого кредиту 10 000 грн, термін дії договору до 07.12.2023.
На виконання умов договору, 22.06.2023 позивачем було перераховано 10 000 грн. на банківську карту відповідача, що підтверджується випискою по картці за 22.06.2023 на ім'я ОСОБА_1 .
Разом з тим, в порушення умов договору, у визначені договором строки відповідачем сума кредиту повернута не була, у зв'язку з чим, у останнього, відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 13.12.2023 наявна заборгованість у сумі 30 876,55грн.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Тобто, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав в зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті коштів, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,12,19,81,133,141,264,265 ЦПК України, ст.ст.258,526,549,610-612,625,1050,1054 ЦК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 30 876,55грн. заборгованості, у тому числі: 9 947,47грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 20 929,08грн. - суми прострочених платежів по процентах.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 2 147,00грн. - на відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.О. Агапов