Справа № 1715/9070/12
1-в/569/383/24
03 жовтня 2024 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
представника заявника адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про зняття арешту з майна, -
На розгляді у Рівненському міському суді Рівненської області перебувала кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину ,передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2013 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України і призначено їй із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.
10 вересня 2024 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшло клопотання від представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про зняття арешту з майна, а саме, з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , який накладений постановою слідчого СВ Рівненського МВ УМВС, лейтенантом міліції ОСОБА_5 від 12 квітня 2012 року.
Під час розгляду клопотання представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 просила клопотання задовольнити та зняти арешт з майна.
Інші учасники розгляду даної справи в судове засідання не з явилися будучи належно повідомленими про дату, час та місце її розгляду.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 , дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою слідчого СВ Рівненського МВ УМВС, лейтенантом міліції ОСОБА_5 від 11 квітня 2012 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_4 , а саме - на квартиру АДРЕСА_1 , та належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 18 січня 2005 року.
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2013 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України і призначено їй із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 384128027 від 24.06.2024 (Тип обтяження: арешт нерухомого майна; Реєстраційний номер обтяження: 12418490; Зареєстровано: 20.04.2012 12:17:07 за № 12418490 реєстратором: Рівненська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України; Підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, 1-296-12, 18.04.2012, СВ Рівненського РВ УМВС України Рівненській області; Об'єкт обтяження: квартира, двохкімнатна квартира, адреса : АДРЕСА_2 .
Зазначений арешт позбавляє ОСОБА_4 права розпорядитися належним їй майном.
Відповідно до п. 1 абз 3,4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
При цьому, згідно з пунктом 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції 2012 року) питання про знаття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до статті 126 КПК України, в редакції 1960 року, чинного на час накладення арешту на частку квартири, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною першою статті 214 КПК України, в редакції 1960 року, підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 404 КПК України (в ред. 1960 року), якщо у виправданого чи особи, стосовно якої справа припинена, були вилучені документи, цінності чи інші предмети, або накладений арешт на майно, копія відповідного рішення суду направляється відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей чи інших предметів, а також для зняття арешту з майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України (в ред. 1960 року) питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи застосування кримінального закону, що має зворотну силу, відповідно до частини другої та третьої ст. 5 КК України, вирішуються судом, який постановив вирок.
При при ухваленні даного вироку не було вирішено питання щодо скасування арешту на майно ОСОБА_4 , накладеного на підставі постанови слідчого СВ Рівненського МВ УМВС, лейтенантом міліції ОСОБА_5 від 11 квітня 2012 року на нерухоме майно ОСОБА_4 , а саме - на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 126 КПК України 1960 року, накладення арешту на майно скасовується, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
У ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Наведені Конституційні гарантії права володіти своїм майном поєднується з такими ж вимогами ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, де зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17.07.1997 Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 р.), першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Як встановлено в судовому засіданні застосування заходу забезпечення кримінальної справи, а саме накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_4 є перешкодою для вільного розпорядження нею об'єктом її права власності, а тому заява про скасування арешту підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 125, 126, 409 КПК України (1960 року), п. 9 Перехідних положень КПК України (2012 року), суд, -
Клопотання про скасування арешту задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на підставі постанови слідчого СВ Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області лейтенанта міліції ОСОБА_5 від 11 квітня 2012 року, на нерухоме майно ОСОБА_4 , а саме - на квартиру АДРЕСА_1 , та належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 18 січня 2005 року.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1