Дата документу 04.10.2024Справа № 554/10868/24
Провадження № 1-кс/554/10328/2024
04 жовтня 2024 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області підполковника юстиції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Полтавської обласної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Машівка Машівського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , студента 4 курсу НУ «Полтавської політехніки імені Юрія Кондратюка», не одруженого, освіта незакінчена вища, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №22024170000000210 від 11.09.2024 р.,-
Слідчий звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 яке мотивує наступним.
Слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
24.02.2022 р. Указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024 та від 23.07.2024 №469/2024, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України, строк дії воєнного стану в Україні продовжувався. Дія воєнного стану в Україні триває до теперішнього часу.
Одночасно з цим, представниками Федеральної служби безпеки рф посилено ведення розвідувально-підривної діяльності проти України, що полягає в ослабленні державної влади України та держави в цілому; її самостійності усередині країни та незалежності у міжнародних відносинах; захищеності території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань; підготовленості держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту; дестабілізації суспільно політичної обстановки всередині країни; створенні умов для діяльності іноземної розвідки (вербування агентури серед жителів України, зокрема, з представників органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів тощо); збиранні інформації, що представляє інтерес для іноземної розвідки та її подальшого використання рф задля отримання переваг над Україною в області збройних сил, військових дій, зовнішньої політики, втручання у внутрішню політику суверенної держави, для маніпулювання суспільними настроями населення України.
Наведені вище факти розв'язання та ведення рф агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі шляхом вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України, захоплення державних установ, організацій та військових частин, введення воєнного стану в Україні та продовження строку його дії, в тому числі факти збройного конфлікту між Україною та рф широко висвітлювалися більшістю засобів масової інформації України та іноземних держав, у зв'язку з чим достовірно були ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше початку вересня 2024 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , перебуваючи в дружніх відносинах між собою, маючи спільні інтереси, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою швидкого отримання грошових коштів, надали згоду на негласне співробітництво з представником держави-агресора.
При цьому, останні погодилися на пропозицію користувача месенджеру «Telegram» з нік-неймом « ОСОБА_9 » - співробітник спецслужб рф, за грошову винагороду вчиняти умисні дії, пов'язані із наданням представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану.
Спілкування вказані особи вирішили здійснювати з використанням мобільного телефону через багатоплатформову систему миттєвого обміну повідомленнями (месенджер) «Telegram» (далі - месенджер «Telegram»), де ОСОБА_5 використовує акаунт з іменем користувача « ОСОБА_10 » та нік-нейм « НОМЕР_1 » і сім-картою абонента ПрАТ «ВФ України» НОМЕР_2 , а співробітник спецслужб рф використовує акаунт « ОСОБА_9 » та нікнейм « ОСОБА_11 » і має номер моб. тел. НОМЕР_3 .
В подальшому ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше початку вересня 2024 року, шляхом листування у месенджері «Telegram» з використанням вказаних вище акаунтів, отримав від співробітника спеціальних служб рф на ім'я « ОСОБА_9 » завдання здійснити відеофіксацію, з використанням стаціонарно встановленого мобільного терміналу, нанесення ракетного удару по опорі високовольтної лінії електропередач, яка розташована між АДРЕСА_2 збройними силами рф або зафіксувати наслідки такого ракетного удару і корегувати його у подальшому, за грошову винагороду в розмірі 30 000 грн.
Реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності та обороноздатності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та наслідків і бажаючи їх настання, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, 30.09.2024 приїхали з м. Полтаву в м. Суми й орендували тимчасове житло, де перебували до 02.10.2024.
У вказаний період часу, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 придбали 2 мобільні телефони марки «Poco C65», портативні зарядні пристрої (павербанки), сім-картки ПрАТ «Київстар» та інші комплектуючі для конструювання та встановлення засобу безперервної відеофіксації вказаного вище об'єкта критичної інфраструктури та території навколо нього.
02.10.2024 приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, на виконання спільного злочинного наміру, спрямованого на надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України представникам іноземної держави, в умовах воєнного стану, вийшли з орендованого приміщення в м. Суми та, користуючись послугами таксі на автомобілі марки «Рено Сандеро», д.н.з. НОМЕР_4 , виїхали до АДРЕСА_2 .
Того ж дня, в період з 16 год. 00 хв. до 20 год. 10 хв., ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що їх дії можуть надати представникам іноземної держави змогу здійснити точний ракетний удар по вказаному об'єкту критичної інфраструктури, а також корегувати його нанесення, на виконання завдання співробітник спеціальних служб рф, на ім'я « ОСОБА_9 », в умовах воєнного стану, перебуваючи в полі між АДРЕСА_2 , встановили і замаскували серед гілля і сухого листя в прилеглому лісі засіб безперервної відеофіксації - 2 мобільні телефони марки «Poco C65», з'єднані з портативними зарядними пристроями (павербанками).
При цьому, тильні сторони обох телефонів, де розміщені відеокамери, були спрямовані на опору ЛЕП, тобто виконали всі дії на забезпечення безперервної відеофіксації згаданого вище об'єкта критичної інфраструктури, з можливістю віддаленого доступу до камери мобільного терміналу співробітниками російських спецслужб.
02.10.2024 о 23 год. 00 хв. злочинна діяльність ОСОБА_5 та ОСОБА_8 була припинена шляхом їх затримання на місці вчинення злочину працівниками УСБУ в Полтавській області.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні за попередньою змовою групою осіб державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України - наданні представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
03.10.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю смт. Машівка Машівського району Полтавської обл., зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , студенту 4 курсу НУ «Полтавської політехніки імені Юрія Кондратюка», не одруженому, раніше не судимому, вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, яке віднесене законом про кримінальну відповідальність до злочинів проти основ національної безпеки України.
Вина підозрюваного ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, підтверджується зібраними у провадженні доказами.
Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів.
Об'єктом злочинів проти основ національної безпеки є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної i правової держави (ст. 1 Конституції України).
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні за попередньою змовою групою осіб, діяння, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України - наданні представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Підозрюваному може загрожувати покарання у вигляді позбавлення волі на п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Разом із цим, у даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені ч.ч.1,2,3,4,5 ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим, є необхідність в обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з його утриманням у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Матеріали кримінального провадження, які додаються до даного клопотання підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення та обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його причетності до інкримінованого злочину потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, особливо в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії рф проти України.
Таким чином, суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст. 177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики підозрюваного.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим є необхідність у застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши пояснення прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника та дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024170000000210 від 11.09.2024 р., за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
02.10.2024 р. о 23 год. 00 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
03.10.2024 р. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, яке віднесене законом про кримінальну відповідальність до злочинів проти основ національної безпеки України.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим цим Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.
Проаналізувавши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя вважає, що в матеріалах провадження містяться достатні дані, які переконують суд у тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміновані йому злочини, висунута підозра є обґрунтованою. Констатуючи це, суд виходить з того, що обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину. Така позиція узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», в яких наголошено на тому, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Так, надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Крім того, слідчий суддя вважає, що прокурором доведена наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
У обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, як на території України, так і на території тимчасово окупованих областей, Автономної Республіки Крим, а також закордоном, у т. ч. на території російської федерації через усвідомлення загрози втрати свободи та можливості вільно пересуватися на тривалий час, у разі визнання його винним у вчиненні злочину. Також, враховуючи характер інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, підозрюваний, перебуваючи на волі, зможе вжити заходів конспірації з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення.
Окрім цього, зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування.
Також, підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ОСОБА_5 матиме змогу власноручно або за допомогою інших невстановлених осіб, знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування. Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_5 , може незаконно впливати на свідків та підозрюваного, які можуть давати викривальні покази щодо нього.
Так, перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Ризик впливу на свідків, експертів, спеціалістів існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того з метою ухилення від кримінальної відповідальності він зможе як сам так і на його вимогу використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз видати інформацію про інших учасників злочину, чи підкупу впливати, або вимагати впливу на свідків, потерпілого та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.
Також, підозрюваний може продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою неможливо буде запобігти контактам з іншими невстановленими можливими співучасниками вчинення злочину, з якими перебуваючи на свободі ОСОБА_5 зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, ОСОБА_5 матиме змогу продовжити вчиняти дії, спрямовані на надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану. Крім цього, останній не має сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення кримінальних правопорушень.
Проаналізувавши доводи прокурора в обґрунтування обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою відносно ОСОБА_5 . слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Беручи до уваги дані про особу підозрюваного, його молодий вік, стан його здоров'я, наявність повідомлення про підозру, суспільно небезпечний характер вчиненого, інші обставини справи, та з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість застосувати більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-408, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
У зв'язку з вище викладеним слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193-194, 196, 197, 376 КПК України, суд,-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів з триманням в ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», в межах строку досудового розслідування.
Строк тримання під вартою обчислювати з 23 год. 00 хв. 02 жовтня 2024 року.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 23 год. 00 хв. 01 грудня 2024 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 07 жовтня 2024 року .
Слідчий суддя ОСОБА_1