Справа№534/1563/22
Провадження №1-кп/534/238/22
07 жовтня 2024 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 120221175520000407 від 15 жовтня 2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Козельщина Полтавської області, громадянина України, працює водієм ПГЗК, не одружений, має на утриманні доньку, не має інвалідності, військовозобов'язаний, не є учасником бойових дій, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України
Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене обвинуваченому ОСОБА_4 таке.
14 жовтня 2022 року близько 14 години 10 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу ділянки АДРЕСА_2 , побачив ОСОБА_6 , та під час розмови із останньою між ними виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, підійшов до ОСОБА_6 , та наніс їй один удар правою рукою, стиснутою в кулак у ліве плече, та долонею правої руки, наніс один удар в обличчя останній. Після цього, ОСОБА_4 слідом за ОСОБА_6 зайшов на територію ділянки АДРЕСА_2 , де схопивши її лівою рукою за волосся голови, правою рукою почав наносити удари по обличчю, внаслідок чого ОСОБА_6 впала на землю. В той час, коли остання лежала на землі, ОСОБА_4 наніс їй щонайменше 8 ударів ногою по тулубу, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, струсу головного мозку, синців лівої руки та молочної залози, травматичного розриву барабанної перетинки, які відповідно до висновку експерта № 954 від 20.10.2022 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, сторона обвинувачення дійшла висновку, що дії ОСОБА_4 , слід кваліфікувати як умисне нанесення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченому частиною 2 статті 125 КК України.
Дослідивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, враховуючи, що кожен доказ не має наперед встановленої сили, суд дійшов наступних висновків.
Обвинувачений ОСОБА_4 , допитаний у судовому засіданні, надав наступні за змістом покази, що визнає вину частково та повідомив, що коли потерпіла накинулась на нього з сокирою, обвинувачений наніс один удар у відповідь.
На питання прокурора обвинувачений повідомив, що подія відбулася 14 жовтня 2022 року, кількість ударів не визнає, вважає, що наніс два удари в обличчя та в область вуха.
На запитання представника потерпілої, обвинувачений повідомив, що вони перебували біля двору потерпілої коли вона вибігла до них з сокирою. У двір потерпілої обвинувачений потрапив через хвіртку яка була відчинена, після того як обвинуваченому стало відомо, що викликали поліцію. Обвинуваченому відомо, що подію знімала на камеру телефону маленька дівчина, яка перебувала у будинку. Обвинувачений не бачив, чи наносив удари у бік потерпілої хтось інший, крім нього. Обвинуваченому відомо від сусідів, що потерпіла полюбляє випивати алкогольні напої. Обвинувачений телефонував потерпілій та пропонував їй домовитися та пропонував допомогу. Потерпіла відмовила обвинуваченому. Потерпіла розмахувала сокирою перед обвинуваченим на початку конфлікту.
На питання потерпілої обвинувачений повідомив, що в той день обвинувачений був на червоній машині, у двір потерпілої обвинувачений заходив два рази.
На питання головуючого обвинувачений повідомив, що не визнає ту кількість ударів, яка зазначена у обвинувальному акті. Обвинувачений визнає нанесення потерпілій одного удару правою рукою стиснутою в кулак у ліве плече, та долонею правої руки, нанесення одного удару в обличчя потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_6 , допитана у судовому засіданні, надала наступні за змістом покази, що до події не бачила та не знала обвинуваченого. 14 жовтня потерпіла виходила до магазину, чула розмови, які продовжувались тривалий час, відчинивши хвіртку побачила автомобіль схожий на «Ниву» бордового кольору. Біля автомобіля стояло двоє чоловіків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , останній сказав потерплій «Навіщо вона пошкрябала наш автомобіль», хоча автомобіль стояв далеко від хвіртки потерпілої. Чоловік на ім'я ОСОБА_9 почав у нецензурній формі принижувати потерпілу ображати «чуркою» в цей момент обвинувачений підійшов до потерпілої та почав її бити, вдарив два рази, один удар прийшовся у голову потерпілої після чого остання вдарилася об хвіртку. Обвинувачений взяв за волосся потерпілу, яка впала додолу та продовжував її бити, потерпіла відштовхнула обвинуваченого та закрила хвіртку. Після чого обвинувачений вибив хвіртку зайшов до двору та продовжив бити потерпілу по тулубу та голові. Потерпіла утікаючи від обвинуваченого схопила сокиру в руки, обвинувачений вихватив сокиру з рук потерпілої ти викинув її додолу та продовжував бити, через деякий час до двору зайшов ОСОБА_9 , згодом прийшла ОСОБА_10 , яка є матір'ю ОСОБА_9 та кричала, щоб обвинувачений та її син покинули двір тому, що потерпіла дуже сильно гукала на допомогу. Згодом обвинувачений та його товариш ОСОБА_9 , розпиваючи пиво, повернулись до двору потерпілої, в якому ОСОБА_9 взявши за горло потерпілу, погрожував останній та вимагав віддати документи. ОСОБА_11 побачивши це почала виштовхувати обвинуваченого та ОСОБА_9 з двору потерпілої. Через якийсь час приїхала поліція, та знімала показання, так як потерпілій було дуже погано її просили зразу не писати заяву. Вночі потерпілій було дуже зле, на ранок подруга потерпілої викликала швидку останній. Потерпіла почувала себе дуже погано, мала сильний головний біль та головокружіння.
На питання прокурора потерпіла повідомила, що подія відбулася 14 жовтня 2022 року, до магазину потерпіла виходила через хвіртку свого двору. Обвинувачений коли наносив удари потерпілій ображав її гідність. Обвинувачений у дворі потерпілої наносив останній удари по голові та тулубу кулаками. Потерпіла вхопила сокиру та кричала обвинуваченому, щоб останній пішов з її двору.
На питання представника потерпілої, потерпіла повідомила, що обвинувачений наносив більше десяти ударів по тулубу, по ногах, по грудях, по голові. ОСОБА_9 не наносив ударів, а тільки душив потерпілу за горло.
На питання захисника потерпіла повідомила, що у день коли сталася подія потерпіла не вживала алкогольних напоїв, не працює, проживає у місті Горішні Плавні, в лікарню потерпілу зранку забрала швидка. Потерпілій було погано цілу ніч, рвота та сильний головний біль. Хто на ранок викликав швидку потерпіла точно не пам'ятає. Потерпіла потрапила до лікарні, де останній провели обстеження. Потерпіла провела 14 днів на стаціонарному лікуванні з діагнозом черепно-мозкова травма та забої внутрішніх органів. Раніше потерпіла не хворіла та лікарів не зверталась. Потерпіла вважає, що медичні обстеження були проведені не повністю, не зроблено МРТ. До судового експерта потерпілу направляли один раз. Потерпіла вважає, що моральна шкода їй нанесена так як їй погрожували та ображали за національним принципом так як вона іншої національності. Потерпіла повідомила, що обвинувачений викрикував, що вона не має права тут проживати.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав наступні за змістом покази, що свідок перебуває у дружніх відносинах з дитинства, працюють на одній роботі.
Мати обвинуваченого надала садженці свідку та обвинуваченому, вони направились до дачного будинку, на алеї між будинками у автомобілі спустило колесо, свідок та обвинувачений вийшли з автомобіля спробували підкачати колесо, яке не підкачувалося, згодом з хвіртки вийшла потерпіла та почала викрикувати в бік обвинуваченого та свідка, почалася словесна суперечка, потім зайшла та вийшла з двору із сокирою, обвинувачений вибив сокиру з рук потерпілої, свідок відігнав автомобіль назад на дачну ділянку та прийшов забрати обвинуваченого з двору потерпілої, свідку стало відомо, що хтось викликав поліцію тому свідок та обвинувачений вирішили залишитися та з'ясувати всю ситуацію, яка сталася та відмовилися від таксі яке було викликане. Зустріли поліцію при в'їзді на садове товариство.
На запитання прокурора свідок повідомив, що подія відбулася 14 жовтня 2022 року приблизно з 11 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. Потерпіла замахнулася на обвинуваченого сокирою, тілесних ушкоджень не нанесла, обвинувачений вибив рукою сокиру з рук потерпілої, обвинувачений штовхнув потерпілу правою рукою у ліве плече. Свідок просив обвинуваченого піти з місця події. Після чого потерпіла повернулася до себе на подвір'я, а свідок та обвинувачений направилися у бік магазину. Свідок повідомив, що обвинувачений разом з ним заходили на земельну ділянку потерпілої перед приїздом поліції з метою розібратися у ситуації, яка виникла. У дворі потерпілої була словесна перепалка між потерпілою та обвинуваченим, який штовхнув потерпілу у плече. Потерпіла не запрошувала до свого двору свідка та обвинуваченого зайти до неї була ініціатива свідка та обвинуваченого. Перед приїздом поліції свідка та обвинуваченого було вигнано за ворота ділянки.
На запитання потерпілої свідок повідомив, що коли була словесна перепалка біля двору свідок не вживав алкогольні напої. Коли вдруге він повернувся після магазину то мав стан алкогольного сп'яніння.
На питання представника потерпілої свідок повідомив, що коли обвинувачений та свідок перебували біля двору потерпілої, остання викрикувала в їхній бік погрози та відганяла їх від свого двору. Приблизно хв. 10 обвинувачений та свідок перебували біля подвір'я потерпілої. Потерпіла побачивши обвинуваченого та свідка зайшла до двору та вийшла з нього з сокирою, удар потерпілій обвинувачений наніс один поштовх у плече коли вибив з її рук сокиру.
На запитання захисника свідок повідомив, що автомобілю свідка пошкодження в той день коли сталася подія не спричинялося. Свідку не відомо хто викликав поліцію, ймовірно, що сусіди. Учасника та свідками конфлікту були потерпіла, обвинувачений свідок, мати свідка, сусідка потерпілої та її дочка. Чи фіксував хтось подію на відео телефону свідку не відомо.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надала наступні за змістом покази, що з обвинуваченим вони не знайомі. З потерпілою являються сусідами по дачним ділянкам. В день коли сталася подія, свідку зателефонувала дочка та повідомила, що треба бігти до двору потерпілої, бо там щось сталося, свідок наблизившись до двору потерпілої побачила як мати ОСОБА_9 виштовхує обвинуваченого та ОСОБА_9 з двору потерпілої. Свідок бачила конфлікт та знімала його на свій телефон, відео потім передала до поліції. Свідок не бачила того, щоб обвинувачений наносив удари потерпілій. Свідок чула, що обвинувачений викрикував потерпілій, що вона повинна віддати документи на дачну земельну ділянку йому.
На запитання прокурора, свідок повідомила, що подія відбулася 14 жовтня 2022 року, свідок бачила як мати ОСОБА_9 виштовхувала обвинуваченого та ОСОБА_9 з двору, які перебували у стані алкогольного сп'яніння. Обвинувачений та ОСОБА_9 повідомили свідку, що потерпіла начебто вибігла та напала на останніх, повідомили свідку, що обвинувачений та ОСОБА_9 відібрали сокиру у потерпілої та викинули. ОСОБА_14 свідок не бачила, та як це відбувалося свідок не бачила. ОСОБА_15 свідка намагалася викликати поліцію, але зателефонувала до пожежної охорони, потім вона зателефонувала свідку. Поліцію викликало декілька людей. Коли свідок зайшла до подвір'я потерпілої то побачила, що у потерпілої червоне та розпухле обличчя та рука. Потерпіла повідомила свідку, що її били.
На запитання представника потерпілої свідок повідомила, що на подвір'ї потерпілої вона бачила обвинуваченого, ОСОБА_9 та його матір.
На питання головуючого свідок повідомила, що вона особисто не бачила, щоб обвинувачений наносив удари потерпілій. Свідок бачила, що ОСОБА_9 вхопив потерпілу за горло та вдарив лодонею у обличчя один раз.
На запитання захисника свідок повідомив, що свідок разом сидів зі своєю компанією та нікого не чіпав. Після того, як свідок отямився, він бачив як всі стояли. В момент коли потерпілий тягав свідка за футболку, інші намагалися їх розборонити та відтягти потерпілого. Свідок не бачив, чи наносив удари обвинувачений потерпілому.
На запитання головуючого свідок повідомив, що свідок не бачив, щоб потерпіла та обвинувачений наносили один одному тілесні ушкодження. Свідку стало відомо про тілесні ушкодження потерпілого зі слів обвинуваченого, який повідомив про те, що потерпілий звернувся до поліції.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надала наступні за змістом покази, що свідок знає потерпілу через її дружні відносини з матір'ю.
Свідок перебувала у будинку та не бачила всього конфлікту, вона бачила тільки момент коло всі учасники події заходили до подвір'я потерпілої. Також свідок бачила, як били потерпілу та чула від неї крики про допомогу.
На запитання прокурора свідок повідомив, що не пам'ятає коли сталася подія. У будинку потерпілої свідок допомагала потерпілій з хворим котом. Потерпіла вийшла на вулицю та згодом свідок почула крики потерпілої та двох невідомих їй чоловіків. Коли свідок вийшла на вулицю та побачила, як потерпіла зайшла до приміщення, а за нею зайшов якийсь чоловік, потерпіла кричала про те, щоб свідок викликала поліцію. Свідок бачила як потерпіла та двоє чоловіків спорили, та у цьому конфлікті пару разів вдарили потерпілу. Свідок пам'ятає тільки удар по щоці потерпілої.
На запитання представника потерпілої свідок повідомила, що потерпіла до дня, коли сталася подія, на поганий стан здоров'я не скаржилась. Свідок відвідувала потерпілу у лікарні.
На запитання захисника свідок повідомила, що з обвинуваченим не знайома та з іншим чоловіком який був з обвинуваченим не знайома.
На запитання головуючого свідок повідомила, що на свідка не впливали та не примушували давати покази.
Також вину у вчиненні інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_17 кримінального правопорушення прокурор доводив дослідженими під час судового слідства наступними іншими доказами.
1.Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або іншу подію від 15.10.2022 (т. 2 а.с. 23).
2.Висновок експерта № 954 ОСОБА_18 від 20.10.2022 (т. 2 а.с. 24-26). Відповідно до цього висновку у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців обличчя, струсу головного мозку, синців лівої руки та молочної залози, травматичного розриву барабанної перетинки, які утворилися від дії тупих предметів (не менше, ніж від п'яти ударів) можливо в термін та при обставинах, указаних в постанові та підекспертною, і за ступенем тяжкості відносятся до легких тілесних ушкоджень, що спричинили коротокчасний розляд здоров'я.
3.Ззаява про вчинення кримінальних правопорушень, зареєстрована ВП №2 КРУП ГУНП в Полтавській області вх. М-309/115/110/01 2022 від 01.11.2022 (т. 2 а.с. 27-27а).
4.Виписка із медичної карти стаціонарного хворого «Москалюк Галини Єлисеївни» № 3685 (т. 2 а.с. 28-29).
5.Мультизрізова комп'ютерна томографія від 20.10.2022 ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 30-31).
6.Ультразвукове дослідження черевної порожнини нирки ОСОБА_6 № 1742 (т. 2 а.с. 31 на звороті, 32-34).
7.Протокол проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_6 з фототаблицями (т. 2 а.с. 35-45), відповідно до якого потерпіла повідомила про обставини кримінального правопорушення і за допомогою статиста продемострувала нанесення ударів обвинуваченим.
8.Висновок експерта № 1067 ОСОБА_18 від 18.11.2022 (т. 2 а.с. 46). Відповідно до цього висновку покази потерпілої ОСОБА_6 , дані нею під час проведення слідчого експерименту по механізму, локалізації, кількості нанесених їй тілесних ушкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на її ім'я; виявлені у потерпілої ОСОБА_6 тілесні ушкодженя могли утворитися при обставинах, на які вона указує під час слідчого експерименту.
9.Заява ОСОБА_16 про добровільне надання відеозапису від 18.11.2022 (т. 2 а.с. 47) У заяві відсутні посилання на пристрій, його ідентифікуючі ознаки, яким здійснено відеозапис та виготовлено відповідно відеофайли, їх кількість.
10.Протокол огляду диску від 18.11.2022 року з оптичним диском «Alerus» (т. 2 а.с. 48-51). Диск містить 4 відеофайла. На відеозаписах відсутні відомості про дату та час зйомки. У графі «Дата зміни» у кожного з цих файлів зазначено 22.11.2022. На відеофалах «Video 22-11-18 (1)», «Video 22-11-18 (4)» Зафіксовано, серед іншого, як обвинувачений долонею правої руки наносить один удар потерпілій у ліву частину обличчя. Інших ударів обвинуваченого потерпілій у цих відеофайлах не зафіксовано.
11.Протокол огляду місця події від 23.11.2022 року з фототаблицями (т. 2 а.с. 52-55) ділянки №1, алеї №2, садового товариства «Ромашка» в АДРЕСА_3 .
12.Ксерокопія паспорту на ім'я громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 56 та на звороті).
13.Вимога № 5950/115/110/13-22 від 21.11.2022 відносно ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 57).
14.Відповідь на запит надана ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні № 1172/01-12 від 24.11.202 відносно ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 58).
15.Довідка № 20-22/5076 від 22.11.2022 видана сектором з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб відносно ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 59).
16.Постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів оптичного диску DVD-R марки « ALERUS» об'ємом 4,7 GB, на якому мається інформація у виді 4 відео файлів (т. 2 а.с. 60).
17.Виробнича характеристика, надана водієві автоколони № 1 цеху безрейкового транспорту ПРАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 61).
Також прокурором надано документи щодо непритягнення до відповідальності обвинуваченого, неперебування його на обліку у лікаря-психолога та лікаря-нарколога, процесуальні документи щодо відкриття матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними.
У судових дебатах прокурор просив суд ОСОБА_4 визнати винним у інкримінованому йому злочині та призначити покарання за санкцією ч. 2 ст. 125 КК України у виді 1 року 6 місяців пробаційного нагляду.
Потерпіла просила суд призначити обвинуваченому максимальне покарання, цивільний позов просила задовольнити.
Представник потерпілої просив суд призначити покарання у виді двох років обмеження волі та задовольнити цивільний позов.
Захисник надав суду пояснення, звернувши суд увагу на докази, заперечив проти максимального покарання.
Обвинувачений у своїй промові у судових дебатах та у останньому слові повідомив, що щиро каїться, та попросив вибачення у потерпілої.
Учасники кримінального провадження також використали права на репліки.
Щодо вищевикладеного публічного обвинувачення, підтриманого прокурором в судових засіданнях у цій справі, за яким прокурор вважає винними обвинуваченого ОСОБА_4 , у умисному нанесенні легкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_6 , що спричинило їй короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченому частиною 2 статті 125 КК України, суд зазначає про наступне.
За ч. 2 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Тому суд застосовує статтю 62 Основного Закону України, згідно з вимогами якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно із ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Частина 2 цієї статті КПК України регламентує, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до частини другої цієї статті процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Стаття 85 КПК України передбачає, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України).
За ч. 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
До того ж суд враховує наступні приписи КПК України: «Стаття 87. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини
1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
2. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
3) порушення права особи на захист;
4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;
5) порушення права на перехресний допит;
3. Недопустимими є також докази, що були отримані:
1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;
2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;
3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження;
4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
4. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
5. В умовах воєнного стану положення цієї статті застосовуються з урахуванням особливостей, визначених статтею 615 цього Кодексу.
“Стаття 88. Недопустимість доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого.
1. Докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
2. Докази та відомості, передбачені частиною першою цієї статті, можуть бути визнані допустимими, якщо:
1) сторони погоджуються, щоб ці докази були визнані допустимими;
2) вони подаються для доказування того, що підозрюваний, обвинувачений діяв з певним умислом та мотивом або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких він вчинив відповідне кримінальне правопорушення;
3) їх подає сам підозрюваний, обвинувачений;
4) підозрюваний, обвинувачений використав подібні докази для дискредитації свідка.
3. Докази щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюваного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримінальне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого.»
“Стаття 89. Визнання доказів недопустимими
1. Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
2. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
3. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.»
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Разом з тим, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 455/844/16-к.
Так, Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.
Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми.
При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України.
У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.
Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об'єктивного взаємозв'язку та взаємоузгодження.
Суд бере до уваги положення доктрини «плодів отруйного дерева», яка знайшла своє втілення у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справах «Гефен проти Німеччини», «Тейксера де Ккастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» тощо.
Зокрема, у рішенні, що має статус остаточного у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2021 ЄСПЛ вказав, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням установленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
До того ж суд враховує, серед іншого, те, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті покладається на слідчого прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Об'єктом кримінального проступку за ч. 2 ст. 125 КК України є здоров'я людини, суб'єкт - загальний, суб'єктивна сторона - умисна форма вини (прямий, непрямий умисел). Об'єктивна сторона кримінального проступку включає: 1) суспільно-небезпечне протиправне діяння; 2) наслідок у вигляді легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; 3) причиновий зв'язок між діянням і наслідком.
Фактичні дані, отримані за результатом допиту свідка ОСОБА_12 є належними, допустимими доказами. Суд зауважує, що цей свідок бачив один поштовх правою рукою обвинуваченого потерпілій у ліве плече, чим вибив сокиру з її руки.
Фактичні дані, отримані за результатами допиту свідка ОСОБА_13 є неналежними доказами в частині нанесення обвинуваченим потерпілій ударів, оскільки особисто свідок не бачила, чи наносив удари обвинувачений потерпілій.
Фактичні дані, отримані за результатом допиту свідка ОСОБА_16 є неналежними доказами, оскільки цей свідок прямо не вказує на обвинуваченого як на того, хто наносив удари потерпілій.
Суд зауважує, що обвинувачений визнав спочатку два удари в область обличчя та в область вуха потерпілої, потім одного удару правою рукою стиснутою в кулак у ліве плече, та долонею правої руки, нанесення одного удару в обличчя потерпілої, але не як не вісім, які йому інкриміновані.
Фактичні дані, отримані за наслідком допиту потерпілої та слідчим експериментом за участю потерпілої суттєво не співпадають з фактичними даними, отриманими за результатами допиту вищевказаних осіб щодо кількості ударів та яких саме, і якими саме способами.
Щодо фактичних даних, зафіксованих у відеофайлах, які записані на оптичний диск (т.2, а.с. 48-51) та протоколом огляду диску від 18.11.2022 не було зауважень чи заперечень щодо відповідності їх дійсності у сторони захисту і у сторони обвинувачення. Водночас у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №908/1120/17 зазначено, що для оцінки належності відеозапису як доказу береться до уваги наявність у ньому необхідних реквізитів електронного доказу, таких як фіксація дати та часу зйомки, місця події. Такі дані у всіх чотирьох фалах відсутні. Суд вважає, що фактичні дані, зафіксовані у вищевказаних відеофайлах є достовірними доказами.
Ступінь тілесних ушкоджень, встановлених висновком експерта № 954 (т. 2, а.с. 24-26), а саме легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розгляд здоров'я потерпілої, на підставі обставин, указаних у постанові про призначення експертизи від 20.10.2022, повідомлених потерпілою, які, як вказано, утворилися від дії тупих предметів (не менше п'яти ударів), суперечать фактичним даним, наведеним судом вище, оскільки: їх не могло бути, за висновками суду більше трьох, постанову органу досудового розслідування від 20.10.2022 до матеріалів кримінального провадження не долучено; тому суду не відомо об'єктивних відомостей обставин кримінального правопорушення, які саме у постанові про призначення експертизи зафіксовані. Посилання (цитування) на постанову експертом у описовій частині висновку не є беззаперечною і точною відповідністю тексту постанови без перевірки та співставлення з оригіналом та/або її копією.
Щодо фактичних даних, зазначених у висновку експерта № 1067 від 18.11.2022, що дані по механізму, локалізації, кількості нанесених їй тілесних ушкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на її ім'я; виявлені у потерпілої ОСОБА_6 тілесні ушкодження могли утворитися при обставинах, на які вона указує під час слідчого експерименту суд визнає недостовірними доказами, оскільки всупереч ч. 1 ст. 101 КПК України у ньому відсутній докладний опис проведених експертом досліджень та всупереч п. 6 ч. 1 ст. 102 КПК України докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати. Цей висновок фактично містить посилання на висновок експерта № 954 від 20.10.2022, протокол проведення слідчого експерименту від 18.11.2022, і неповне цитування обставин справи з постанови органу досудового розслідування без долучення до матеріалів кримінального провадження цієї постанови.
Фактичні дані,отримані за наслідком допиту потерпілої та ті, що отримані за наслідком допиту свідків не взаємоузгоджені.
Фактичні дані, отримані за наслідками допиту обвинуваченого, суд в першу чергу оцінює у контексті ст. 62 Конституції України, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Сукупністю зібраних доказів та у їх взаємозв'язку, враховуючи, що кожен доказ не має наперед встановленої сили, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено належними, достатніми, достовірними доказами, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цивільного позову.
Питання щодо речових доказів належить вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Запобіжні заходи не застосовувались і суд не вбачає необхідності у їх застосуванні.
Процесуальні витрати у справі не підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в порядку ст.124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та виправдати його у зв'язку тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином, відмовити.
Процесуальні витрати стягненню з обвинуваченого не підлягають.
Запобіжні заходи застосовуванню не підлягають.
Речові докази у справі: оптичний диски DVD-R марки « ALERUS» об'ємом 4,7 GB, на якому мається інформація у виді 4 відео файлів - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Комсомольський міський суд Полтавської області, а засудженим у той же строк з моменту його отримання.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому роз'яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз'яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
Суддя ОСОБА_19