18.09.2024
ЄУН 389/3953/23
Провадження №2/389/833/23
Рішення
іменем України
18 вересня 2024 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гаврилюк Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Знам'янської міської ради Кіровоградської області в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,
з участю: позивачки - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , представника третьої особи - ОСОБА_3 ,
встановив:
ОСОБА_1 10.11.2023 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона з 19.01.2007 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірваний рішенням Знам'янського міськрайонного суду від 11.08.2020. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З часу розірвання шлюбу відповідач у вихованні дитини участі не приймає, із сином зустрічався чотири рази, а останні півроку взагалі дитину не бачив і його життям не цікавився, до органу опіки та піклування з приводу встановлення порядку спілкування з дитиною не звертався, в свою чергу вона жодних перешкод йому не чинила. З 01.11.2022 відповідач сплачує аліменти, однак станом на 01.10.2023 має заборгованість в розмірі 149 255 грн 50 коп. Їх син є особою з інвалідністю з дитинства, постійно потребує медичного лікування, однак відповідач про дитину, його фізичний та духовний розвиток не піклується, не проявляє зацікавленості в подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на фізичний розвиток сина. Також він не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти. Тобто, створені такі умови, які шкодять інтересам дитини. Всі питання щодо виховання сина вирішуються нею самостійно, він знаходиться на повному її утриманні. Відповідач ніде не працює, веде аморальний спосіб життя, а саме вживає алкоголь та наркотики, має інфекційні захворювання, які не лікує, він є небезпечним для суспільства, а тим паче для дитини. Орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його малолітнього сина. З посиланням на п.2 ч.1 ст.164 СК України, позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав стосовно його малолітнього сина ОСОБА_4 .
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити. Також пояснила, що відповідач не приймає жодної участі у вихованні дитини, оскільки протягом двох років сина не бачив, не цікавився його життям та здоров'ям, фінансово не допомагав, аліменти почали з нього стягуватися тільки в примусовому порядку з пенсії. Коли вони проживали разом, то він зловживав алкогольними напоями і це погано впливало на дитину, яка має діагноз «аутизм». Це стало основною причиною їх розлучення. Зараз, коли вони проживають окремо, дитина стала спокійніша.
На запитання суду позивачка пояснила, що підставою для позбавлення відповідача батьківських прав є її хвороба, оскільки вона має 3 стадію онкозахворювання і в разі, якщо з нею щось трапиться, вона боїться залишати дитину на батька.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Пояснив, що від дитини ніколи не відмовлявся, хоче бачити сина та спілкуватися з ним, однак позивачка цього йому не дозволяє, з дитиною бачитися не дає, він неодноразово приходив до них додому, однак безрезультатно, зателефонувати до сина не може, оскільки вона заблокувала його номер в телефоні. За місцем навчання сина позивачка заборонила викладачам підпускати його до дитини. Крім того, у 2021 році він переніс інсульт, внаслідок чого був паралізований правий бік, півроку тому почав нормально ходити, тому фізично не міг вирішувати питання через відповідні служби щодо побачення з дитиною. За станом здоров'я має інвалідність 3 групи та отримує пенсію, з якої відраховується 50% на сплату аліментів та погашення заборгованості по ним. Йому залишається 1 500 грн, тому додатково забезпечувати фінансово дитину він не має можливості. Просив не позбавляти його батьківських прав.
Позивачка на запитання суду підтвердила, що дійсно не надає можливість відповідачу бачитися з сином, оскільки він приходить в неадекватному стані, кричить, влаштовує скандали, тому вона не хоче, щоб він приходив до сина і дитина це бачила.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала. Пояснила, що з приводу позбавлення батьківських прав відповідача в орган опіки та піклування звернулася мати позивачки за довіреністю. Під час з'ясування обставин ними встановлено, що відповідач проживає в смт Знам'янка Друга за місцем своєї реєстрації, від старости вони отримали характеристику на відповідача, в якій підтверджено, що він зловживає алкогольними напоями. Також вони спілкувалися з представниками спеціалізованої школи-інтернату, де навчається дитина, де також дали характеристику, з якої вбачається, що відповідач жодного разу до школи не приходив, хоча перешкод для цього немає. Також встановлено, що дитина проживає разом з матір'ю та бабою. При зверненні до органу опіки та піклування баба хлопчика акцентувала увагу на тому, що взагалі мета позбавлення батьківських прав батька дитини це унеможливлення в майбутньому перешкод у здійсненні будь-яких дій щодо дитини, оскільки його мати тяжко хворіє. В разі чого, у неї є старша донька та мати, які і будуть нести відповідальність, оскільки дитина до них звикла, а батька не знає. Головне, що у дитини діагноз «аутизм», а функції батька відповідач не виконує. Про засідання комісії з питань захисту прав дитини вона особисто його повідомляла по телефону, оскільки мають право телефонувати і на гучномовці в присутності свідків таким чином викликати людей. Також про засідання комісії була повідомлена староста селища. Офіційно листом про засідання відповідача вони не повідомляли, на самому засіданні вони також йому телефонували, однак він не відповів, що зафіксовано у протоколі. Крім того пояснила, що висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав надавався також з метою можливості в майбутньому передачі дитини під опіку родичів, у разі, якщо з матір'ю дитини щось станеться.
Від допиту заявлених свідків позивачка відмовилася.
Заслухавши пояснення сторін та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони з 19.01.2007 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний заочним рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11.08.2020.
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 .
Як зазначала позивачка та не заперечувалося відповідачем, дитина має діагноз «аутизм», а у позивачки 3 стадія онкозахворювання. Відповідач, в свою чергу, у 2021 році переніс інсульт, маєінвалідність 3 групи.
З характеристики, виданої 21.07.2023 квартальним комітетом, та акту обстеження умов проживання від 20.07.2023 вбачається, що з травня 2020 року позивачка проживає разом із сином за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання характеризується з позитивного боку, займається вихованням свого сина ОСОБА_4 , з чим їй допомагає її мати ОСОБА_5 . Батько дитини з ними не проживає. Умови проживання позивачки та її сина задовільні, в будинку є газове опалення, водопровід, каналізація, в приміщенні чисто, у дитини є окреме спальне місце, куточок для навчання, одяг та взуття, шкільне приладдя, комп'ютер.
Відповідно до характеристики, складеної 24.07.2023 директором КЗ «Знам'янська спеціальна школа Кіровоградської обласної ради» на ім'я малолітнього ОСОБА_4 , дитина є учнем 3 спеціального класу вказаного навчального закладу, навчається за програмою для дітей з аутичними порушеннями тяжкого ступеня, інтелектуальними порушеннями помірного та тяжкого ступенів. Рівень розумового та фізичного розвитку дитини не відповідає її віковим особливостям відповідно його захворювання. Мати завжди відвідує школу, батьківські збори, батько в навчанні та вихованні сина участі не приймає.
Відповідач, в свою чергу, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . У характеристиці з місця проживання зазначене єдине, а саме, що він зловживає алкогольними напоями. Інших характеризуючих даних стосовно відповідача не наведено.
З інформації, наданої 07.11.2023 Знам'янським відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області, встановлено, що позивачка отримувала аліменти від відповідача на утримання сина ОСОБА_4 в період з 01.11.2022 до дати надання інформації згідно з судовим наказом №389/803/18, виданим 25.04.2018 Знам'янським міськрайонним судом. Розмір щомісячних платежів складав: 01.11.2022 - 0 грн, 01.12.2022 - 3 450 грн, 01.01.2023 - 1 250 грн, 01.02.2023 - 1 250 грн, 01.03.2023 - 1 380 грн, 01.04.2023 - 1 380 грн, 01.05.2023 - 1 380 грн, 01.06.2023 - 1 380 грн, 01.07.2023 - 1 380 грн, 01.08.2023 - 1 380 грн, 01.09.2023 - 1 380 грн, 01.10.2023 - 1 380 грн, 01.11.2023 - 0 грн.
Як встановлено з інформації управління з питань виплат ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 02.10.2023, на виконанні у вказаного управління знаходиться постанова від 12.08.2022 у виконавчому провадженні №65317438 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів. На підставі зазначеної постанови, починаючи з вересня 2022 року здійснюється утримання в розмірі 50% пенсії боржника. Залишок боргу станом на 01.10.2023 складає 149 255 грн 50 коп.
Відповідач станом на 09.01.2024 внесений до Єдиного реєстру боржників, має заборгованість у 17 видах стягнень. Загалом категорії стягнень пов'язані зі стягненням аліментів, штрафів у справах про адміністративні правопорушення та стягнення судового збору.
Згідно з висновком органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Знам'янської міської ради від 02.11.2023 №01-40/2249/1, орган опіки та піклування на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол №10 від 25.08.2023), з метою соціального захисту дитини та подальшого влаштування його до сімейних форм виховання, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини №10 від 25.08.2023 вбачається, що засідання проводилося без участі ОСОБА_2 . Як зазначено, спеціалістами служби у справах дітей було запрошено ОСОБА_2 до служби для з'ясування думки батька, але на контакт він не вийшов, на засідання комісії з питань захисту прав дитини не з'явився.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині 1 ст.9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст.141 СК України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст.150 СК України. Зокерема, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч.1 ст.155 СК України).
Взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване зазначеним положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, ст.8 Конвенції вимагає, щоб органи влади встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України.
Зокрема, п.2 ч.1 ст.164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Позивачка як на підставу для позбавлення відповідача батьківських прав вказує саме на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 (п.2 ч.1 ст.164 СК України).
Виходячи з тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту інтересів дитини, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування повинно вирішуватися лише після всебічного дослідження позицій сторін, насамперед, з'ясування ставлення батька до дитини.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №686/16892/20, від 03.08.2022 у справі №306/7/20, від 07.12.2022 у справі №562/2695/20, від 11.01.2023 у справі №461/7447/17.
Як встановлено судом, жодної з вищевказаних обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено, позивачка на підтвердження своїх вимог таких доказів суду не надала.
Так, свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідач протягом двох років не приймає участі у вихованні дитини, не спілкується з нею, життям не цікавиться, матеріально не допомагає.
Разом з тим судом не встановлено та позивачкою не доведено фактів винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками.
Суд відзначає, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками певних обов'язків, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Проте судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися із сином та брати участь в його вихованні, остаточно і свідомо самоусунуся від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, яка залишилися проживати з матір'ю.
Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, його вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь в його утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками. СК України розрізняє обов'язки батьків з виховання (стаття 150 СК України) та обов'язки батьків з матеріального утримання (аліментні зобов'язання, передбачені статтями 180, 181, 185 СК України).
Так, відповідач в судові засіданні по розгляду даної справи з'являвся, проти позбавлення його батьківських прав заперечував, вказуючи, що має бажання спілкуватися з сином, однак позивачка чинить цьому перешкоди, забороняючи йому бачитися з дитиною.
З'ясовуючи зазначені обставини, позивачка підтвердила суду, що вона дійсно не надає можливості відповідачу бачитися з сином та не бажає, щоб він до нього приходив з причин його неадекватної поведінки.
Зазначене дає підстави вважати суду, що неможливість виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо дитини в деякій мірі спричинено саме діями позивачки, яка, не допускаючи дитину до відповідача, одночасно як на підставу для позбавлення його батьківських прав вказує на те, що батько протягом двох років сина не бачив, не цікавився його життям та здоров'ям, що, в даному випадку, є взаємовиключними обставинами при доведенні підстав позову.
Також в судовому засіданні встановлено, що жодних заходів попередження, впливу з боку служби у справах дітей (органу опіки та піклування) стосовно відповідача не здійснювалося, роз'яснювальна робота з ним не проводилася, і належних доказів на спростування цих обставин судом не здобуто. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку з неналежним поводженням стосовно дитини, вчиняв насильство по відношенню до неї чи вчиняв інші подібні дії. Так само, в матеріалах справи відсутні докази притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.184 КУпАП (ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей).
Крім того, як встановлено судом з пояснень самої позивачки та представника третьої особи, підставою для позбавлення відповідача батьківських прав стала тяжка хвороба позивачки та небажання останньої залишати дитину на батька.
Проте, настання можливих негативних наслідків внаслідок тяжкого захворювання позивачки не може бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача за умови недоведення його свідомого ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків.
Також, як в позові, так і в судовому засіданні позивачка вказувала на те, що відповідач веде аморальний спосіб життя, вживає алкоголь та наркотики, має інфекційні захворювання, які не лікує, та він є небезпечним для суспільства.
Разом з тим, оцінюючи такі фактори, суд відзначає, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку суду дійсно необхідно враховувати такі умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Однак жодних належних доказів вказаної вище антисоціальної поведінки та стану здоров'я відповідача позивачка суду не надала. В свою чергу, доказування у справі не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Отже, оцінюючи зібрані докази, суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають з факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Під час дослідження доказів судом не встановлено не лише достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а й гострої соціальної необхідності в цьому, як крайнього заходу впливу на відповідача.
Суд враховує не доведення позивачкою того, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із сином сімейних відносин не відповідатиме його інтересам.
Доводи позивачки щодо неналежного фінансового утримання сина та наявність у відповідача заборгованості по сплаті аліментів судом відхиляються, оскільки однією з підстав для позбавлення батьківських прав відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України є ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, а не з її утримання. Заборгованість сама по собі не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача і не свідчить про те, що батько ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
При цьому, наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що відповідач з грудня 2022 року постійно сплачує аліменти на утримання сина, які відраховуються в розмірі 50% його пенсії.
Крім того, ч.ч.4, 5 ст.19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).
Так, суд не бере до уваги наданий висновок органу опіки та піклування, вважає його недостатньо обгрунтованим, оскільки в даному висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав у зв'язку з його ухиленням від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини. Зокрема, не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту прав та інтересів дитини, на підставі чого орган опіки і піклування дійшов такого висновку, яка робота ним проведена щодо врегулювання даного конфлікту чи встановлення фактичних обставин ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Як вбачається із зазначеного висновку, орган опіки і піклування прийшов до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача по відношенню до його малолітніх дітей без з'ясування думки батька, на піставі єдиної характеристики з місця його проживання. При цьому, докази які б свідчили про належний виклик відповідача до служби у справах дітей та про повідомлення відповідача про засідання комісії з питань захисту прав дитини з цього питання, суду не надано.
У висновку зазначена лише констатація фактів щодо умов проживання позивачки та їх спільного з відповідачем сина і базується на відомостях, наданих матір'ю позивачки та на характеристці з місця начання дитини. Інших доказів з метою встановлення підстав доцільності позбавлення відповідача батьківських прав органом опіки та піклування не здобуто.
Таким чином, під час розгляду даної справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов'язками відповідачем, які б свідчили про ухилення ним від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України, що на даний час не відповідатиме інтересам дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Судом же, в свою чергу, встановлено, що відповідач у зв'язку з наявними перешкодами з боку позивачки, не може в повному обсязі брати участь у вихованні дитини. Належних доказів, що відповідач свідомо відмовився від виконання своїх батьківських обов'язків та не бажає спілкуватися та бачитися з сином, позивачкою суду не надано.
Положеннями ст.12, 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене та з метою захисту якнайкращих інтересів дитини щодо збереження її зв'язків з батьком, суд вважає, що правові підстави для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відсутні, а тому позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та враховуючи, що даним судовим рішенням позивачці відмовлено в позові, тому понесені позивачкою судові витрати необхідно віднести на її рахунок.
Керуючись ст.19, 141, 150, 155, 164, 166 СК України, ст.12, 13, 141,263-265, 273 ЦПК України, суд,
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити.
Понесені позивачкою судові витрати віднести на її рахунок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Третя особа: виконавчий комітет Знам'янської міської ради Кіровоградської області в особі органу опіки та піклування, місце знаходження: вул.Михайла Грушевського,19, м.Знам'янка Кропивницького району Кіровоградської області, 27400, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04055191.
Повний текст рішення суду складено 27.09.2024.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва