08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2-др/381/10/24
381/3857/24
07 жовтня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря судового засідання Гапонюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Єркіна Максима Миколайовича, про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,-
В провадженні Фастівського міськрайонного суду перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування. Згідно рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 , залишок недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , якій не було виплачено у розмірі, що встановлено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.01.2022 року видане державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори Вірнік І.Є. та зареєстроване в реєстрі за № 3-17 25.01.2022 року, у розмірі 45503,03 грн та залишок недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 , якому не було виплачено у розмірі, що встановлено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.12.2021 року видане державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори Вірнік І.Є. та зареєстроване в реєстрі за № 3-582 15.12.2021 року, у розмірі 456745,28 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 5022,49 грн.
Представник позивача адвокат Єркін М.М., звернувся до суду з клопотанням про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, а саме на професійну правничу допомогу у вказаній справі, зазначивши, що при подачі позову у позові було зазначено орієнтовний розмір судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 5022,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу пов'язані із розглядом справи орієнтовно 8000,00 грн. До позовної заяви було долучено копію Договору про надання правничої (адвокатської послуги). Позивачем у зв'язку із розглядом вказаної справи понесено витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 8000,00 грн. Представник позивача просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 гривень.
Представник позивача Єркін М.М. , в судове засідання не з'явився, через «Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи у його відсутність та задовольнити клопотання про розподіл судових витрат.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.
При розгляді письмових матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 , залишок недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , якій не було виплачено у розмірі, що встановлено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 25.01.2022 року видане державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори Вірнік І.Є. та зареєстроване в реєстрі за № 3-17 25.01.2022 року, у розмірі 45503,03 грн та залишок недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 , якому не було виплачено у розмірі, що встановлено свідоцтвом про право на спадщину за законом від 15.12.2021 року видане державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори Вірнік І.Є. та зареєстроване в реєстрі за № 3-582 15.12.2021 року, у розмірі 456745,28 грн. Також, стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 5022,49 грн.
При ухваленні рішення, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені позивачем. В позовній заяві зазначено про те, що ОСОБА_1 позивач по справі для захисту своїх прав уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом Єркіним М.М. в зв'язку з чим очікуються понесення судових витрат пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмір 8000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правової (адвокатської) допомоги від 31.07.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Єркін М.М.; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 26.09.2024, з якого вбачається, що адвокат Єркін М.М. надав ОСОБА_1 адвокатські послуги: Складання позовної заяви (2 години) вартість 5000,00 грн; участь у судовому засіданні 11.09.2024 року вартість 3000,00 грн.
Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
Однак перевіряючи документи надані адвокатом Єркін М.М. до заяви про розподіл судових витрат, судом встановлено, що відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), лише формально (в загальному) в Акті прийому-передачі наданих послуг перелічено надані послуги та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також, відсутні докази, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).
Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача будь-яких витрат за надання позивачу правничої допомоги.
На підставі наведеного, керуючись ст. 133,140,141,270 ЦПК України, суд,
В задоволенні клопотання адвоката Єркіна Максима Миколайовича поданого в інтересах ОСОБА_5 про розподіл судових витрат залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя Г.В. Соловей