Справа № 373/1980/24
Номер провадження 2-з/373/19/24
07 жовтня 2024 року м. Переяслав
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі головуючої - судді Керекези Я.І., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Чемериса І.В. про забезпечення позову у цивільній справі № 373/1980/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
Позивач звернулася до суду із позовом та просить визнати за нею право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири з надвірними будівлями, загальною площею 75,1 кв.м, житловою площею 36,7 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя.
Провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання.
04 жовтня 2024 року представник позивача адвокат Чемерис І.В. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Просить накласти арешт на спірний житловий будинок.
Посилається на те, що за час спільного проживання у шлюбі сторін по справі була придбана вищезазначена квартира, питання про поділ якої у добровільному порядку не вирішується. Право власності на дану квартиру зареєстровано на відповідача, який на зараз ініціює зупинення провадження у даній справі. Шлюб між ними розірвано. У разі зміни власника спільного майна подружжя з ініціативи ОСОБА_2 унеможливиться виконання рішення суду про поділ майна подружжя, що призведе до порушення прав одного із подружжя та вимагатиме вжиття додаткових заходів для їх захисту.
Клопотання розглядається у відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.4 вищезазначеної постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі за для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, слід зазначити наступне.
Заява про забезпечення позову містить всі необхідні дані осіб, які є сторонами; зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, з обґрунтуванням його необхідності; надано докази щодо власника майна. Заяву про забезпечення позову оплачено судовим збором, що відповідає вимогам ЗУ «Про судовий збір». Зважаючи на дату придбання квартири, на те, що предмет позову та заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов'язаним, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви в частині саме накладення заборони на відчуження спірного майна. Даний захід забезпечення позову є достатнім та співмірним позовним вимогам, не порушить конституційних прав власника майна щодо володіння та користування, не покладає на відповідача непосильний тягар чи інші негативні наслідки та не позбавляє можливості користуватися ним, відповідає балансу інтересів сторін.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Чемериса І.В. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна, а саме:
- квартири Г з надвірними будівлями, загальною площею 75,1 кв.м, житловою площею 36,7 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_1 , власником якої зазначено ОСОБА_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Учасники справи:
позивач (стягувач): ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач (боржник): ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Я.І. Керекеза