Справа № 372/2761/24
Провадження № 2-ві/372/12/24
04 жовтня 2024 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області, в складі: головуючого судді Рабчуна Р.О., розглянувши в приміщенні Обухівського районного суду Київської області, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Нечаєва Леоніда Євгенійовича про відвід головуючого судді Зінченка Олександра Миколайовича від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
В провадженні судді Обухівського районного суду Київської області Зінченка О.М. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду заяву про відвід головуючого судді Зінченка О.М. від розгляду даної цивільної справи, посилаючись на наявність обставин, які викликають сумніви у неупередженості судді, а саме на те, що суддя Зінченко О.М. приймав участь в якості слідчого судді в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 та виносив ряд процесуальних рішень, а саме: призначав експертизи, накладав арешт на майно ОСОБА_1 в межах кримінального провадження, яке покладено в основу даного цивільного позову, а тому вважає, що суддя не має права приймати участь в розгляді даної справи.
Крім того, представником відповідача стверджується, що під час судових засідань по розгляду кримінального провадження № 12018110230001196, внесеного до ЄДР 27.12.2018 року за статтею ч.1 ст. 286 КК України, останній спостерігав, як позивач ОСОБА_2 перед кожним судовим засіданням з невідомих причин, безпідставно заходив до кабінету судді Зінченка О.М. і тривалий час знаходився там поки не викликали до зали судового засідання. У представника відповідача склалося таке враження, що позивач ОСОБА_2 та суддя Зінченко О.М. знаходяться у родинних чи дружніх відносинах або разом працювали під час роботи позивача у міліції.
У відповідності до абзацу першого ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області (суддя Зінченко О.М.) від 02 жовтня 2024 року у задоволенні заяви про відвід відмовлено та передано заяву до канцелярії Обухівського районного суду Київської області для визначення судді для розгляду заявленого відводу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 02 жовтня 2024 року вирішення питання про відвід судді Зінченка О.М. передано судді Рабчуну Р.О.
Згідно ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове за сідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦПК України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Статтею 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
В той же час, належних доказів і переконливих аргументів, які б підтверджували наявність обставин, визначених у ст. 36, 37 ЦПК України, які б унеможливлювали участь судді Зінченка О.М. у розгляді даної справи, заявником не наведено.
У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Змагальність судового процесу та покладення на суд обов'язку здійснювати цивільне судочинство об'єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.
Викладені в заяві про відвід доводи, як і наведені з цього приводу міркування представника відповідача, не є підставою для відводу судді, за відсутності фактів, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді.
У § 81 рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що «неупередженість» в сенсі статті 6 Конвенції має визначатися суб'єктивною оцінкою на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справах «Bulut v. Austria» від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, § 31 та «Thomann v. Switzerland» від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, § 30). У межах об'єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів.
Щодо доводів про те, що суддя Зінченко О.М. приймав участь в якості слідчого судді в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 та виносив ряд процесуальних рішень, то суд зазначає, що відповідачу було відомо про ці обставини на момент відкриття провадження у даній цивільній справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
30.07.2024 року у даній цивільній справі судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Отже, відповідач встановлений ч. 3 ст. 39 ЦПК України строк заявлення відводу пропустив, адже обставини, на які у своїй заяві про відвід посилається відповідач, не є такими, про які йому не могло бути відомо до спливу вказаного строку.
Також, суб'єктивне судження представника відповідача ОСОБА_3 про родинні та дружні відносини між позивачем ОСОБА_2 та суддею Обухівського районного суду Київської області Зінченком О.М. не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
Аналізуючи підстави, які зазначені представником відповідача ОСОБА_3 для відводу судді, суд вважає, що вони не є такими, що свідчать про упередженість судді, оскільки представником відповідача не доведено конкретних фактів та наслідків цих фактів (обставин), які можуть вплинути на об'єктивність і упередженість розгляду даної справи, а фактично є надуманими.
Суд вважає, що доводи представника відповідача в частині упередженості або необ'єктивності судді не ґрунтуються на нормах ЦПК України, ним не зазначено і не доведено наявність вказаних обставин. Представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами жодних процесуальних дій при розгляді справи, які могли би свідчити про упередженість чи необ'єктивність судді, відмови доступу до правосуддя або інших, які б порушували процесуальні права відповідача, не встановлено.
Таким чином, аналізуючи наведені заявником доводи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Нечаєва Леоніда Євгенійовича про відвід головуючого судді Зінченка Олександра Миколайовича від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 34, 36, 37, 40, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Нечаєва Леоніда Євгенійовича про відвід головуючого судді Зінченка Олександра Миколайовича від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення - передати для продовження розгляду в тому ж складі суду.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 354 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України).
Суддя Р.О. Рабчун