Справа № 585/511/24
Номер провадження 2-а/585/22/24
25 вересня 2024 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Цвєлодуб Г.О.
секретарів судового засідання Салій О.І., Шемчук І.С.
з участю представника позивача - адвоката Цимбала В.І.
представника відповідача ГУ НП в Сумській області - Бабченко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни у режимі відеоконференцзвязку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, поліцейського Роменського РВП ГУНП в Сумській області Кучеренка Сергія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ,
05 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, поліцейського Роменського РВП ГУНП в Сумській області Кучеренка С.В., в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1370569 від 04.02.2024 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.; стягнути з відповідача - Головного управління Національної поліції в Сумській області понесені судові витрати по сплаті судового збору 605,60 грн. та 5200 грн. витрат по оплаті професійної правничої допомоги адвоката.
Позов обґрунтовано тим, що 04.02.2024 р. о 09 год. 07 хв. в м. Ромни по вул. Руденка поліцейським Роменського РВП ГУНП в Сумській області Кучеренком С.В. винесено оскаржувану постанову відносно ОСОБА_1 , якою його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., за порушення якого він не вчиняв. Позивач вважає дану постанову протиправною, оскільки винесена без фактичного розгляду справи, з грубим порушенням вимог Конституції України, ЗУ «Про Національну поліцію», КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Постанова була винесена інспектором поліції без дотримання процедури розгляду адміністративної справи, передбаченої КУпАП, а при винесенні оспорюваної постанови посадова особа не з'ясувала всіх обставин справи, що підлягають з'ясуванню та мають значення для правильного вирішення справи згідно з ст.280 КУпАП, зокрема, наявність в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення та підтвердження цього відповідними доказами.
Ухвалою суду від 14.02.2024 р. по справі відкрито провадження з призначенням розгляду справи по суті.
19.02.2024 р. до суду від відповідача - поліцейського Роменського РВП ГУНП в Сумській області Кучеренка С.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з їх необґрунтованістю.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив обставини, викладені в позові, просив вимоги задовольнити.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Сумській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову.
Відповідач - поліцейський Роменського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 до суду не з'явився, проте належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії серії ЕНА № 1370569 від 04.02.2024 року - «04.02.2024 о 09:04 в АДРЕСА_1 водій ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті, чим порушив п. 15.9 ґ ПДР, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП».
На підставі даної постанови по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 340 гривень.
На підтвердження законності дій працівника поліції, представник відповідача надав відеозапис, на якому міститься подія, яка мала місце 04.02.2024 за участі ОСОБА_1 .
Так, переглядаючи зазначений відеозапис, встановлено, що такий розпочинається із бесіди між інспектором та водієм ОСОБА_1 з приводу порушення п. 15.9 ґ ПДР, свою винуватість ОСОБА_1 не заперечує, вказуючи, що він здійснив зупинку транспортного засобу на нетривалий час, просив надати йому час для отримання правової допомоги, просив врахувати, що він пенсіонер і застосувати до нього стягнення у виді попередження.
Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1ст.122 КУпАП, наданим відеозаписом не зафіксовані, як і не зафіксовано порушення водієм п. 15.9 ґ ПДР. При тому, що сам ОСОБА_1 свою винуватість категорично заперечував. Відеозапис завершується констатацією факту винесення постанови відносно водія за ч.1ст.122 КУпАП.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч. 1ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно 15.9 ґ ПДР України, зупинка забороняється: на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (статті 278 КУпАП).
Згідно із ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Наведеними положеннями КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Нормами ст.280 КУпАП установлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч.ч. 1-3 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Вказане кореспондується з нормам, визначеними Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 (надалі - Інструкція), яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення..
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Розгляд справ про адміністративне правопорушення у закритому режимі проводиться із додержанням усіх правил провадження. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у закритому режимі можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у провадженні в цій справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які берутьучасть урозгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
За приписами розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
По справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про закриття справи.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП). У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення.
Системний аналіз викладених правових норм закону надає підстави вважати, що законодавством регламентовано чіткий і послідовний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності який, окрім іншого, передбачає обов'язок забезпечити повне і всебічне дотримання процесуальних прав, зокрема право бути завчасно повідомленим про дату, час та місце розгляду його справи, бути присутнім під час її розгляду, надавати пояснення, докази, користуватися правовою допомогою тощо.
Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду.
Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності.
Так, поліцейським Роменського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 , в порушення вимог норм процесуального закону та положень Інструкції, не роз'яснив особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, її права і обов'язки, після чого, не заслухав її, не дослідив жодних доказів, не з'ясував питання щодо наявності або відсутності у неї клопотань, не вирішив їх, чим порушив визначену законом процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, позбавив її можливості реалізувати право зокрема на отримання правової допомоги.
Натомість, як вбачається із вказаного відеозапису, інспектор патрульної поліції після встановлення особи водія транспортного засобу, фактично без проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення, одразу оголосив, що відносно позивача буде винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладено на позивача грошове стягнення у вигляді штрафу.
Такими діями, інспектор патрульної поліції порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та унеможливив їх реалізацію.
З огляду на встановлені обставини справи та зазначені норми права, суд приходить до висновку про порушення інспектором патрульної поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з чим у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
У той же час вимога щодо закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає, оскільки розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у статті 222 КУпАП, суд не вправі перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб'єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, що неодноразово висловлював КАС ВС у своїх постановах за справами № 214/2517/17, №234/9473/16-а, №640/9392/17 та інших.
Вирішуючи вимогу про стягнення судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження суми витрат на правничу допомогу у розмірі 5200 грн. представник позивача подав до суду: договір про надання правничих (правових) послуг № 04-02-24 від 04 лютого 2024 р., розрахунок розміру винагороди адвоката згідно з умовами договору про надання правничих (правових) послуг № 04-02-24 від 04 лютого 2024 р., квитанцію на суму 5200 грн.
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд робить висновок, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5200 грн., що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача, є завищеною. Указані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».
Суд ураховує, що дана справа є справою незначної складності, а правовідносини, які є предметом розгляду в межах цієї справи, не є складними. Це свідчить про те, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи для адвоката.
Отже, суд вбачає підстави для часткового стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2400 грн.
Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп., який підлягає стягненню з відповідача Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 286, 243, 250КАС України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1370569 від 04.02.2024 року - скасувати.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 400 грн.
В решті вимог за адміністративним позовом - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г. О. Цвєлодуб