Справа № 445/731/24 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В.
Провадження № 33/811/996/24 Доповідач: Романюк М. Ф.
04 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2024 року,
встановив:
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто із ОСОБА_1 605.60 грн. судового збору на користь держави.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 31.03.2024 о 20 год 20 хв. на автодорозі М-09 Тернопіль - Львів - Рава-Руська, с. Струтин, Золочівського арйону Львівської області, керував транспортним засобом Mercedes - Benz C300, р.н. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, оскільки посвідчення водія не отримував. Правопорушення вчинено повторно протягом року, а саме 22.11.2023 постановою ЕАТ 8189685 був притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП,
Не погоджуючись з даною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
На адресу суду 10.07.2024 надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження від особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Золочівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2024 року. Щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження, зазначає, що брав участь у волонтерській діяльності на території, поблизу зони ведення бойових дій, у Харківський області і не мав змоги вчасно подати апеляційну скаргу.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова суду першої інстанції незаконна, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування усіх обставин справи.
Стверджує, що зазначені у Витягу Адмінпрактики №30233266381093808363 було сформовано лише 01.04.2024р., в той же час Протокол ААД №666963 було складено 31.03.2024р., з чого випливає, що станом на момент (31.03.2024р.) складення Протоколу ААД №666963, патрульний поліцейський не мав, та не міг мати жодного належного, достовірного, достатнього та допустимого доказу про те, що ОСОБА_2 , не мав права на керування Т3 станом на 31.03.2024р., та про здійснення повторного протягом року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Вказує, що відеозапис з нагрудних камер №DSJ 0000000 000000 та №01580-001580 є недопустимим доказом, тому що Протокол ААД №666963 від 31.03.2024р., не містить даних про технічні засоби № DSJ 0000000 000000 та №01580-001580, яким здійснено відеозапис зовсім іншої події, яка не має відношення до обставин викладених в Протоколі ААД №666963 від 31.03.2024р.
Звертає увагу, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо підстав зупинення транспортного засобу, не можливо встановити обставини, що стали причиною зупинки автомобіля.
У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Киришко О.В. не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового розгляду. Водночас, захисник адвокат Киришко О.В. подала заява про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка вказаних осіб в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі наявні в матеріалах справи докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 666963 від 31.03.2024, що за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУАП, та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення (а.с.3); відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції (а.с.5); рапортом поліцейського ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області рядового поліції Н. Гупаловського від 01.04.2024(а.с.4); витягом адмінпрактики, з якого слідує, що ОСОБА_3 притягався 22.11.2023 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу (а.с.7).
Отже, винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду першої інстанції доказами.
Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення ААД № 666963 від 31.03.2024 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.
Зі змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 ознайомився, про що без жодних зауважень та застережень розписався у відповідних графах протоколу. У графі: “Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив: “Керував авто, вину визнаю».
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
На думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги про відсутність складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги та належним чином мотивував своє рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.
Твердження апелянта про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність ОСОБА_1 вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Суд апеляційної інстанції погоджується з мотивами висновку суду першої інстанції, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП повністю доводиться дослідженими по справі доказами, відтак стягнення накладено в межах санкції статті, за якою кваліфіковано адміністративне правопорушення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.
У рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, та в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції не встановлено, тому, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Золочівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2024 року.
Постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.Ф.Романюк