Справа № 456/5251/24
Провадження № 2/456/1547/2024
про залишення позову без руху
04 жовтня 2024 року суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н. М. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про захист прав споживача,
ОСОБА_1 звернувся до Стрийського міськрайонного суду з позовною заявою, в якій просить визнати право споживача ОСОБА_1 на достовірну інформацію про «тип; маку устаткування», а саме «колонки газ» і «плити газової ПГ-4», які не самостійно встановлені та підключені до газової мережі і зазначені у таблиці розділу «1.1. загальні дані» план -схеми «встановлення газового лічильника в кв. АДРЕСА_1 , споживач ОСОБА_1 ». Зобов'язати АТ «Львівгаз» зазначити у таблиці розділу «1.1. загальні дані» план -схеми «встановлення газового лічильника в кв. АДРЕСА_1 , споживач ОСОБА_1 » достовірну інформацію про «тип; маку устаткування», а саме «колонки газ» і «плити газової ПГ-4», які не самостійно встановлені та підключені до газової мережі.
Ознайомившись з позовною заявою, приходжу до переконання, що подана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Позивач судового збору не сплатив, вказав, що звільнений від сплати судового збору.
Як на підставу звільнення від сплати судового збору, позивач покликається на норму ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», за якою споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Оглянувши матеріали позову, вважаю, що підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за пред'явлення позову немає.
Так, відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12.05.1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів». Цей Закон встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1)при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2)при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3)при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням(неналежним виконанням)сторонами умов договору; 4)порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5)будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом)обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6)споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7)ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку з цим, застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Отже, в даному випадку положення ЗУ «Про захист прав споживачів» не розповсюджуються до наведених в позовній заяві правовідносин..
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Однак в порушення даних вимого закону, позивач у своїй позовній заяві не посилається на зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги відповідно до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів» та його звільнення від сплати судового збору.
Згідно вимог п.1.2 ч.2ст.4 ЗУ «Про судовий збір», за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.).
Отже, для усунення недоліку позовної заяви позивачу слід здійснити оплату судового збору в розмірі 2422,40 (1211,20+1211,20) грн., за дві вимоги немайнового характеру та надати до суду оригінал квитанції на підтвердження відповідної сплати, або подати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відтак позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн., зазначивши:
Отримувач коштів: ГУК Львiв/Стрийська тг/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38008294,
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998,
Рахунок отримувача: UA038999980313111206000013941
Код класифікації доходів бюджету: 22030101,
Призначення платежу - 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Стрийський міськрайонний суд Львівської області (назва суду, де розглядається справа)
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175,177,185,259-261 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про захист прав споживача - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали 5 п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Строк усунення недоліків обчислювати з дня отримання позивачем ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків до вказаного терміну заява вважатиметься не поданою та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Янів Н. М.