Справа № 521/18343/19
Номер провадження:1-кп/521/251/24
18 вересня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019160470003078 від 02.10.2019 р. відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 345 КК України, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 КК України,-
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 345 КК України, та ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 КК України.
Як вбачається із обвинувального акту, 14.08.2019 близько 12 години 50 хвилин оперуповноважені відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , виконуючи свої службові обов'язки, прибули за адресою: АДРЕСА_1 , де помітили підозрюваного ОСОБА_9 , відносно якого слідчим суддею надано дозвіл на затримання та намагались його затримати.
Під час одягання кайданків на одну з рук підозрюваного ОСОБА_9 , до місця перебування останнього та співробітників поліції, прибули ОСОБА_5 , який є знайомим та сусідом підозрюваного ОСОБА_9 , та матір підозрюваної особи - ОСОБА_4 . Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 почали вимагати від працівників поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинити явно незаконні дії, а саме відпустити підозрюваного ОСОБА_9 , здійснюючи при цьому активну протидію здійсненню зазначеним працівникам поліції своїх повноважень, шляхом відштовхування та утримання рухів рук працівників поліції. На вказану вимогу та дії присутніх, працівники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили, що вони є працівниками поліції та виконують затримання підозрюваного ОСОБА_9 на підставі ухвали слідчого судді. Крім того ОСОБА_8 пред'явив присутнім своє посвідчення співробітника поліції, у той час коли ОСОБА_7 утримував підозрюваного ОСОБА_9 з метою недопущення втечі останнього. Після цього працівниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 була здійснена повторна спроба одягання кайданків на другу руку підозрюваного ОСОБА_9 , однак ОСОБА_4 незважаючи на вищевказані повідомлення працівників поліції, діючи умисно, продовжували активно протидіяти останнім.
У цей же час до зазначеного місця подій прибув батько підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , який почав активні дії з мотивів звільнення свого сина та здійснення супротиву діям працівників поліції.
У цей же самий час, перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_5 , який перебуває у дружніх стосунках із родиною Павлових, будучи обізнаним про причину затримання співробітниками поліції підозрюваногоП ОСОБА_11 , знов розпочав умисно та активно протидіяти здійсненню працівникам поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїх повноважень, шляхом хватання за руки та відштовхування працівника поліції ОСОБА_8 від ОСОБА_9 , утримував його рухи, тим самим не давав здійснити затримання ОСОБА_9 та звільнити від удушення працівника поліції ОСОБА_7 , яке в цей час спричинялось ОСОБА_10 .
Враховуючи обстановку, яка склалась, з метою недопущення шкоди життю і здоров'ю будь-кому та припинення протидії їх законним діям, працівниками правоохоронного органу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 всім присутнім було повторно наголошено, що вони є працівниками поліції, однак ОСОБА_5 продовжив свої злочинні дії, постійно відштовхуючи працівника поліції ОСОБА_8 від ОСОБА_9 , шарпаючи за одежу ОСОБА_8 та чіпляючись за руки останнього, з метою утримання його рухів, тим самим не надав співробітнику правоохоронного органу ОСОБА_8 наблизитись до підозрюваного ОСОБА_9 та звільнити від удушення працівника поліції ОСОБА_7 , яке в цей час спричинялось ОСОБА_10 .
Вказані дії ОСОБА_5 перешкодили затриманню підозрюваного ОСОБА_9 , позбавивши можливості надати допомогу працівнику правоохоронного органу ОСОБА_7 від вчиненого нападу ОСОБА_10 , що також надало можливість втекти ОСОБА_9 .
Крім того, 14.08.2019, близько 12 години 50 хвилин у ОСОБА_5 , який перебував за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняючи кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 343 КК України за вищевказаних обставин, виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу - оперуповноваженому відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_8 , який виконував свої службові обов'язки.
Реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на перешкоджання виконанню службових обов'язків працівниками поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , знаходячись постійно збоку або позаду співробітника поліції ОСОБА_8 , який намагався затримати та недопустити втечі підозрюваного ОСОБА_9 , у проміжок часу який тривав декілька хвилин, доки тривало затримання ОСОБА_9 , штовхав однією рукою, двома руками та здавлював двома руками праву руку ОСОБА_8 у області передпліччя, та під час звільнення останнього від вказаних дій, наніс кулаком правої руки удар в область голови ОСОБА_8 , який виконував свої службові обов'язки працівника поліції.
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_5 заподіяв працівнику правоохоронного органу ОСОБА_8 фізичний біль та страждання, а також тілесні ушкодження, згідно висновку експерта судово-медичної експертизи № 2346/77-Д від 24.09.2019 у вигляді: а) закритої черепно-мозкової травми: струс головного мозку, яка згідно п.2.3.1а і п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я; б) синець на задній поверхні правого передпліччя в верхній третині, які згідно п.2.3.5 «Правил лово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
14.08.2019 близько 12 години 50 хвилин оперуповноважені відділу кримінальної поліції Малиновського відділу поліції у місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , виконуючи свої службові обов'язки, прибули за адресою: АДРЕСА_1 , де помітили підозрюваного ОСОБА_9 , відносно якого слідчим суддею надано дозвіл на затримання та намагались його затримати.
Під час одягання кайданків на одну з рук підозрюваного ОСОБА_9 , до місця перебування останнього та співробітників поліції, прибула матір підозрюваної особи - ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 , який є знайомим та сусідом підозрюваного ОСОБА_9 . Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почали вимагати від працівників поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинити явно незаконні дії, а саме відпустити підозрюваного ОСОБА_9 , здійснюючи при цьому активну протидію здійсненню зазначеним працівникам поліції своїх повноважень, шляхом відштовхування та утримання рухів рук працівників поліції. На вказану вимогу та дії присутніх, працівники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили, що вони є працівниками поліції та виконують затримання підозрюваного ОСОБА_9 на підставі ухвали слідчого судді. Крім того ОСОБА_8 пред'явив присутнім своє посвідчення співробітника поліції, у той час коли ОСОБА_7 утримував підозрюваного ОСОБА_9 з метою недопущення втечі останнього. Після цього працівниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 була здійснена повторна спроба одягання кайданків на другу руку підозрюваного ОСОБА_9 , однак ОСОБА_4 незважаючи на вищевказані повідомлення працівників поліції, діючи умисно, продовжували активно протидіяти останнім.
У цей же час до зазначеного місця подій прибув батько підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , який почав активні дії з мотивів звільнення свого сина та здійснення супротиву діям працівників поліції.
У цей же самий час, ОСОБА_4 , будучи обізнаною про причину затримання співробітниками поліції підозрюваного ОСОБА_9 , знов розпочала умисно та активно протидіяти здійсненню працівникам поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїх повноважень, шляхом відштовхування працівника поліції ОСОБА_8 від ОСОБА_9 , утримувала його рухи, тим самим не дала здійснити затримання ОСОБА_9 та звільнити від удушення працівника поліції ОСОБА_7 , яке в цей час спричинялось ОСОБА_10 .
Враховуючи обстановку, яка склалась, з метою недопущення шкоди життю і здоров'ю будь-кому та припинення протидії їх законним діям, працівниками правоохоронного органу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 всім присутнім було повторно наголошено, що вони є працівниками поліції, однак ОСОБА_4 продовжила свої злочинні дії, постійно відштовхуючи працівника поліції ОСОБА_8 від ОСОБА_9 , шарпаючи за одежу ОСОБА_8 та чіпляючись за руки останнього, метою утримання його рухів, тим самим не надала співробітнику правоохоронного органу ОСОБА_8 наблизитись до підозрюваного ОСОБА_9 та звільнити від удушення працівника поліції ОСОБА_7 , яке в цей час спричинялось ОСОБА_10 .
Вказані дії ОСОБА_4 перешкодили затриманню підозрюваного ОСОБА_9 , позбавивши можливості надати допомогу працівнику правоохоронного органу ОСОБА_7 від вчиненого нападу ОСОБА_10 , що також надало можливість втекти ОСОБА_9 .
В судовому засіданні 18.09.2024 року захисник обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності обвинувачених, та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закрити кримінальне провадження відносно нього.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання захисника та просила суд звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закрити кримінальне провадження відносно неї.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо закриття кримінального провадження.
Судом роз'яснено обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що закриття кримінального провадження у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КПК України не відноситься до числа реабілітуючих обставин передбачених п.п. 1-3 ч.1 ст.284 КПК України (встановлена відсутність події кримінального правопорушення; встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати), проте обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтримали клопотання захисника та надали згоду на закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, які інкриміновані обвинуваченим, передбачені ч.2 ст. 343, ч.2 ст.345 КК України є нетяжкими злочинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
На даний час, з моменту вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень минуло більше п'яти років, а тому строк давності по інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 2 ст. 343, ч.2 ст.345 КК України, закінчився.
Так, відповідно до ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
За правилами ч.8 ст.284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п.1 ч.2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ч.4 ст.286 КПК України визначено, що, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Нормами ч.3 ст.288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст.18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст.49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника обвинувачених про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зі звільненням їх, на підставі ст.49 КК України, від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно з вимогами ч.1 ст.129 КПК України, вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Таким чином, у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду.
Вказані положення узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 10.08.2021 року по справі № 161/694/20.
За таких обставин, цивільні позови ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди у розмірі 150 000 гривень та цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до положень ч.7 ст.128 КПК України, особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Питання щодо речових доказів підлягають вирішенню в порядку ст.100 КПК України.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.49 КК України, ст.ст.284, 285, 286, 376 КПК України, суд
Клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності та звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 343, ч. 2 ст. 345 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінчення строків давності.
Кримінальне провадження №12019160470003078 в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч.2 ст. 343, ч. 2 ст. 345 КК України - закрити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінчення строків давності.
Кримінальне провадження №12019160470003078 в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 343 КК України - закрити.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди завданої правопорушенням - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої правопорушенням - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1