Номер провадження: 22-ц/813/3586/24
Справа № 947/12582/23
Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.
Доповідач Погорєлова С. О.
26.09.2024 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
за участю секретаря: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа: Первинна профспілкова організація працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання пункту наказу незаконним, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, на рішення Київського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Куриленко О.М. 09 листопада 2023 року у м. Одеса, -
встановила:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі ДП «АМПУ»), третя особа: Первинна профспілкова організація працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України», який в подальшому було уточнено, в якому просила: визнати незаконним та скасувати пункт 2 Наказу ДП «АМПУ» від 30.08.2022 року № 221-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ». Стягнути з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.08.2022 року (дата призупинення дії трудового договору) по 01.05.2023 року (день поновлення дії трудового договору), 100000,00 грн. моральної шкоди та судовий збір у розмірі 2147,2 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона з 17.03.2015 року перебуває у трудових відносинах з ДП «АМПУ» та працює на посаді провідного юрисконсульта відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ».
Наказом ДП «АМПУ» від 28.02.2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з веденням воєнного стану в Україні» (зі змінами), погодженого з Первинною профспілковою організацією працівників ДП «АМПУ», встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08 год. 30 хв. 01.03.2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Наказом ДП «АМПУ» від 30.08.2022 року № 221-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », припинено з 30 серпня 2022 року простій та призупинено з 30.08.2022 року дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати нею роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
На думку позивача, пункт другий наказу ДП «АМПУ» від 30.08.2022 року № 221-к в частині призупинення дії трудового договору є незаконним, суперечить вимогам ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у обох сторін трудових відносин була можливість виконувати обов'язки, а тому у ДП «АМПУ» були відсутні підстави для призупинення дії трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 .
Також позивач стверджувала, що внаслідок порушення її прав у сфері трудових відносин їй була спричинена моральна шкода, яку ОСОБА_1 оцінила у 100000,00 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09.11.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на 30.08.2022 року в апараті управління ДП «АМПУ» було приблизно 250 штатних одиниць, а призупинено дію трудових договорів з понад 70 працівниками. Одночасно, після призупинення дії трудових договорів із «небажаними» працівниками, роботодавцем з вересня 2022 року для «бажаних» працівників апарату управління було припинено простій та запроваджено дистанційну роботу. Вказане свідчить про обмеження та дискримінацію прав одних працівників по відношенню до інших, що є недопустимим.
Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що сама по собі обставина зменшення обсягу господарської діяльності та скрутний фінансовий стан після введення воєнного стану на Україні не свідчить про неможливість ДП «АМПУ» забезпечити позивачку роботою.
Сторони про розгляд справи на 26.09.2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явився представник ДП «АМПУ».
ОСОБА_1 була сповіщена про розгляд справи за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року № 28.
Крім того, ОСОБА_1 та Первинну профспілкову організацію працівників ДП «АМПУ» було сповіщено шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу.
Колегія суддів зазначає, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 17.03.2015 року перебувала у трудових відносинах з державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та працювала на посаді провідного юрисконсульта відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ».
Наказом ДП «АМПУ» від 28.02.2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» було встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08. год. 30 хв. 01.03.2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Простій не стосується працівників апарату управління ДП «АМПУ», які: проходять військову службу за призовом під час мобілізації; залучених до виконання трудової повинності; працюють згідно з змінним графіком роботи.
Підпунктом 3.2. Наказу 28.02.2022 року № 84-к визначено, що залучення працівників апарату управління ДП «АМПУ» до роботи за основним місцем роботи (робочому місці) відбувається виключно у разі крайньої необхідності, за погодженням або з ініціативи керівника відповідного структурного підрозділу апарату управління, та виключно за умови гарантування безпечних умов праці.
Наказом ДП «АМПУ» від 28.02.2022 року № 85-к «Про внесення змін до наказу ДП «АМПУ» від 28.02.2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» внесено зміни до наказу ДП «АМПУ» від 28.02.2022 року № 84-к. Зокрема, підпункт 3.2 пункту 3 викладено у такій редакції: «3.2. Залучення працівників апарату управління ДП «АМПУ» до роботи відбувається виключно у разі крайньої необхідності за їх згодою, за ініціативи керівника підприємства та/або керівника відповідного структурного підрозділу апарату управління, та виключно за умови гарантування безпечних умов роботи.
Наказом ДП «АМПУ» від 28.02.2022 року № 86-к «Щодо припинення простою для працівників, які залучаються до роботи» установлено, що простій для працівників апарату управління ДП «АМПУ», які залучаються до роботи відповідно до підпункту 3.2. пункту 3 наказу ДП «АМПУ» від 28.02.2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), припиняється виключно на день/дні їх залучення до роботи.
Наказом ДП «АМПУ» від 30.08.2022 року № 221-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », керуючись Указом Президента України від 12.08.2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.08.2022 року №2500-ІХ, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», враховуючи наказ Міністерства інфраструктури України від 28.04.2022 року №256 «Про закриття морських портів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2022 року за №470/37806, а також призупинення діяльності портових операторів в більшості морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства, відсутність організаційних та технічних умов для виконання роботи певними категоріями працівників апарату управління ДП «АМПУ», - припинено з 30.08.2022 року простій та призупинено з 30.08.2022 року дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати нею роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Наказом ДП «АМПУ» від 14.04.2023 року № 167-к «Про поновлення дії трудових договорів», керуючись ст. 13 Закону України від 15.03.2022 року №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами), враховуючи рапорт з основної діяльності директора юридичного департаменту апарату управління Мельникова Д.О. від 03.04.2023 №148/10-01-01-р, відновлено з 01.05.2023 року дію трудових договорів, укладених з працівниками апарату управління, зокрема, із провідним юрисконсультом відділу загально-правової роботи управління організації правової роботи юридичного департаменту апарату управління ДП «АМПУ» Мервинською І.А.
ДП «АМПУ» було повідомлено позивача про призупинення дії трудового договору шляхом направлення листа від 05.09.2022 року № 2033/10-01-12/Вих, а про відновлення дії трудового договору - шляхом направлення листа від 19.04.2022 року № 1182/10-01-16/Вих та направлення повідомлення на Viber (т.1 а.с 155-170).
Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з наступного.
Щодо вимог про визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст. ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє і на теперішній час.
Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. ст. 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
15.03.2022 року було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами 2 та 3 ст. 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. ст. 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Згідно ч. 1 та 4 ст. 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Однак, таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Підставою для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , ДП «АМПУ» визначено призупинення діяльності портових операторів у більшості морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства, відсутність організаційних та технічних умов для виконання позивачем роботи.
При цьому об'єктивних обставин неможливості забезпечити саме позивачку роботою відповідач не навів.
З матеріалів справи вбачається, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду даної справи, ДП «АМПУ» не припиняло свою діяльність, при цьому трудові відносини були відповідачем призупинені вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками.
Принцип такої вибірковості ДП «АМПУ» не обґрунтувало.
Крім того, у період призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 , три працівники відділу загально-правової роботи юридичного департаменту, які мали ідентичні посадові обов'язки із позивачкою, були переведені на дистанційну форму організації праці.
Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що ДП «АМПУ» не було позбавлене можливості надати позивачці роботу.
При цьому, саме по собі погіршення фінансового стану підприємства не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право призупиняти трудові договори з працівниками на підставі ст. 13 Закону № 2136-ІХ.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача, у зв'язку з військовою агресією проти України, надати позивачу роботу, а останній її виконувати - не встановлено, та доводи заперечень ДП «АМПУ» на позовну заяву цього не спростовують.
Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору.
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.
Водночас ч. 9 ст. 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Середній заробіток за ч. 2 ст. 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення його конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, колегія суддів застосовує до спірних правовідносин норму ч. 2 ст. 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та покладає на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час її перебування у вимушеному прогулі.
Такий висновок суду апеляційної інстанції кореспондується з висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, від 31.01.2024 року у справі № 161/8196/22, від 27.03.2024 року у справі № 507/1435/22.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)).
Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100, основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п'ятого пункту 4 цього Порядку, а саме з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
З наведеного можна зробити висновок про те, що якщо працівник протягом останніх чотирьох календарних місяців, що передують місяцю, у якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, не відпрацював жодного робочого дня, у нього відсутній розрахунковий період, тому середня заробітна плата в такому випадку обчислюється виходячи з посадового окладу.
Водночас, якщо в розрахунковому періоді є хоча б один повний відпрацьований день, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за такий робочий день.
При цьому простій - це час протягом якого працівник не працює. Оплата простою не з вини працівника є платою за невідпрацьований час і входить до фонду додаткової заробітної плати.
Як зазначено в пункті 2 розділу ІІ Порядку № 100, час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Також при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (абзац другий пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100).
Отже, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці час простою не враховується, навіть у разі збереження під час простою за працівником середнього заробітку.
Матеріалами справи встановлено, що дію трудового договору з позивачкою було призупинено з 30.08.2022 року.
Тобто, розрахунковим періодом мав бути червень та липень 2022 року.
Згідно Наказу ДП «АМПУ» від 29.12.2021 року №639-к, ОСОБА_1 у червні та липні 2022 року встановлений посадовий оклад у розмірі 32526 грн.
У червні та липні 2022 року було 43 робочих дні.
Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 1512,84 грн.
(32526 + 32526)/ 43 = 1512,84 грн.
Середньомісячна заробітна плата позивача становить 32526,06 грн.
( 1512, 84 * 21,5 = 33526,06 грн.)
Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 30.08.2022 року по 01.05.2023 року становить 174 робочих днів.
Відповідно, середній заробіток за час призупинення дії трудового договору, який підлягає стягненню з відповідача ДП «АМПУ» на користь позивачки, становить 263234,16 грн.
(1512,84 грн. * 174 днів = 263234,16 грн.).
Крім того, підпункти 2 та 4 пункту 1 статті 430 ЦПК України визначають, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.
Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Колегією суддів встановлено, що внаслідок порушення права позивачки на працю, останній було спричинено моральних страждань.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи, які підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди (моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя), колегія суддів доходить висновку, що розмір моральної шкоди повинен становити 10000 грн, що буде відповідати принципам розумності та справедливості, і є достатнім для відновлення попереднього стану.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в сумі 2147,20 грн., та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3220,80 грн, усього - 5368 грн.
При вищевказаних обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із юридичною природою спірних правовідносин і законом, що їх регулює, у зв'язку із чим рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2023 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2023 року - скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа: Первинна профспілкова організація працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про визнання пункту наказу незаконним, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати пункт 2 Наказу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 30.08.2022 № 221-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ».
Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (код ЄДРПОУ 38727770, р/р за стандартом ІВАN: НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму середнього заробітку за призупинення трудового договору з 30.08.2022 року по 01.05.2023 року у розмірі 263234,16 гривень, та 10000,00 гривень моральної шкоди.
Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України (код ЄДРПОУ 38727770, р/р за стандартом ІВАN: НОМЕР_1 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 5368 гривень.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення в частині та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 32526,06 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 04 жовтня 2024 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе