про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 жовтня 2024 року м. Київ № 320/44042/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 та просить суд:
скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3221485501:01:015:0099, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3221485501:01:015:0099, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом» у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом». У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза “встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття “суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування “суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.п. 1 - 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та (або) інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі та визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, тобто зміст, і характер даного спору.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221485501:01:015:0099, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 набуто незаконно ОСОБА_2 .
Крім того, позивачем у якості другого відповідача вказано ОСОБА_2 , яка є власником земельної діялнки з кадастровим номером 3221485501:01:015:0099 з 22.09.2021.
Як вбачається з поданих матеріалів позову, спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту права на землю та інтересів позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/3620/17.
Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктивний склад учасників справи можна дійти висновку про відмову у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що така справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Водночас, згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже суд зобов'язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 537/3653/16-а, згідно якої зазначено, що участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Слід зазначити, що предметом розгляду у даній справі є протиправні, на думку позивача, дії щодо реєстрації земельної ділянки, яка належнить відповідачу - ОСОБА_2 .
На думку суду даній спір пов'язаний з реалізацією права на землю позивача, тобто з цивільним правом. Натомість, відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є органом, якій виконує свої обов'язки щодо реєстрації у відношеннях з власником майна.
Відтак, спір про захист права конкретної фізичної особи на користування земельною ділянкою є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
У свою чергу, помилковим є визначення спору у даній справі як такого, що обмежується виключно обов'язком державного кадастрового реєстратора перевірити наявність речового права щодо земельної ділянки.
Державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрових номерів, дійсно, не є тотожній процедурі реєстрації речових прав на ці земельні ділянки.
На стадії здійснення державної реєстрації земельної ділянки, що включає внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, право власності автоматично не виникає.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 580/4426/20.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на спірну земельну ділянку 22.09.2021 здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 .
Виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок, вбачається, що здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
Тобто, у цій справі має місце не тільки внесення відомостей (про скасування реєстрації) до Державного земельного кадастру, але й державна реєстрація права власності на земельні ділянки за відповідачем.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №810/2938/17 зробила такий висновок, що звернення до адміністративного суду із цим позовом зумовлено тим, що земельна ділянка, на яку він претендував і відносно якої вчиняв дії, спрямовані на отримання її у власність, була передана у власність третім особам у справі. Отже, об'єктом спору у цій справі є земельна ділянка, що є власністю третіх осіб, від яких позивач фактично бажає витребувати її шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок за їх реальними власниками. Таке бажання позивача і форма його реалізації вказують на приватноправовий інтерес позивача, на захист якого, по суті, направлено звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації земельних ділянок за третіми особами».
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 ЦК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Таким чином, суд вважає, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 243, 248, 283 КАС України, суд
1.Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії .
2.Копію ухвали разом з матеріалами заяви надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Головенко О.Д.