01 жовтня 2024 року м. Київ № 320/17173/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач/ ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення та скасувати Рішення № 930020887311 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.03.2024 р. в частині неврахування стажу роботи на посаді слідчого, термін проходження строкової служби, половина терміну навчання у вищому навчальному закладі до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку і призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та дати з якої потрібно призначити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: загальний строк проходження строкової служби (2 роки 26 днів), служби на посаді слідчого (3 роки 3 місяці 29 днів) та половина терміну навчання у вищому навчальному закладі ( 1 рік 6 місяців) та здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 19 лютого 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до вимог пункту 14-4 Прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 він як суддя Вищого адміністративного суду України, якому призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами), має право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порядку та розмірі, визначених частиною третьою статті 142 цього Закону.
Позивач зазначає, загальний строк проходження строкової служби (2 роки 26 днів), служби на посаді слідчого (3 роки 3 місяці 29 днів) та половина терміну навчання у вищому навчальному закладі ( 1 рік 6 місяців), повинен бути врахований для призначення щомісячного грошового утримання. За змістом оцінюваних положень Законів №2453 та №2862, враховуючи беззаперечність наявного стажу роботи у позивача на посадах судді більше 20 років, відповідач не наділений відповідними дискреційними повноваженнями в частині вибору з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, тобто органи ПФУ не наділені повноваженнями встановлювати стаж роботи на посаді судді, так як стаж роботи на посаді судді встановлюють уповноважені на це органи (в нашому випадку Вища рада правосуддя та Вищий адміністративний суд України).
Рішенням Конституційного Суду України (в подальшому КСУ) від 18.02.2020 року №2-р/2020 року визнано неконституційним п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402) у зв'язку із запровадженням різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку. Вказане суперечить положенням ч. 1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.
Отже, за посиланнями позивача, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Проте вказаним рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020 року не було врегульоване питання правового статусу суддів Вищого адміністративного суду України, що зумовило відмову у видачі позивачу відповідних документів для перерахунку ЩДГУ. Такий правовий статус був врегульований прийнятим 21.11.2023 р. Верховною Радою України Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України» № 3481-ІХ. Сама назва закону носить визначення правовідносин, які він регулює у зв'язку із прийняттям КСУ рішення від 18 лютого 2020 року № 2-Р/2020.
Таким чином, як вказує позивач, з 19.02.2020 р., тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, він набув право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року відкрито провадження у справі №320/17173/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вказаною ухвалою витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві належним чином завірені копії: пенсійної справи позивача, в тому числі детальний розрахунок з відповідними поясненнями щодо розміру, складових та порядку обчислення призначеної пенсії позивачу; листування та відповідей на звернення позивача.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття провадження» від 06 травня справі №320/17173/24 доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві 08 травня 2024 року.
24 травня 2024 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на виконання вимог ухвали суду, надійшли копії матеріалів листування та відповідей на звернення позивача.
10 червня 2024 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на виконання вимог ухвали суду, надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.
У встановлений судом строк, відповідачем відзиву на позов не подано.
Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач по справі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, з метою додержання розумного строку розгляду справи, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
З 20 січня 1995 року по 03 жовтня 2016 року ОСОБА_1 займав посади професійного судді в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях.
Наказом Голови Вищого адміністративного суду України № 636-к від 03 жовтня 2016 року ОСОБА_1 , суддю Вищого адміністративного суду України, з 03 жовтня 2016 року відраховано зі штату суду у зв'язку із звільненням у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VІІІ.
З 04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із суддівської винагороди судді Вищого адміністративного суду України.
23 січня 2024 року Верховним Судом видано довідку №381/0/2-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Довідка видана на підставі Закону України від 21 листопада 2023 року №3481-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у зв'язку з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України».
08 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці.
13 березня 2024 року відповідачем здійснено перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до рішення № 930020887311. При розрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці було застосовано 52 % від грошової винагороди судді із розрахунку суддівського стажу 21 рік 8 місяців та 12 днів. Перерахунок здійснено, починаючи із 27 грудня 2023 року.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України(в редакції що діяла на момент виникнення відносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Окремі його норми вказують на таке:
Стаття 53. Судді гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, крім випадків звільнення судді з посади або припинення його повноважень відповідно до Конституції України та цього Закону.
Стаття 112.
1. Суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
2. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Стаття 116.
1. Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
2. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.
3. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
4. Суддя здійснює свої повноваження до ухвалення рішення про його звільнення.
5. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Стаття 120.
1. Повноваження судді припиняються з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.
2. Про наявність підстави для припинення повноважень судді голова суду, в якому суддя обіймав посаду, не пізніш як за місяць до дня, зазначеного в частині першій цієї статті, повідомляє Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України. До повідомлення додаються документи на підтвердження факту досягнення суддею шістдесяти п'яти років.
3. Суддя не може здійснювати правосуддя з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.
Стаття 137.
1. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
2. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Стаття 142.
1. Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
2. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
4. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
5. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №200/14891 (надалі - Порядок №3-1).
На час виникнення спірних правовідносин Порядок №3-1 містив такі норми:
I. Звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання
1. Судді у відставці, в тому числі судді Конституційного Суду України у відставці, судді Конституційного Суду України, повноваження якого припинено з підстав, встановлених пунктами 1, 2 частини першої статті 149-1 Конституції України, або якого звільнено з підстав, встановлених пунктами 1, 4 частини другої статті 149-1 Конституції України, за наявності стажу роботи, що дає право на відставку (далі - суддя Конституційного Суду України), призначається щомісячне довічне грошове утримання.
2. Заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
3. Щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку або звільнення/припинення повноважень судді Конституційного Суду України (далі - звільнення судді з посади), якщо звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.
У разі звернення пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня звернення за його призначенням.
Позивач звільнений у відставку відповідно до постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-VІІІ, у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Наказом Голови Вищого адміністративного суду України № 636-к від 03 жовтня 2016 року ОСОБА_1 , суддю Вищого адміністративного суду України, з 03 жовтня 2016 року відраховано зі штату суду у зв'язку із звільненням у відставку.
З розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , судді Вищого адміністративного суду України вбачається, що станом на 03 жовтня 2016 року стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, становить 28 років 7 місяців 7 дні.
За результатами розгляду заяви позивача від 08 лютого 2024 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 27 грудня 2023 року у розмірі 109 304грн, що дорівнює 52% від грошової винагороди судді (стаж роботи судді 21 рік 8 місяців 12 днів).
Так, на час обрання позивача на посаду судді Василівського районного суду Запорізької області Указом Президента України від 20 січня 1995 року та прийняття ним присяги діяв Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, абзац 2 частини четвертої статті 43 якого визначав, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 541/503/17 зазначено, що за змістом статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів України, зараховується час роботи саме на посадах прокурорів і слідчих. Роз'яснення поняття «прокурор» міститься у статті 56 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури), згідно якої під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори АРК, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції. Отож, в аспекті спірних правовідносин поняття «прокурор» необхідно трактувати за аналогією, та застосовувати положення статті 43 Закону № 2862-ХІІ у цій частині, коли йдеться про вирішення питання про можливість зарахування періоду роботи в прокуратурі до стажу, що дає право на відставку судді.
Згідно трудової книжки позивача останній у період із 20 вересня 1991 року по 19 січня 1995 року працював на посаді слідчого у Відділі внутрішніх справ Васильківського райвиконкому Запорізької області МВС України.
Відтак, з урахуванням наведеного нормативного регулювання, до загального і спеціального стажу роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, належить враховувати, крім роботи на посаді судді, роботу на посаді слідчого із 20 вересня 1991 року по 19 січня 1995 року у зв'язку із наявністю у позивача стажу роботи на посаді судді більше 20 років (не менше 10 років як вказано в законі).
Отже, відмова органу ПФУ у зарахуванні до спеціального стажу роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, роботи на посаді слідчого, є незаконною.
Щодо необхідності зарахування позивачу до загального і спеціального стажу роботи, що дає право на відставку половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті/Українській державній юридичній академії з 01 вересня 1988 року по 01 вересня 1991 року та строку служби в армії з 01 червня 1985 року до 26 червня 1987 року.
Згідно трудової книжки, останній у період із 01 червня 1985 року до 26 червня 1987 року проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР, а в період із 01 вересня 1988 року по 01 вересня 1991 року навчався на юридичному факультеті Харківського юридичного інституту/Українській державній юридичній академії на денній формі.
На дату набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-УІ, який діяв на час роботи позивача на посаді судді, була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», відповідно до абз.2 п. 3 і якої до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Тобто, до загального і спеціального стажу роботи позивача, що дає йому право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, належить враховувати половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті/Українській державній юридичній академії (1 рік 5 місяців 30 днів) та строк служби в армії з із 01 червня 1985 року до 26 червня 1987 року (2 роки 26 днів) у зв'язку із наявністю у позивача стажу роботи на посаді судді більше 20 років (не менше 10 років як вказано постанові КМУ).
Отже, не зарахування до спеціального стажу роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті/Українській державній юридичній академії та строку служби в армії є незаконною.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 559/443/17 за позовом особи до Дубенського об'єднаного управління ПФУ Рівненської області, залишаючи без змін судові рішення про задоволення позову, Верховний Суд вказав, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VІ, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих. Це підтверджується також положеннями Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIІ, яким були внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ, зокрема, п.34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)". Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним. Верховний Суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру, а доводами касаційної скарги зазначене не спростовується.
У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 580/1983/20, залишаючи без змін судове рішення апеляційної інстанції, Верховний Суд погодився із висновками судів першої і апеляційної інстанції в частині задоволення позову і вказав, що суди дійшли правильних висновків про необґрунтованість відмови ГУ ПФ України в Черкаській області у призначенні позивачу довічного грошового утримання виходячи зі стажу роботи, що дає право судді та відставку, оскільки періоди строкової служби в армії, половина строку навчання, адвокатська діяльність та робота на посаді слідчого повинні зараховуватися до стажу роботи судді, який дає право на відставку, виходячи з системного аналізу приписів статей58 та 126 Конституції України, а також Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Законом України «Про Вищий антикорупційний суд», а також ряду рішень Конституційного Суду України, п.11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 43 Закону України «Про статус суддів», статті 3 Закону України «Про правонаступництво України», і практики Верховного Суду.
Також у наведеній постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 580/1983/20 Верховний Суд зазначив про правильність висновку апеляційного суду про те, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання ГУ ПФ України в Черкаській області здійснити останньому призначення, перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 26 травня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки всі спірні питання, що виникли в процесі розгляду заяви позивача від 26 травня 2020 року розв'язані в межах цього судового спору.
Викладені вище висновки щодо необхідності зарахування до загального і спеціального стажу при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці періоду роботи на посадах прокурорів і слідчих, а також половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби сформовані у цілому ряді постанов Верховного Суду та є усталеними.
Зокрема, позиція щодо необхідності зарахування половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах до спеціального стажу суддів викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 9901/2/19 та від 03 вересня 2020 року у справі №9901/521/19.
Крім того, викладена вище позиція щодо необхідності зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеного у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17 та від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17.
Отже, загальний спеціальний стаж судді, який дає право позивачу на відставку і отримання ним щомісячного довічного грошового утримання, становить 28 років 6 місяців 28 днів і включає:
1) строкову військову службу з 01 червня 1985 року по 26 червня 1986 року, тривалість - 2 роки 26 днів;
2) половину строку навчання у Харківському юридичному інституті/Українській державній юридичній академії з 01 вересня 1988 року по 01 вересня 1991 року - тривалість 1 рік 5 місяців 30 днів;
3) роботу на посаді слідчого у Відділі внутрішніх справ Васильківського райвиконкому Запорізької області МВС України із 20 вересня 1991 року по 19 січня 1995 року - тривалість 3 роки 4 місяці;
4) роботу на посаді судді Василівського районного суду Запорізької області з 20 січня 1995 року до 15 серпня 2003 року- тривалість 8 років 6 місяців 27 днів;
5) роботу на посаді судді апеляційного суду Запорізької області з 19 серпня 2003 року до 30 листопада 2006 року - тривалість 3 роки 3 місяці 12 днів;
6) роботу на посаді судді Київського апеляційного суду з 01 грудня 2006 року до 19 липня 2010 року - тривалість 3 роки 7 місяців 19 днів;
7) роботу на посаді судді Другої судової палати Вищого адміністративного суду України з 20 липня 2010 року по 30 квітня 2012 року - тривалість 1 рік 9 місяців 11 днів;
8) роботу на посаді судді Третьої судової палати Вищого адміністративного суду України з 01 травня 2012 року по 23 вересня 2016 року - тривалість 4 роки 4 місяців 23 дні.
Згідно частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 % суддівської винагороди, а за кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
За таких обставин згідно положень частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус судців» від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ та абзацу 4 пункту 034 Прикінцевих і перехідних положень цього Закону, Закону України «Про статус судців» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», позивач має право на визначення довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66 % від отримуваного ним заробітку, з яких - 50 % за 20 повних років роботи на посаді судді та 16 % за 8 повних років понад (8 років х 2 %).
З огляду на викладене, дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо неврахування при здійсненні перерахунку з щомісячного грошового утримання судді у відставці із врахуванням строкової військової служби, половини строку навчання у Харківському юридичному інституті/Українській державній юридичній академії та роботи на посаді слідчого, є незаконними, протиправними та такими, що порушують права позивача на належний розмір грошового утримання судді у відставці.
Щодо дати проведення перерахунку, суд зазначає наступне.
Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним.
Згідно з ч.1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, Закон №1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, відповідно до п.9 Розділу 4 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача, довідка від 23.01.2024 №381/2-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці видана станом на 27 грудня 2023 року.
У даному випадку доказів видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 19.02.2020 до суду не надано та судом не встановлено.
Отже, позивач має право на перерахунок його довічного грошового утримання на підставі довідки Верховного Суду від 23.01.2024 №381/2-24 з 27.12.2023.
Відповідно до статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому враховується, що спосіб відновлення порушеного права мас бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що відповідач безпідставно не здійснив належним чином обрахунок стажу позивача що дає право на довічне грошове утримання судді, щодо нарахування (перерахунку) довічного грошового утримання судді у відставці, належним способом захисту прав позивача та їх поновлення в даній справі є:
- визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо не зарахування до стажу роботи позивача, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці періодів: служби в Радянській Армії; половини строку стаціонарного навчання у Харківському юридичному інституті/Українській державній юридичній академії та роботи на посаді слідчого у Відділі внутрішніх справ Васильківського райвиконкому Запорізької області МВС України;
- зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці періодів: служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 ; половини строку стаціонарного навчання у Харківському юридичному інституті/Українській державній юридичній академії та роботи на посаді слідчого у Відділі внутрішніх справ Васильківського райвиконкому Запорізької області МВС України;
- зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 27 грудня 2023 року перерахунок та виплату позивачу довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66 % суддівської винагороди, на підставі довідки Верховного Суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 23.01.2024 №381/02-24, з урахуванням раніше виплачених сум
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 19 квітня 2024 року.
Оскільки спір виник внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ в м. Києві, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, періодів: служби в Радянській Армії; половини строку стаціонарного навчання у Харківському юридичному інституті/Українській державній юридичній академії та роботи на посаді слідчого у Відділі внутрішніх справ Васильківського райвиконкому Запорізької області МВС України.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, періодів: служби в Радянській Армії; половини строку стаціонарного навчання у Харківському юридичному інституті/Українській державній юридичній академії та роботи на посаді слідчого у Відділі внутрішніх справ Васильківського райвиконкому Запорізької області МВС України.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 27 грудня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 66 % суддівської винагороди, на підставі довідки Верховного Суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 23.01.2024 №381/02-24, з урахуванням раніше виплачених сум.
5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.