30 вересня 2024 року № 320/815/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки голови Пухівської сільської ради Броварського району Київської області Писаренко Анастасії Григорівни та Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до виконуючого обов'язки голови Пухівської сільської ради Броварського району Київської області Писаренко Анастасії Григорівни (далі по тексту також відповідач), в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невинесення протягом місяця на пленарне засідання сесії Пухівської сільської ради питання стосовно надання позивачу дозволу на розробку проекту землевідводу земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням - для особистого селянського господарства відповідно з даними графічного матеріалу;
- зобов'язати відповідача винести клопотання позивача вх. №232 від 26.12.2018 на найближчу сесію Пухівської сільської ради.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що 26.12.2018 він звернувся до Пухівської сільської ради з клопотанням щодо виділення у приватну власність як учаснику бойових дій земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням - для особистого селянського господарства, відповідно з даними графічного матеріалу. Проте, відповідачем протиправно не винесено означене звернення на пленарні засідання сесій Пухівської сільської ради.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу 11.03.2024 адміністративна справа була передана для розгляду судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Зазимську сільську раду Броварського району Київської області.
Відповідачі правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалися.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Матеріалами справи підтверджено, що клопотанням від 26.12.2018 позивач звернувся до Пухівської сільської ради про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого сільського господарства площею 0,25 га, яка розташована у межах вул. Набережна та Центральна в селі Пухівка Броварського району Київської області.
Листом Пухівської сільської ради від 22.01.2019 №32/02-13 за наслідками розгляду клопотання позивача від 26.12.2018 вх. №232 повідомлено, що на засіданні постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села та екології, яке відбулося 21.01.2019 були надані рекомендації комісії - відмовити у наданні земельної ділянки в зв'язку з тим, що зазначена в графічних матеріалах територія (бажане місце розташування земельної ділянки згідно додатку) не відповідає вимогам Генерального плану с. Пухівка Броварського району Київської області, розробленого в установленому законом порядку, оскільки земельна ділянка, на яку вказує заявник, знаходиться на території земельної ділянки з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».
Не погоджуючись з правомірністю вчиненої відповідачем бездіяльності, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
З наведених положень Земельного кодексу України слідує, що громадяни, які зацікавлені у реалізації свого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, у тому числі для ведення особистого сільського господарства, звертаються до відповідної сільської, селищної, міської ради з заявою, яку орган місцевого самоврядування зобов'язаний розглянути у місячний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки подано позивачем 26.12.2018, що підтверджується листом відповідача № 32/02-13 від 22.01.2019.
Таким чином, беручи до уваги положення частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, розглянути зазначену заяву і надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні, відповідач мав не пізніше 27.01.2019.
Приписами частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі також Закон №280/97-ВР) передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до вимог частини другої статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Згідно з частиною третьою статті 59 Закону №280/97-ВР рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Отже, питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач зобов'язаний був розглянути на пленарному засіданні, ухваливши рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні.
В свою чергу, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - рішенням відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами, наданими у відповідь на звернення-клопотання заявника.
Матеріалами справи підтверджено, що листом Пухівської сільської ради від 22.01.2019 №32/02-13 за наслідками розгляду клопотання позивача від 26.12.2018 вх. №232 повідомлено, що на засіданні постійної комісії з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села та екології, яке відбулося 21.01.2019 були надані рекомендації комісії - відмовити у наданні земельної ділянки в зв'язку з тим, що зазначена в графічних матеріалах територія (бажане місце розташування земельної ділянки згідно додатку) не відповідає вимогам Генерального плану с. Пухівка Броварського району Київської області, розробленого в установленому законом порядку, оскільки земельна ділянка, на яку вказує заявник, знаходиться на території земельної ділянки з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».
Однак, жодного рішення за результатами розгляду поданого позивачем клопотання прийнято не було.
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17 та від 20.09.2018 у справі № 804/5597/15.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В силу вимог частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушень - пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.
З аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України «Про землеустрій» слідує, що рішення про надання дозволу на розробку проекту приймається уповноваженим органом державної влади згідно з визначеною законом процедурою та підпорядковане меті можливості надання громадянину земельної ділянки у власність або користування.
Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок допускається лише з підстав, передбачених законом.
Суд звертає увагу, що питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач зобов'язаний був розглянути на пленарному засіданні, ухваливши рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні.
Проте, виходячи з наявних у справі матеріалів, клопотання позивача не було винесено на пленарне засідання сесії Пухівської міської ради та, відповідно, не було розглянуте на пленарному засіданні з ухваленням відповідного рішення за наслідками такого розгляду, що, на переконання суду, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача з означених підстав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Зазимську сільську раду Броварського району Київської області.
При постановленні цієї ухвали суд виходив з того, що рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 04.03.2021 №683-07-позачергової-УІІІ "Про завершення процесу реорганізації юридичної особи Пухівської сільської ради шляхом приєднання до Зазимської сільської ради" завершено процес реорганізації юридичної особи Пухівської сільської ради шляхом приєднання до Зазимської сільської ради, затверджено передавальний акт з відповідними додатками по Пухівській сільській раді.
Відповідно до відомостей з Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.09.2022 до Реєстру було внесено запис №1003551120018005475 про державну реєстрацію припинення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області як юридичної особи.
Цією ж ухвалою від Зазимської сільської ради Броварського району Київської області було витребувано:
- копію Регламенту Пухівської сільської ради;
- пояснення про те, чи було прийнято рішення за результатами розгляду заяви позивача.
Ухвала була отримана Зазимською сільською радою Броварського району Київської області 15.07.2024 в електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою АІС «Діловодство спеціалізованого суду».
Проте, витребувані докази суду надані не були та, таким чином, не була спростована правомірність вимог позивача.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи у тому разі, якщо певні дії повинні бути вчинені, але не вчиняються суб'єктом владних повноважень на реалізацію наданої йому компетенції.
Враховуючи невчинення Зазимською сільською радою Броварського району Київської області передбачених законодавством дій щодо розгляду на пленарному засіданні клопотання позивача з ухваленням відповідного рішення за наслідками такого розгляду після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Зазимської сільської ради Броварського району Київської області щодо невинесення на пленарне засідання сесії ради питання стосовно надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га для особистого селянського господарства відповідно з даними графічного матеріалу.
Крім того, захист порушених прав позивача також потребує зобов'язання вказаного відповідача винести на найближче пленарне засідання сесії Зазимської сільської ради Броварського району Київської області клопотання позивача від 26.12.2018 №232 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 0,25 га, розташованого відповідно до графічного матеріалу в межах вулиць Набережна та Центральна в селі Пухівка Броварського району Київської області, що не є втручанням у дискрецію суб'єкта владних повноважень через відсутність у відповідача права адміністративного розсуду.
Так, відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи протиправну бездіяльність відповідача щодо нерозгляду у законодавчо встановлені строк та порядку поданого позивачем клопотання про надання йому дозволу н розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства відповідно з даними графічного матеріалу, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача як суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення щодо розгляду такого клопотання.
При цьому, у позові до виконуючого обов'язки голови Пухівської сільської ради Броварського району Київської області Писаренко Анастасії Григорівни слід відмовити.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду, суд зазначає таке.
Як убачається з частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки у суду відсутні підстави вважати, що це судове рішення не буде виконуватися, то суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Зазимської сільської ради Броварського району Київської області щодо невинесення на пленарне засідання сесії ради клопотання ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 0,25 га, розташованого відповідно до графічного матеріалу в межах вулиць Набережна та Центральна в селі Пухівка Броварського району Київської області.
3. Зобов'язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області винести на найближче пленарне засідання сесії ради клопотання ОСОБА_1 від 26.12.2018 №232 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 0,25 га, розташованого відповідно до графічного матеріалу в межах вулиць Набережна та Центральна в селі Пухівка Броварського району Київської області.
4. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.