01 жовтня 2024 року місто Київ №320/45927/23
Київський окружний адміністративний суд в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви від 18.01.2024):
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 27.06.2023 №20105/03-16 (дата накладення КЕП 28.06.2023), яке полягає у відмові в призначенні пенсії за вислугу років із застосуванням коефіцієнту середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, що становить 12236,71 грн., ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вона має право на призначення пенсії за вислугу років та на перерахунок пенсії із застосування коефіцієнту середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення на пенсію, тобто із застосуванням коефіцієнту середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, що становить 12236,71 грн.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що перевести гр. ОСОБА_1 , на пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) України, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення (за 2020-2022 роки) немає законних підстав, оскільки відповідно матеріалів пенсійної справи, пенсію за віком призначено з 21.08.2010 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Дослідивши письмові докази, судом встановлено.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком як мати дитини інваліда з 21.08.2010, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
23.06.2023 позивач звернулась через вебпортал ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
На момент звернення із заявою позивач досягла 60-річного віку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.06.2023 №20105/03-16, позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію за вислугу років.
В рішенні вказано, що перевести гр. ОСОБА_1 , на пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) України, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення (за 2020-2022 роки) немає законних підстав, оскільки відповідно матеріалів пенсійної справи, пенсію за віком призначено з 21.08.2010 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 10 Закону №1058-IV гарантує право вибору пенсійних виплат.
За змістом наведеної норми, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Статтею 26 Закону №1058-IV визначені умови призначення пенсії за віком. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з пунктом 2-1 "Прикінцевих положень" Закону №1058, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (Закон 1788-ХІІ) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 справа №876/5312/17 висловила правову позицію, за якою Закон №1788-XII, після набрання чинності Законом №1058-IV, не втратив чинності. У постанові також констатовано, що статтею 9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
З урахуванням таких висновків Великої Палати Верховного Суду, суд доходить висновку, що позивач не позбавлена можливості звернутись до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років на підставі Закону №1788-XII.
Нормою статті 2 Закону №1788-XII передбачено такі види трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-XII, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти (стаття 52 Закону №1788-XII ).
Згідно пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців
Статтею 7 Закону №1788-XII визначено, пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Аналізуючи викладені норми, суд доходить висновку, що необхідною умовою для виникнення у особи права на отримання пенсії за вислугу років є наявність відповідного спеціального стажу роботи на посадах, визначених переліком, затвердженим Кабінетом міністрів України та досягнення відповідного віку.
Надаючи оцінку рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.06.2023 №20105/03-16 про відмову в переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, суд зазначає.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону №1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком №22-1.
Відповідно до пункту 1.1. цього Порядку заява про призначення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (згідно бланків, доданих до Порядку), тощо подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436.
Згідно пункту 1.9 Порядку №22-1 особам, які одержують пенсію, призначену за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.8 цього розділу.
За правилами пункту 1.8 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. (пункт 4.3 Порядку №22-1).
Згідно пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Надаючи тлумачення наведеним нормам, Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі №620/2027/23 вказав, що особа, яка претендує на призначення пенсії, наділена правом звернення до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії разом з доданими до неї документами, скориставшись бланком такої заяви та одним із способів її подання, що визначені Порядком №22-1. Результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії, згідно положень цього Порядку, має бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію, про призначення або відмову в призначенні із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження, яке за загальним правилом має бути прийнято не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.06.2023 №20105/03-16, позивачу відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пенсію за вислугу років, оскільки позивачу пенсію за віком призначено з 21.08.2010 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 справа №748/696/17 вказав, що важливим є зміст відповідної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Й не менш важливим є долучення позивачем до заяви документів, які подаються саме при призначенні пенсії.
Дослідивши зміст поданої позивачем заяви від 23.06.2023, суд зазначає, що остання є заявою про призначення пенсії, а не заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, тобто її зміст є зрозумілим і дає можливість оцінити намір заявника.
В позовній заяві позивач вказує, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону №1788-XII.
В рішенні відповідача від 28.06.2023 №20105/03-16 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за вислугу років, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком за Законом №1058-IV.
Як уже вказувалось судом, Закон №1788-XII, станом на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії за вислугу років, не втратив чинності, відповідно органу Пенсійного фонду України необхідно було встановити наявність/відсутність права позивача на призначення такого виду пенсії, наявність/відсутність відповідного стажу для призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти з урахуванням положень Закону №1788-XII.
Відтак необґрунтованими є висновки відповідача щодо наявності підстав для відмови в задоволенні заяви позивача про переведення на пенсію за вислугу років через те, що їй раніше було призначено пенсію за віком на підставі №1058-IV.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.06.2023 №20105/03-16, яке підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного та статті 9 КАС України, суд вважає що для належного та достатнього способу захисту прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.06.2023 №20105/03-16 та зобов'язати відповідачаповторно розглянути заяву позивача від 23.06.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1788-XII та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Вимоги в частині призначення/перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн., на думку суду, є передчасними, оскільки питання призначення позивачу пенсії за вислугу років (наявність правових підстав для призначення такої пенсії) компетентним органом ще не вирішувалось. Лише після вирішення відповідачем питання про наявність у позивача права на пенсію за вислугу років, може бути розглянута вимога про застосування показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн. на підставі Закону №1058-IV, у випадку призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом №1788-XII.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн. Оскільки позов задоволено частково, з урахуванням пропорційності задоволених вимог, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.06.2023 №20105/03-16.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 23.06.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Донець В.А.