ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16723/24
провадження № 3/753/5941/24
"01" жовтня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Бондаренко М.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановила:
До Дарницького районного суду м. Києва 28 серпня 2024 року надійшов протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 18 серпня 2024 року серії ААД № 969269, водій ОСОБА_1 18 серпня 2024 року, о 16 год. 20 хв., за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, керував транспортним засобом «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці ДТП та в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адвокат Бабич В.А. у судовому засіданні вказав на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 . Крім цього зазначає, що до матеріалів справи працівниками поліції не долучено будь-яких записів з камер відеоспостереження, встановлених на цьому відрізку дороги. Отже, стверджує, що працівниками поліції не встановлено суб'єкта адміністративного правопорушення. Також адвокат просив звернути увагу на недоліки у протоколі про адміністративне правопорушення, серед яких відсутні відомості про свідків, хоча такі були залучені працівниками поліції. На підставі викладеного, вважає, що працівники поліції не встановили всіх учасників, обставин події та склали протокол про адміністративне правопорушення з порушенням Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376. У зв'язку чим, просив суд закрити справу стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, что дійсно був у час та місці зазначеному у протоколі, однак будучи не водієм, а в якості пасажира. Вказує, що за кермом перебував його знайомий, який просто погодився його підвезти та після зупинки пішов до магазину до своєї жінки. Наголошує, що після затримання його працівниками поліції одразу їм наголошував, що не керував транспортним засобом, а за кермом була інша особа. Однак, працівники поліції не зважили на його доводи та склали протоколи про адміністративне правопорушення. У зв'язку викладеним, вважає, що справа про адміністративне правопорушення стосовно нього підлягає закриттю.
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши пояснення надані у судовому засіданні, дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 969269 від 18 серпня 2024 року, складений стосовно ОСОБА_1 , направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, копія водійського посвідчення ОСОБА_1 , пояснення свідків, відеозаписи з бодікамер поліцейських № 474597, 474365.
Дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, суддя оцінила докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
Суд вважає, що складений працівниками поліції стосовно ОСОБА_1 протокол відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративне правопорушення, містять виклад суті вчинених правопорушень та є джерелом доказової інформації про події правопорушення та особу, яка його вчинила.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 18 серпня 2024 року серії ААД № 969269, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, у протоколі в повній мірі викладено суть правопорушення, зокрема він складений за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в КНП «Соціотерапія» від 18 серпня 2024 року, згідно огляду якого такий огляд не проводився;
- письмовими поясненням свідка ОСОБА_3 , яка вказала, що 18 серпня 2024 року, о 16 год. 20 хв. стала свідком події, як водій керуючи транспортним засобом «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 , в'їхав у запаркований автомобіль «Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_2 . В подальшому з транспортного засобу «Mercedes» вийшов водій, який перебував у стані алкогольного сп'яніння;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 , який зазначив, що 18 серпня 2024 року за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 20Б, кв. 162, автомобіль «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 , в'їхав у запаркований автомобіль «Daewoo». Водій автомобіля «Mercedes» мав ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема: запах з порожнини роту та нечітка мова;
- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 , який розповів, що «Mercedes», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зіткнення із його запаркованим автомобілем «Daewoo». З приводу дорожньо-транспортної пригоди претензій до водія немає;
- відеозаписом з бодікамери поліцейського, відео розпочинається з того як свідки надають пояснення щодо керування транспортним засобом, який скоїв ДТП, саме ОСОБА_1 , (показання з бодікамери з 01 хв. 30 с.). Після чого працівниками патрульної поліції було вказано на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на виявлення стану сп'яніння на газоаналізаторі Alcotest drager. ОСОБА_1 у категоричній формі декілька разів відмовляється, вказуючи про те, що не керував транспортним засобом. (з бодікамери 10 хв. 55 с.). Стосовно ОСОБА_1 було складено протоколи, з якими його було ознайомлено, роз'яснено права відповідно до Конституції України та ст. 268 КУпАП (з бодікамери з 57 хв. 00 с.).
Дослідивши вказані матеріали справи суд дійшов висновків, що ними підтверджується факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
Водночас суду ОСОБА_1 так і не повідомив як зникла з місця події начебто інша якась особа, яке замість нього керувала транспортним засобом, з урахуванням також інформації, яка міститься на відеозаписі з бодікамер поліцейських щодо кількості людей, які фактично через вчинену ДТП ОСОБА_1 і викликали поліцію та тривалість цієї події при оформленні протоколів.
Щодо пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про відсутність доказів керування саме ним транспортним засобом, а тому відсутність обов'язкового елементу складу адміністративного правопорушення суб'єкту, що тягне за собою відсутність складу адміністративних правопорушень, то суд зазначає таке.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Відповідно до п.2.5. Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних та токсичних речовин.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення, передбачені ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважаються закінченими з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
Тобто, обов'язковим елементом об'єктивної сторони є керування транспортним засобом.
Керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджується поясненнями свідків та відеозаписом, які суд дослідив і які суд вважає беззаперечними та такими, що узгоджуються із матеріалами, доданими до протоколів. У суду не має підстав не довіряти вказаним свідченням свідків, адже вони не є особами, яких можна вважати зацікавленими у розгляді справи, оскільки не мають жодних відносин із особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Окремо суд зазначає, що попри те, що працівники патрульної поліції приїхали на місце події після дорожньо-транспортної, однак ними було спрямовано дії для отримання можливих відеозаписів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписами з нагрудної камери поліцейського (з бодікамери з 21 хв. 30 с. ).
Заперечення адвоката на дрібні процесуальні недоліки при складенні адміністративних матеріалів як підставу для закриття провадження не виключає вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення та накладення на нього стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу із позбавленням права керувати транспортними засобами, що передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 124, 130 ч. 1, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 4 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ухвалила:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Марина БОНДАРЕНКО