"04" жовтня 2024 р. Справа № 363/4745/24
04 жовтня 2024 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши матеріали, які надійшли до суду із Вишгородського УП ГУНП у Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП,
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №240608 від 10.09.2024, цього самого дня, приблизно о 00:07, за адресою: м. Вишгород, вул. Лугова, ОСОБА_1 вчинив відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_2 , домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, а саме словесно її ображав нецензурною лексикою, чим могло бути завдано шкоду її психологічному здоров'ю. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною другою статті 173-2 КУпАП, оскільки його, протягом року, а саме постановою Вишгородського районного суду Київської області від 05.08.2024, було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено: першу сторінку, із двох, рапорту, згідно якого, 10.09.2024 о 07:15 надійшло повідомлення до служби «102» про грабіж за адресою: АДРЕСА_2 , а саме ОСОБА_2 повідомила, що на вул. Лугова її побив колишній наречений, зірвав із шиї кулон з діамантами; протокол від 10.09.2024 про прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), згідно якого 10.09.2024 до неї на вул. Лугова, близько 07:00 - 07:10 під'їхав колишній наречений ОСОБА_1 з яким виник словесний конфлікт під час якого ОСОБА_1 зірвав з неї ланцюжок, який він подарував; письмові пояснення ОСОБА_2 , у яких додатково до заяви про кримінальне правопорушення, описано автомобіль ОСОБА_1 на якому він під'їхав, зазначила, що він висловлювався нецензурною лайкою щодо неї, після чого забрав ланцюжок, який він подарував, а до поліції звернулася з метою інформування, оскільки дані конфлікти трапляються не в перший раз; протокол огляду місця події від 10.09.2024, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого нічого не виявлено, обстановка не порушеня; додаток до протоколу огляду місця події (фототаблиця); із додатку «Дія» документ, що посвідчує особу ОСОБА_2 ; копія письмових пояснень ОСОБА_1 від 10.09.2024, зокрема у частині щодо подій, які мали місце 10.09.2024, згідно яких він, не заперечуючи керування автомобілем у день, час та місці, зазначені вище, вказав, що його зупинила ОСОБА_2 стоячи на дорозі, щоб він її переїхав, після чого у відчинене вікно його автомобіля почала висловлюватися у його бік нецензурною лексикою, а потім полізла у вікно та взяла його за горло, проте він її виштовхав та поїхав далі. Зазначив, що ніякого ланцюжка не брав та не розуміє про що йде мова, словесно не виражався у її бік та знайшов нову дівчину; копії паспортів громадяни України - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та копія постанови суду від 05.08.2024.
У судових засіданнях ОСОБА_1 заперечував обставини, викладені у протоколі, зазначаючи, що не робив нічого подібного, він їхав по АДРЕСА_3 , а ОСОБА_2 не дала йому можливості проїхати, а тому виник конфлікт, вона лаялась на нього. Вказує, що саме ОСОБА_2 переслідує його та її звернення до поліції, є помстою за його відмову у придбанні для неї мобільного телефону «Айфон». Пояснив суду, що він та ОСОБА_2 проживали разом протягом двох років з перервами, та 25.07.2024 остаточно припинили стосунки.
ОСОБА_2 у судовому засідання, не змогла надати пояснень щодо обставин, викладених у протоколі про викрадення у неї ланцюжка та нанесення їй побоїв, проте посилаючись на відеозаписи, які містяться на камерах відеоспостережень, вказує про протиправні дії ОСОБА_1 щодо неї. Будь-яких доказів на підтвердження зазначеного ОСОБА_2 суду не надала, при цьому не заперечувала того, що вона та ОСОБА_1 проживали разом до 25.07.2024 протягом двох років з перервами.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вивчивши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, з таких підстав.
Так, статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною першої статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Частина друга статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вчинив щодо ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, словесно ображаючи її нецензурною лексикою.
Єдиним доказом, наданим у справі, в якому зазначається про вчинення домашнього насильства, є пояснення ОСОБА_2 , викладені у заяві про вчинення кримінального правопорушення та письмових поясненнях.
При цьому як убачається із матеріалів справи, за викликом ОСОБА_2 про вчинення грабежу щодо неї на вул. Лугова у м.Вишгород, прибули працівники поліції та провели огляд місця події, під час якого зафіксували відсутність змін на місця огляду. Проте, після цього, лише на підставі пояснень ОСОБА_2 , щодо ОСОБА_1 було складено протокол адміністративного правопорушення за статтею 173-2 КУпАП, без доручення належних, допустимих та достатніх доказів про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 .
Так, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно частини другої статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Перекладення такого обов'язку на суд не передбачено.
Згідно із статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 173-2 КУпАП, судом встановлено, що особою, уповноваженою на складання протоколу, не зібрано у відповідності до частини другої статті 251 КУпАП інших доказів які б свідчили поза розумним сумнівом про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі.
З огляду на викладене, наявні матеріали справи не містять беззаперечних, належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, що свідчить про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення.
Крім цього, щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за статтею 173-2 КУпАП слід зазначити таке.
Склад адміністративного правопорушення статті 173-2 КУпАП, передбачає спеціального суб'єкта, яким є особа, на яку поширюються вимоги законодавства про запобігання та протидію домашнього насильства.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Предметом регулювання є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання та поширюється на таких осіб, як подружжя та колишнє подружжя.
Вичерпний перелік таких осіб наводиться у статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Аналіз диспозиції статті 173-2 КУпАП та положень частин другої та третьої статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дає можливість зробити висновок, що вимоги законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюються на вичерпне коло осіб, які в більшості випадків пов?язані між собою родинними, сімейними стосунками (у даному випадку незалежно від факту спільного проживання) або спільно проживають, мають спільний побут, права та обов'язки як у подружжя.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у стосунках та періодично, протягом двох років, проживали разом, за адресою останньої, проте 25.07.2024 стосунки припинили.
У матеріалах справи відсутні, та у судовому засіданні не встановлено фактів, які би підтверджували, що ОСОБА_1 є особою, на яку поширюються вимоги законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.
З наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснень, судом не встановлено, що вказані особи мали або мають родинні чи сімейні відносини між собою, вони не є колишнім подружжям, не проживають спільно однією сім'єю, не мають спільного побуту, прав та обов'язків, притаманних подружжю. Натомість встановлено, що вони періодично проживали разом. А тому не є можливим стверджувати, що, за її наявності, висловлена ОСОБА_1 нецензурна лайка у бік ОСОБА_2 , охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Тобто факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді, які було складено та оформлено після перевірки повідомлення ОСОБА_2 про вчинення щодо неї злочину - грабіж на вул. Лугова у м.Вишгород.
Як вбачається із усталеної практики Європейського суду з прав людини відносно проваджень провадження у справах про адміністративні правопорушення поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частина перша статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, зважаючи на порушення допущенні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, суд дійшов висновку про недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП, а саме за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, суд не вбачає підстав для звернення судового збору.
Керуючись статтями 7, 9, 173-2, 245, 247, 256, 278, 280 КУпАП, суд
провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 КУпАП закрити з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.П. Лукач