04 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21637/23 пров. № А/857/5493/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року (ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження у м. Львові суддею Гуликом А. Г.) в адміністративній справі № 380/21637/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо відмови у розгляді документів ОСОБА_1 з призначення та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду війни III групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 27-місячного грошового забезпечення згідно з абзацом восьмим підпункту 2 пункту 2 Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності, звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) розглянути документи ОСОБА_1 та направити за підпорядкованістю до міжвідомчої комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України для призначення та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду війни III групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 27-місячного грошового забезпечення, згідно з абзацом восьмим підпункту 2 пункту 2 Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що у період з 16.06.2014 по 26.07.2014 позивач брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі н. п. Червонопартизанськ Луганської області. 26.07.2014 позивач отримав поранення внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується актом № 170 від 18.08.2014. Львівська обласна медико-соціальна експертна комісія № 3 видала довідку від 29.09.2014 серії 12 ААА № 000077, згідно з якою позивачу встановлено 20 % втрати працездатності. Після звільнення з військової служби за станом здоров'я та виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 Львівська обласна медико-соціальна експертна комісія №3 встановила позивачу третю групу інвалідності в результаті поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини. З цих підстав позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у розмірі 27-місячного грошового забезпечення. Проте, відповідач протиправно відмовив позивачу у встановленні такої допомоги, оскільки після первинного встановлення інвалідності (06.09.2018) минуло більше двох років.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що пунктом 6 Порядку № 499 встановлено, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, установлених іншими законами, виплата відповідних грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором особи, яка має право на отримання таких виплат. Зазначає, що ним у своєму позові зазначались норми законодавства України, на яких ґрунтувались позовні вимоги. Однак, судом першої інстанції вказані в позові норми законодавства були повністю проігноровані, правова позиція щодо вибору позивача на отримання виплат передбачених Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 судом першої інстанції не була надана.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджено матеріалами справи, з 2010 року позивач проходив військову службу у Державній прикордонній службі України.
На підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) за результатами проходження медичного огляду, 25.07.2014 позивачу було встановлено 20 % втрати працездатності у зв'язку з травмою, пов'язаною з захистом Батьківщини (довідка МСЕК від 29.09.2014 Серія 12 ААА №000077).
Рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.11.2014 за №183 позивачу, у зв'язку з частковою втратою працездатності (20 %) без встановлення інвалідності, призначено ОГД у розмірі 17 052 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 06.03.2018 провела огляд позивача та встановила наявність зв'язку захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби та травми, пов'язаної з захистом Батьківщини.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.04.2018 № 89-ОС виключено зі списків особового загону та всіх видів забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , старшого офіцера (з захисту персональних даних) відділу зв'язку, автоматизації та захисту інформації штабу, звільненого з військової служби у запас за пунктом “б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) на підставі пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
ІНФОРМАЦІЯ_3 № 3 06.09.2018 проведено медичний огляд позивача, за результатами якого вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку пораненням, пов'язаним з захистом Батьківщини (довідка МСЕК від 06.09.2018 Серії НОМЕР_3 ).
07.09.2018 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату йому ОГД у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, згідно з Порядком № 975.
За результатами розгляду звернення позивача, рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.02.2019 № 33 позивачу відмовлено в призначенні ОГД з посиланням на те, що групу інвалідності йому встановлено понад дворічний термін, передбачений частиною четвертою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, з дня встановлення ступеня втрати працездатності.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні ОГД у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності та вважаючи порушеним право на отримання соціальної виплати, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 у справі №1.380.2019.002486 частково задоволено позов ОСОБА_1 до адміністрації Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, а саме:
- визнано протиправною відмову адміністрації Державної прикордонної служби України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»;
- скасовано рішення адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.02.2019 № 33 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язано адміністрацію Державної прикордонної служби України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням проведених виплат, та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - адміністрації Державної прикордонної служби України.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25.03.2021, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Підставою для відмови позивачу у встановленні одноразової грошової допомоги у разі інвалідності стало те, що після первинного встановлення інвалідності (06.09.2018) минуло більше двох років.
ІНФОРМАЦІЯ_3 № 3 27.10.2022 повторно проведено медичний огляд позивача, за результатами якого встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку пораненням, пов'язаним з захистом Батьківщини (довідка МСЕК від 17.11.2022 Серії 12ААВ № 17.11.2022).
25.04.2023 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про виплату йому ОГД у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, згідно з Порядком № 975.
Вказана заява скерована за належністю до відповідача.
За результатами розгляду звернення позивача, відповідач листом від 30.05.2023 №11/8785-23-Вих відмовив в призначенні ОГД з посиланням на те, що групу інвалідності йому встановлено понад дворічний термін, передбачений частиною четвертою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, з дня встановлення ступеня втрати працездатності.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні ОГД у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності та вважаючи порушеним право на отримання соціальної виплати, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність відмови відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду війни при первинному встановленні інвалідності (06.09.2018) має преюдиційне значення для розгляду цієї справи, то відсутні правові підстави для призначення позивачу вказаної допомоги при повторному встановленні інвалідності (17.11.2022).
Суд звертає увагу позивача на те, що рішенням суду у справі № 1.380.2019.002486, яке набрало законної сили, констатовано пропуск допустимого дворічного строку ще у 2018 році. Отож, немає підстав вважати про додержання згаданого строку у 2023 року.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 16-3 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI).
Згідно з п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Надалі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Згідно з п. 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 в адміністративній справі № 240/10153/19 зазначив таке:
Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому цієї статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.
Ухвалюючи цю постанову, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
З огляду на наведене, п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати одноразової грошової допомоги шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров'я і які раніше уже таку допомогу отримували, а також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров'я.
Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі № 1.380.2019.006957 зазначив, що дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров'я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров'я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання. Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб'єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров'я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно. При цьому, держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання одноразової грошової допомоги, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п'ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах. Встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов'язаними підставами для виплати одноразової грошової допомоги; встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми; дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Суд встановив, що 25.09.2014 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 20 % втрати працездатності у зв'язку з травмою, пов'язаною з захистом Батьківщини, у зв'язку з чим призначено та виплачено ОГД у розмірі 17 052 грн, на підставі рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.11.2014 № 183.
Надалі позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності з 06.09.2018 - поранення, пов'язане із захистом Батьківщини.
17.11.2022 позивачу підтверджено ІІІ групу інвалідності на строк до 17.10.2025.
Частина четверта статті 78 КАС України визначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням вказаного нормативного положення не підлягають доказуванню у межах цієї справи обставини, встановлені постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2019 у справі № 1.380.2019.002486, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 25.03.2021, а саме: «оскільки з дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності позивачу (25.09.2014) до дня первинно встановлення ІІІ групи інвалідності (06.09.2018) минуло понад два роки, позивач не має права на отримання ОГД в більшому розмірі».
Суд враховує, що формально звернення до суду з цим позовом ґрунтується на незгоді позивача з відмовою у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги як інваліду війни III групи внаслідок поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 27-місячного грошового забезпечення, оформленою листом відповідача від 30.05.2023 №11/8785-23-Вих. Проте, спірні відносини виникли ще у 2014 році.
З огляду на те, що правомірність відмови відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду війни при первинному встановленні інвалідності (06.09.2018) має преюдиційне значення для розгляду цієї справи, то відсутні правові підстави для призначення позивачу вказаної допомоги при повторному встановленні інвалідності (17.11.2022).
Суд звертає увагу позивача на те, що рішенням суду у справі № 1.380.2019.002486, яке набрало законної сили, констатовано пропуск допустимого дворічного строку ще у 2018 році. Отож, немає підстав вважати про додержання згаданого строку в 2023 року.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у спірних правовідносинах, приймаючи рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком № 975, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо доводів позивача про те, що він просив здійснити йому нарахування та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499, колегія суддів зазначає таке.
Судом встановлено, що первинний огляд МСЕК з метою встановлення ступеня втрати працездатності відбувся у 2014 році, після чого ОСОБА_1 виплачена ОГД, а повторний огляд відбувся у 2018 році, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 його заява розглядалась згідно Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України, а не постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499.
Колегія суддів звертає увагу на те, що подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 12.04.2023 у справі № 440/2563/22 Верховний Суд дійшов такого висновку:
«норми Порядку № 336 у своїй сукупності вказують на те, що одноразова грошова допомога згідно з частиною сьомою статті 13 Закону № 3551-ХІІ може бути призначена лише у тому випадку, якщо особа не реалізувала свого права на одноразову грошову допомогу відповідно до інших законів.
При цьому, виходячи з аналізу абзацу 6 пункту 6 у поєднанні із пунктом 17 Порядку № 336, колегія суддів приходить до висновку, що протягом двох років після первинного встановлення інвалідності особа може реалізувати своє право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі при встановленні вищої групи інвалідності лише при наявності обставин, що при первинному встановленні інвалідності одноразову грошову допомогу було призначено та виплачено відповідно до Закону № 3551-ХІІ.
У разі, якщо особі було призначено і виплачено одноразову грошову допомогу на підставі іншого закону, то в разі встановлення вищої групи інвалідності, право на отримання такої допомоги в більшому розмірі реалізується на підставі того ж нормативно-правового акта, за яким таку допомогу було призначено вперше.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище та беручи до уваги те, що у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності (первинно) Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області 10.02.2021 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до Закону № 580-VIII у розмірі 250 прожиткових мінімумів, установлених законом для працездатних осіб, на підставі пункту 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, колегія суддів приходить до висновку, що Міжвідомчою комісією було прийнято правомірне рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 3551-ХІІ, оскільки він не може реалізувати право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі при встановлені вищої групи інвалідності за цим законом, з огляду на те, що при первинній виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу інвалідності ІІІ групи, було застосовано положення Закону № 580-VIII».
Вказаний висновок підтриманий Верховним Судом у в постановах від 30.05.2023 у справі № 640/9709/19 та від 20.06.2023 у справі № 640/32345/21.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) щодо відмови у розгляді документів ОСОБА_1 з призначення та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду війни III групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 27-місячного грошового забезпечення, згідно з абзацом восьмим підпункту 2 пункту 2 Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499.
Тобто, підстави для зобов'язання військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) розглянути документи ОСОБА_1 та направити за підпорядкованістю до міжвідомчої комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України для призначення та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду війни III групи внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 27-місячного грошового забезпечення відсутні.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання, тобто оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, є обґрунтованим і не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року в адміністративній справі № 380/21637/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин