04 жовтня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/10598/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з втрати годувальника у розмірі 30% грошового забезпечення ОСОБА_2 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській область провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року з урахуванням права на пенсію з втрати годувальника у розмірі 70 % грошового забезпечення ОСОБА_2 яке вказано в довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області» від 14.10.2022 №33/37-4\5251 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що відповідач при призначенні пенсії з втрати годувальника на підставі Закону №2262-ХІІ безпідставно розрахував розмір такої пенсії виходячи з 30% грошового забезпечення ОСОБА_2 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.19-20/ представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача, оскільки пенсія в разі втрати годувальника призначена з дотриманням вимог чинного законодавства. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 по справі №440/9573/22 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 з розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 , визначеного станом на листопад 2019 року у довідці Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" від 14.10.2022 №33/37-4/5251, та здійснити виплати з урахуванням раніше сплачених сум. Доплату пенсії за рішенням суду нараховано за період з 01.12.2019 по 31.01.2023 у розмірі 54660,76 грн. Виплату пенсії, перераховану на виконання рішення суду, розпочато з 01.02.2023 в розмірі 9354,51 грн., яка облікована в органах Пенсійного фонду України.
17 вересня 2024 року до суду надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву /а..с 57/, відповідно до якого представником відповідача зазначено, що з матеріалів пенсійної справи померлого пенсіонера ОСОБА_2 вбачається про відсутність доказів на підтвердження права його дружиною щодо отримання пенсії в разі втрати годувальника виходячи з 70% грошового забезпечення, а саме: не надано документальне підтвердження причини смерті ОСОБА_2 , які підпадають під пункт «а» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Тому, при нарахуванні пенсії в разі втрати годувальника позивачу Головним управлінням прийнято рішення в нарахуванні згідно пункту «б» статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи з наявних матеріалів пенсійної справи померлого пенсіонера ОСОБА_2 . Окремо наголошено на відсутності підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу
Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також - КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію в разі втрати годувальника, виходячи з 30% грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області /а.с. 48/.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 по справі №440/9573/22 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 з розміру грошового забезпечення ОСОБА_2 , визначеного станом на листопад 2019 року у довідці Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" від 14.10.2022 №33/37-4/5251, та здійснити виплати з урахуванням раніше сплачених сум /а.с. 21, 29-33/.
Позивач, вважаючи, що ГУПФ України в Полтавській області протиправно розраховано розмір її пенсії виходячи з 30% грошового забезпечення, звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії від 06.08.2024, за результатами розгляду якої листом від 13.08.2024 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії /а.с.16-19/.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" N 2262-XII від 09.04.92 (далі - Закон N 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону N 2262-XII, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті (стаття 29 Закону N 2262-XII).
Статтею 30 Закону N 2262-XII встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
Відповідно до статті 36 Закону N 2262-XII (у редакції, чинній станом на дату призначення позивачу пенсії) пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Законом N 2146-IX від 24.03.2022 (набрав чинності з 02.04.2022) до пункту "а" статті стаття 36 Закону N 2262-XII внесено зміни та викладено його у наступній редакції: а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2017 ОСОБА_1 призначена пенсія в разі втрати годувальника відповідно до Закону N 2262-XII, виходячи з основного розміру 30 % грошового забезпечення. Протоколами пенсійної справи про призначення та перерахунки пенсії позивача стверджується, що під час первинного призначення, основний розмір відсотка від грошового забезпечення становив 30 % та виплачується в такому ж відсотковому значенні до теперішнього часу.
Натомість, позивач вважає протиправним обчислення розміру її пенсії із розрахунку 30 % заробітку годувальника відповідно до положень пунктом "б" статті 36 Закону N 2262-XII, та наполягає, що розмір її пенсії повинен становити 70 % грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника.
Суд звертає увагу, що на пенсію в разі втрати годувальника в розмірі 70 % грошового забезпечення мають непрацездатні члени сім'ї загиблого:
якщо такий загинув (помер) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних:
при захисті Батьківщини;
при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків);
або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час;
незалежно від причини смерті годувальника, якщо він був особою з інвалідністю внаслідок війни;
члени сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Отже, для застосування положень пункту "а" статті 36 Закону N 2262-XII визначальними є підстави смерті, які повинні бути пов'язані із пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, отриманими у зв'язку, зокрема, із участю у бойових діях. При цьому, незалежно від причини смерті, пенсія у розмірах, передбачених пунктом "а" статті 36 Закону N 2262-XII призначається у разі наявності у померлої особи статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а також членам сімей померлих, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Разом з тим, суд зауважує, що позивач не надала суду доказів, що її чоловік ОСОБА_2 загинув (помер) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків) або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, чи що її чоловік мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни.
За наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення померлого годувальника є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась із позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, та наявність повноважень та правомірності дії відповідача в межах, визначених частиною 2 статті 2 КАС України.
Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом до суду, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання вказаного права (інтересу) і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Зміст суб'єктивного матеріального права, або охоронюваного законом інтересу визначається не предметом позову, а його підставою.
Під підставою позову, слід розуміти фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога (вимоги) позивача. Зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, та які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність або відсутність зазначених юридичних фактів.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат, у тому числі на правничу допомогу, відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд.34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Суддя І.Г. Ясиновський