Справа № 420/7267/24
04 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 19313/15-32-24-05, № 19316/15-32-24-05, № 19317/15-32-24-05, № 19320/15-32-24-05, № 19321/15-32-24-05, № 19323/15-32-24-05, № 19312/15-32-24-05 від 10.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому не було вручено наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв'язку з чим, позивач був позбавлений можливості надати запитувані податковим органом документи.
У відзиві відповідач вказав, що контролюючим органом правомірно прийнято оскаржувані ППР.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій останній підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Керуючись наказом № 2412-п від 10.04.2023 Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 за період з 18.06.2018 по 20.04.2022 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Листом № 4564/КПР/15-32-24-05-06 від 11.04.2023 відповідач повідомив позивача про необхідність надати документи згідно з переліком.
За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки № 16242/15-32-24-05-09/3071509239 від 15.06.2023, в якому зазначено про порушення: п. 44.1., 44.3 ст. 44, ст. 51, п. 176.2. ст. 176, п. 177.1, 177.2, 177.4,ст 177, п. 167.1 ст. 167, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, 183.2 ст. 183, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. 194.1.1. п. 194.1 ст. 194, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 296.3, 296.7 ст. 296 Податкового кодексу України.
За результатами розгляду матеріалів перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані ППР № 19313/15-32-24-05, № 19316/15-32-24-05, № 19317/15-32-24-05, № 19320/15-32-24-05, № 19321/15-32-24-05, № 19323/15-32-24-05, № 19312/15-32-24-05 від 10.08.2023.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Статтею 78 Податкового кодексу України врегульований порядок проведення документальних позапланових перевірок.
Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 78.8. Податкового кодексу України).
Відповідно до вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України).
Таким чином, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (підпункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).
Згідно з актом перевірки № 16242/15-32-24-05-09/3071509239 від 15.06.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 проінформований письмовим повідомленням від 12.04.2023 № 214/15-32-24-05-14, яке направлено поштою ФОП ОСОБА_2 з копією наказу № 2412-п від 10.04.2023 (лист рекомендований № 6530003047505, повернуто з позначкою «за закінченням терміну зберігання»).
Суд зазначає, що з копії конверту, в якому надсилалась копія наказу № 2412-п від 10.04.2023 (трекінг Укрпошти 6530003047505), не вбачається повна адреса (податкова адреса) за якою було направлено лист платнику податків з наказом та повідомленням про дату початку та місце проведення перевірки. На копії конверту видно лише частину адреси, на яку надсилалась кореспонденція, а саме « АДРЕСА_1 », інших реквізитів адреси (податкової адреси) не зазначено.
Водночас з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу вбачається, що поштовою адресою, за якою здійснено надіслання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки є « АДРЕСА_2 ».
З наведеного вбачається, що контролюючим органом здійснено надіслання копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за адресою, яка не є податковою.
Проте відповідно до вимог підпункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Сторони у своїх заявах по суті визнають той факт, що податковою адресою ОСОБА_2 є « АДРЕСА_3 ». Вказане підтверджується також копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 27.02.2024.
Разом з тим, дослідивши надані контролюючим органом копії конвертів та повідомлення про вручення поштового відправлення, суд доходить висновку, що у наданих повідомленнях не зазначено у відповідній графі про його невручення, не зазначено причини невручення, а також відсутній підпис працівника поштового зв'язку.
Інших доказів щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки контролюючим органом не надано.
Таким чином контролюючим органом не виконано вимоги щодо надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що відповідно до абзацу другого пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України є передумовою для права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
З огляду на те, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів направлення позивачу на його за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки контролюючим органом не надано, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки вказане підтверджується встановленими фактичними обставинами справи.
Щодо надання документів до перевірки.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85).
Отже платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Проте враховуючи встановлені обставини справи щодо допущених відповідачем процедурних порушень під час призначення і проведення такої перевірки, позивач був позбавлений можливості надати документи до перевірки, оскільки, як встановлено судами, про проведення перевірки позивачу стало відомо лише 02.01.2024 - після отримання акту перевірки, що свідчить про об'єктивну неможливість надати документи до перевірки, яка фактично проведена з 02.06.2023 по 08.06.2023.
Таким чином, суд приходить до висновку, що допущені відповідачем процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки безпосередньо вплинули на об'єктивність та правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, які в повній мірі базувались виключно на ненаданні позивачем документів до перевірки, та, відповідно, на обґрунтованість та законність прийнятих за результатами перевірки рішень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.09.2023 у справі № 400/1664/21.
З огляду на встановлені судами обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що допущені відповідачем процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки безпосередньо вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки, оскільки позбавили можливості позивача надати до перевірки документи на підтвердження відповідних показників податкової звітності, що свідчить про необґрунтованість висновків про відсутність у позивача первинних документів, та вплинули на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень, що правильно було враховано судами попередніх інстанцій.
Незаконність призначення й проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є достатньою правовою підставою для висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваних ППР № 19313/15-32-24-05, № 19316/15-32-24-05, № 19317/15-32-24-05, № 19320/15-32-24-05, № 19321/15-32-24-05, № 19323/15-32-24-05, № 19312/15-32-24-05 від 10.08.2023, як її прямого наслідку, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей отриманих в ході такої перевірки та, відповідно, нівелюють її результати.
В контексті наведеного суд також зауважує, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевіри без законних підстав у суді відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.
Наведений підхід був продемонстрований, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 № 826/17123/18, в якій було сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 окрім наведених, Суд обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання».
Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що стали підставою до задоволення позову, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Анаголічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.09.2024 у справі № 520/23362/23.
За вказаних обставин, оскаржувані ППР № 19313/15-32-24-05, № 19316/15-32-24-05, № 19317/15-32-24-05, № 19320/15-32-24-05, № 19321/15-32-24-05, № 19323/15-32-24-05, № 19312/15-32-24-05 від 10.08.2023 є такими, що прийнято без урахування всіх обставин справи, передчасно, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, місто Одеса, вул. Семінарська, будинок 5; ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 19313/15-32-24-05, № 19316/15-32-24-05, № 19317/15-32-24-05, № 19320/15-32-24-05, № 19321/15-32-24-05, № 19323/15-32-24-05, № 19312/15-32-24-05 від 10.08.2023.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10330,94 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.10.2024.
Суддя Олександр ХУРСА