Справа № 420/3484/24
04 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» 01.02.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 .
Ухвалою від 06.02.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
12.02.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками, в якій заявлено наступні позовні вимоги:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року;
2. Зобов'язати військову частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року;
3. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 30 000,00 грн на місяць за період з 01 грудня 2022 року по 01 лютого 2023 року;
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000,00 грн на місяць за період з 01 грудня 2022 року по 01 лютого 2023 року;
5. Визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_2 №364 від 19 грудня 2023 року, в частині не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року;
6. Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 вчинити дії щодо внесення змін до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №364 від 19 грудня 2023 року, щодо врахування до вислуги ОСОБА_1 періоду з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року;
7. Встановити судовий контроль за виконання рішення суду по даній справі;
8. Стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Таким чином, у строк, наданий судом, недоліки позовної заяви позивачем усунуто.
Ухвалою від 07 березня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в редакції від 12.02.2024 року. Відкрито провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити певні дії та визначено
розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог в адміністративному позові зазначено, що згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №39 від 24.02.2022 року, старшого сержанта запасу ОСОБА_1 , зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду командира 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 механізованого батальйону і вважати таким, що з 24 лютого 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 3170 на місяць, ШПК «молодший сержант». На даній посаді позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 до 18 грудня 2022 року, до моменту незаконного призупинення йому військової служби та безпідставного внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про нібито вчинення позивачем кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України. За час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 стан здоров'я позивача істотно погіршився та в проміжок часу з 10 жовтня 2022 року по 26 жовтня 2022 року він проходив лікування та обстеження у КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня. По звершенню лікування на підставі рапорту позивача Командуванням ВЧ було направлено його 16 листопада 2022 року для проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до проходження військової служби. 20 грудня 2022 року позивач завершив проходження медичного огляду, про що 27 грудня 2022 року було отримано відповідний висновок та визнано його обмежено придатним для військової служби. 27 грудня 2022 року після отримання висновку військоволікарської комісії, командування частини було повідомлено відповідним рапортом про даний факт. Одночасно з повідомленням про завершення проходження військово-лікарської комісії та надання командуванню частини відповідних документів позивачу було повідомлено, що з 18 грудня 2022 року командуванням частини було розпочато службове розслідування за фактом нібито самовільного залишення частини. Результатом таких протиправних дій зі сторони відповідача стало незаконне зупинення військової служби позивачу та відповідне припинення йому грошового, речового та всіх інших видів забезпечення та додаткова грошова винагорода за період з січня 2023 року по січень 2024 року, що є порушенням права військовослужбовця на належний соціальний захист передбачений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх родин». Постановою Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого в місті Краматорську від 08 грудня 2023 року, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023052210000043 від 01.04.2023 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діях старшого сержанта ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , командира 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_2 ознак складу кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України. За таких обставин відповідач був зобов'язаний здійснити виплату в повному обсязі грошове забезпечення, також зарахувати до відповідної вислуги весь період незаконного призупинення служби позивачу, але цього так і не було зроблено. Згідно Рішення командира військової частини НОМЕР_2 визначено старшого сержанта ОСОБА_1 таким, що 18 грудня 2022 року самовільно залишив місце служби м. Костянтинівка Донецької області та відсутній без поважних причин по теперішній час. З 18 грудня 2022 року зняти з усіх видів забезпечення та невиплачувати щомісячну премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 та окремим дорученням МОУ №912/29 від 23.06.2022 року. Дане рішення Командира військової частини НОМЕР_2 не відповідає об'єктивним обставинам справи і вимогам чинного законодавства. 28 грудня 2023 року, на адресу відповідача було подано заяву з вимогою виплати грошового забезпечення за весь час незаконного призупинення служби, але відповіді на дане заяву не отримано, грошові кошти не виплачено. Має місце бездіяльність відповідача щодо невиплата грошового забезпечення за період з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у період з 01 грудня 2022 року по 01 лютого 2023 року, позивач мав право, а відповідач мав відповідний обов'язок щодо нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн на місяць. Однак сума основного грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди відповідачем не було нараховано та сплачено. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19 грудня 2023 року, військовослужбовця призваного за мобілізацією, сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 механізованого батальйону, призначеного наказом Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 жовтня 2023 року №533-РС на посаду командира міномета мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_4 , вважати таким, що з 19 грудня 2023 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби в місто Южне Одеської області. В Наказі зазначено, що до вислуги років не зараховується час самовільного залишення частини з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року. Має місце незаконне позбавлення позивача 11 місяців та 27 днів вислуги років у Збройних Силах України, що істотним чином порушує законні права позивача на подальший, як соціальний захист та пенсійне забезпечення, так і на подальшу службу та кар'єрний розвиток.
11.03.2024 року за вх. № ЕС/10032/24 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до Доповіді про факт самовільного залишення військової служби військовослужбоввцем, 18 грудня 2022 року о 13:00 командиром 3 механізованого батальйону, капітаном ОСОБА_2 було отримано повідомлення про факт самовільного залишення місця служби в м. Костянтинівка Донецької області, старшим сержантом ОСОБА_1 . З метою уточнення причин і умов, що сприяли факту самовільного залишення місця служби старшим сержантом ОСОБА_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.12.2022 №3037, було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення місця служби ОСОБА_1 . На підставі проведеного службового розслідування було винесено наказ командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби ОСОБА_1 ». Було визначено вважати старшого сержанта ОСОБА_1 таким, що з 18 грудня самовільно залишив місце служби в м. Костянтинівка Донецької області та відсутній без поважних причин по теперішній час. В діях старшого сержанта ОСОБА_1 вбачалися ознаки кримінального правопорушення за ч.4 ст. 408 Кримінального кодексу України. З 18 грудня 2022 року був знятий з усіх видів забезпечення та було вирішено не виплачувати щомісячну премію та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022. Протягом спірного періоду законодавством, осіб, які скоїли самовільне залишення місця служби або осіб, які не вийшли на службу (навчання) без поважних причин, заборонялось включати до виплати щомісячної премії та додаткової винагороди, збільшеної до 30 000 грн. або 100 000 грн. Враховуючи факт встановлення самовільного залишення міця служби ОСОБА_1 за результатами проведеного службового розслідування військовою частиною НОМЕР_2 правомірно було позбавлено останнього, на час знаходження у самовільному залишенні частини, щомісячної премії та додаткової винагороди, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 та наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 , старшому сержанту ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину, було призупинено військову службу. Військовою частиною НОМЕР_2 , враховуючи факт встановлення самовільного залишення міця служби ОСОБА_1 та призупинення служби останньому, правомірно було не зараховано до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. Відповідно до постанови Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську від 08.12.2023, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023052210000043 від 01.04.2023, було закрите, у зв'язку з відсутністю в діях старшого сержанта ОСОБА_1 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4, ст.408 КК України. ОСОБА_1 має право звернутися до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську для вирішення питання відшкодування
грошових доходів, які Він втратив за період проведення досудового розслідування.
13 березня 2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (Вхід. № ЕС/10358/24), де зазначено, що відзив є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам справи та хибному застосуванні положень чинного законодавства, які регулюють зовсім інші правовідносини в Україні, ніж ті, що мають бути застосовано при розгляді даної справи. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року в редакції від 30.09.2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, ...., виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць… На виконання Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року, в редакції від 21.01.2023 року, Наказом Міністерства оборони України №44 від 25 січня 2023 року, було внесено відповідні зміни, щодо переліку підстав та визначення кола військовослужбовців, які мають право на отримання додаткової грошової винагороди. Згідно п.3 Наказу МОУ №44 від 25 січня 2023 року «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 лютого 2023 року. Таким чином за період з 01 грудня 2022 року по 01 лютого 2023 року, позивач мав право, а відповідач мав відповідний обов'язок щодо внесення позивача до відповідного наказу про виплату додаткової винагороди, нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн на місяць. Позивач не залишав самовільно місце проходження служби, а отже посилання на п.9.4. окремого Доручення Міністра оборони України №912/3/29 від 23.06.2022 року та Наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 є безпідставним. Позивач проходив Військово-лікарську комісію згідно направлення виданого безпосередньо відповідачем 16 листопада 2022 року, №820, а отже відповідачу було достеменно відомо щодо місця перебування позивача. На адресу безпосереднього командира, а також медика частини з застосуванням месенджера «Вотсап» надсилалися всі медичні документи, які отримувались при проходженні комісії. Позивач завершив проходження ВЛК 20.12.2022 року та 27.12.2022 року отримав відповідний висновок комісії, про що негайно повідомив командування частини та на наступний день повернувся до військової частини, де йому повідомили, що він самовільно залишив частину, а отже підстав для подальшого проходження служби в нього немає. В результаті протиправних дій відповідача, позивач майже рік не міг проходити військову службу в ЗСУ, захищати територіальну цілісність України, а отже відповідачем завдано шкоду не тільки власне позивачу, а інтересам держави в сфері оборони та захисту територіальної цілісності країни.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19 грудня 2023 року протиправно не зараховано час самовільного залишення частини з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023
року. Таким чином має місце незаконне позбавлення позивача 11 місяців та 27 днів вислуги років у Збройних Силах України, що істотним чином порушує законні права позивача.
Невиплата грошового забезпечення стала наслідком саме протиправних дій відповідача, а отже саме на нього покладається обов'язок щодо виплати грошового забезпечення позивачу за період з грудня 2022 року по грудень 2023 року.
18 березня 2024 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення (Вхід. ЕС/10924/24) де зазначено, що враховуючи факт встановлення самовільного залишення міcця служби ОСОБА_1 за результатами проведеного службового розслідування, військовою частиною НОМЕР_2 повністю правомірно було позбавлено останнього, на час знаходження у самовільному залишенні частини, щомісячної премії та додаткової винагороди, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 та наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 , старшому сержанту ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину, було призупинено військову службу. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців/иць. А тому, військовою частиною НОМЕР_2 , враховуючи сам факт встановлення самовільного залишення міця служби ОСОБА_1 та призупинення служби останньому, повністю правомірно було не зараховано до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відповідь на відзив, та відзив і заперечення, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №39 від 24.02.2022 року, старшого сержанта запасу ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду командира 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 механізованого батальйону і вважати таким, що з 24 лютого 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 3170 на місяць, ШПК «молодший сержант»
Отже ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Старший сержант ОСОБА_1 , перебуваючи на службі у військовій частині НОМЕР_2 та в період:
- з 10.10.2022 року по 26.10.2022 року проходив стаціонарне лікування в КНП «Миколаївська обласна клінічна лікарня», діагноз «Бронхіальна астма ІІІ ст., персистуюча, середньої важкості, загострення. ЛН ІІст.»;
- 14.11.2022 року, знаходився на огляді у лікаря пр. ЗСУ пульманолога ВМКЦНР, діагноз: Бронхіальна астма, персистуючий перебіг середнього ступеню важкості, частково контрольована, фаза ремісії, ЛН ІІ.
Згідно направлення командира військової частини НОМЕР_2 №820 від 16.11.2022 року направлений на медичний огляд ВЛК для визначення ступеню придатності до військової служби в звязку з хворобою (попередній діагноз: «Бронхіальна астма, персистуючий перебіг середнього ступеня важкості, частково фаза ремісії ЛН ІІ ст.)
21.11.2022 року, позивач знаходився на огляді у лікаря пр. ЗСУ пульманолога ВМКЦНР, діагноз: Бронхіальна астма, персистуючий перебіг середнього ступеню важкості, частково контрольована, фаза ремісії, ЛН ІІ з помірним порушенням ФЗД за обструктивним типом.
Також з 21.11.2022 року по 23.11.2023 року ОСОБА_1 , проходив обстеження та медичний огляд, що підтверджено карткою обстеження та медичного огляду Клініки амбулаторно - поліклінічної допомоги ВМКЦ ПР.
20 грудня 2022 року начальником клініки АПД ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу командира в/ч НОМЕР_2 видана довідка, що старший сержант ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію при клініці амбулаторно-поліклінічної допомоги Військово-медичного клінічного центру Південного регіону 20.12.2022 року. Рішення ВЛК отримати 27.12.2022 року.
В довідці гарнізонної військово-лікарської комісії клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ІНФОРМАЦІЯ_3 № 188 від 27 грудня 2022 року зазначено, що старшому сержанту ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК 27 грудня 2022 року. «Захворювання, НІ, не повязане з проходженням військової служби. На підставі статтей 47-б, 83-б, 23-в, 4-г графи ІІ Розділу хвороб, графи - ГДВ - обмежено придатний до військової служби (Не придатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спец. спорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.»
Судом досліджено витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 16.01.2023 №134 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби старшим сержантом ОСОБА_3 ».
Зі змісту наказу № 134 вбачається, що відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України та довідки доповіді командира 3 механізованого батальйону, капітана ОСОБА_2 від 19.12.2022 №0666/35/8134, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.12.2022 № 3037 «Про призначення службового розслідування» проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприялифакту самовільного залишення місця служби м. Костянтинівка Донецької області, військвослужбовця військової служби за мобілізацією старшим сержантом ОСОБА_1 та наказано: « 1. Вважати службове розслідування завершеним. 2. За самовільне залишення місця дислокації підрозділу без поважних причин в районі населенного пункту Лимани Миколаївської області, що призвело до порушення вимог статтей 6, 11, 16, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на старшого сержанта ОСОБА_1 , командир 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , накласти дисциплінарне стягнення «Пониження у військовому званні на один ступінь». 3. Вважати старшого сержанта ОСОБА_1 , таким, що з 18 грудня 2022 року самовільно залишив місце служби м. Костянтинівка Донецької області та відсутній без поважних причин по теперішній час. В діях старшого сержанта ОСОБА_1 , вбачаються ознаки кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України. З 18 грудня 2022 року зняти з усіх видів забезпечення та не виплачувати щомісячну премію та додаткову винагороду за грудень 2022 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022….»
З дослідженого судом витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, судов встановлено, що на підставі заяви (повідомлення) від 01.04.2023 року внесено 01.04.2023 в 15:16:05 до ЄРДР відомості про заяву (повідомлення) про вчинення старшим сержантом ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч.4 ст. 408 КК України (номер кримінального провадження: 42023052210000043).
18 квітня 2023 року т.в.о. командира ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) видано наказ № 73-РС (по особовому складу), де вказано, що «Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» старшому сержанту ОСОБА_1 , кодишньому командиру кулеметного відділення кулеметного взводу механізованого батальйону, який пребуває у розпорядженні командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Сухопутних військ Збройних Сил України, призупинити військову службу з 01 квітня 2023 року… Самовільно залишив військову частину 18 грудня 2022 року. ….. З 01 квітня 2023 року не враховувати до чисельності Збройних Сил України. Підстава: повідомлення Теиторіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську номер кримінального провадження 42023052210000043 від 01 квітня 2023 року.
З витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.04.2023 року № 113, (а.с. 39) вбачається, що старшому сержанту ОСОБА_1 , колишньому командиру 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 механізованого батальйону, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , самовільно залишив військову частину 18 грудня 2022 року, призупинено військову службу наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 18 квітня 2023 року №73-РС, призупинити строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключений зі всіх видів забезпечення з 18 грудня 2022 року, з котлового забезпечення з 20 грудня 2022 року. Облікові документи направити до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Постановою Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого в місті Краматорську від 08 грудня 2023 року, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023052210000043 від 01.04.2023 року, закрито у зв'язку з відсутністю в діях старшого сержанта ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , командира 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_2 ознак складу кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
У витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №364 від 19.12.2023 року зазначено, « 3. Нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що вибули із оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_7 »: 3.1 Військовослужбовця призваного за мобілізацією, сержанта ОСОБА_1 номера обслуги 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 механізованого батальйону призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 жовтня 2023 року № 553-РС на посаду командира міномета мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_4 вважати таким, що 19 грудня 2023 року справи та посаду здав і вибув донового місця служби в місто Южне Одеської області. З 19 грудня 2023 року виключити зі списків особового складу військової частини з 20 грудня 2023 року з усіх видів забезпечення військової частини. Вислуга років у Збройних Силах становить календарна 05 років 01 місяць. До вислуги років не зараховувати час у самовільному залишенні частини з 18 грудня 2023 року по 15 вересня 2023 року. Не виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за грудень 2023 року. Виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 16 по 19 грудня 2023 року. …»
З довідки про проходження військової служби старшого сержанта ОСОБА_1 № 3137 від 26 вересня 2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_4 встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 з 24.02.2022 року по 18.12.2022 на посаді командира кулеметного відділення - 09 місяців 24 дніта з 17.12.2023 по 19.12.2023 року - номер обслуги - 3 дні. Період з 18.12.2022 року по 17.12.2023 року до вислуги років не зараховано - самовільне залишення частини у в/ч НОМЕР_2 . Загальна вислуга років станом на 26.09.2024 року складає 05 років 11 місяців 02 дні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.1, 2 ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
В силу ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
В ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
В силу статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно пункту першого статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено в Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам Затверджено Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року N 260 (далі Порядок № 260).
Згідно п. 2 Порядку № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку № 260 передбаачено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
В п. 8 Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Відповідно до п. 180 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються: відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)
В Розділі VIII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.04.2009 № 170 вказано, що відпустку надає військовослужбовцю командир військової частини, де він проходить службу, на підставі рапорту безпосередньому командиру (начальнику).
Військовослужбовцям, які вибувають у відпустку, видаються відпускні квитки встановленого зразка.
До суду сторонами не надавалися докази (рапорт позивача, наказ безпосереднього командиру позивача та відпускні квитки встановленого зразка) перебування позивача у відпустці для лікування у період з 18 грудня 2022 року.
Крім того в матеріалах справи наявний наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 16.01.2023 №134 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби старшим сержантом ОСОБА_3 » зі змісту якого вбачається, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.12.2022 № 3037 «Про призначення службового розслідування» проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприялифакту самовільного залишення місця служби м. Костянтинівка Донецької області, військвослужбовця військової служби за мобілізацією старшим сержантом ОСОБА_1 .
За наслідками службового розслідування 16.01.2023 року прийнято наказ № 134 яким зокрема знато позивача з грошового забезпечення з 18.12.2022 року, а також припинено виплачувати щомісячної премії та додаткової винагороди за грудень 2022 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022.
Проте накази командира військової частини НОМЕР_2 від 19.12.2022 № 3037 «Про призначення службового розслідування» та від 16.01.2023 року №134 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби старшим сержантом ОСОБА_3 » не є предметом оскарження по даній справі також до суду не надано доказів, щодо скасування чи визнання протиправним наказу № 3037 та № 134.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168).
Приписами п. 1 Постанови № 168 (в редакції чинній станом на час заявлених позовних вимог (з 01.12.2022 до 01.02.2023) та застосовується з 24 лютого 2022 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, …
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
До суду не надавалися докази, щодо прийняття командиром військової частини де проходив службу позивач щодо виплати йому додаткової винагороди за період з 01.12.2022 року до 01.02.2023 року.
З урахуванням вище викладеного, а також, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 16.01.2023 року №134, яким знято позивача з грошового забезпечення з 18.12.2022 року та припинено виплату додаткової винагороди визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 є чинним, судом вважає передчасними та не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 грудня 2022 року до 01 квітня 2023 року
- зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18 грудня 2022 року по 01 квітня 2023 року;
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 30 000,00 грн на місяць за період з 01 грудня 2022 року по 01 лютого 2023 року;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000,00 грн на місяць за період з 01 грудня 2022 року по 01 лютого 2023 року.
Також суд звертає увагу що дисциплінарна та кримінальна відповідальність є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення особи до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Згідно приписів ч. 2 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ, в редакції чинній станом на час виниклих правовідносин, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Ввідповідно до ч.2 п.15 Порядку № 260 зазначено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
01.04.2023 року в 15:16:05 внесено до ЄРДР відомості про заяву (повідомлення) про вчинення старшим сержантом ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч.4 ст. 408 КК України (номер кримінального провадження: 42023052210000043).
З наказу т.в.о. командира ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ) № 73-РС від 18 квітня 2023 року та наказу командира військової частини НОМЕР_2 №113 від 19.04.2023 року вбачається, що старшому сержанту ОСОБА_1 , який перебуває у розпоряджені командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » призупинено військову службу з 01 квітня 2023 року вислугу років для призначення пенсії та виплату грошового … забезпечення.
У відповідності до абз. 8-10 ч.2 ст.24 Закону України №2232, для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
В п. 144-1 Положення № 1153/2008 зазначено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до п. 144-2 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Приписами п. 144-6 Положення № 1153/2008 визначено, що для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Зазначеними вище нормами законодавства передбачено обов'язок командира військової частини щодо відновлення прав військовослужбовців у разі закриття щодо військовослужбовця кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України шляхом видання відповідного наказу та продовження військової служби, зарахування строку призупинення військової служби до вислуги років, до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, поновлення пільг і соціальних гарантій, виплати недоотриманого грошового та здійснення недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення.
При цьому, суд наголошує, що зазначений обов'язок виникає у командира військової частини після закриття відповідного кримінального провадження.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що постановою Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого в місті Краматорську від 08.12.2023 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023052210000043 від 01.04.2023, закрито у зв'язку з відсутністю в діях старшого сержанта ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , командира 3 кулеметного відділення кулеметного взводу 3 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_2 ознак складу кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Таким чином, судом встановлено, що закриття кримінального провадження щодо позивача за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України є підставою для відновлення його права шляхом видання відповідного наказу командиром військової частини та продовження військової служби, зарахування строку призупинення військової служби до вислуги років, до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, поновлення пільг і соціальних гарантій, виплати недоотриманого грошового та здійснення недоотриманого продовольчого, речового та інших видів забезпечення.
З дослідженої судом картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 (а.с. 42-45) вбачається, що позивачу нараховувалося і виплачувалося грошове забезпечення в період з 24 лютого 2022 року по листопад 2022 року (що не є спірним періодом) та за грудень 2023 року в розмірі 480,20 грн.
Отже в заявлений позивачем в позовній заяві період призупинення строку військової служби та виплати грошового забезпечення на підставі повідомлення ТУ ДБР розташованого у місті Краматорську (кримінальне провадження 42023052210000043 від 01.04.2023 року) з 01 квітня 2023 року по 15 грудня 2023 року позивачу не нараховано та не виплачене грошове забезпечення.
Враховуючи зазначені вище приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 квітня 2023 року по 15 грудня 2023 року та зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 квітня 2023 року по 15 грудня 2023 року підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 №364 від 19 грудня 2023 року, в частині не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року та зобов'язання командира військової частини НОМЕР_2 вчинити дії щодо внесення змін до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №364 від 19 грудня 2023 року, щодо врахування до вислуги ОСОБА_1 періоду з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом з довідки про проходження військової служби старшого сержанта ОСОБА_1 № 3137 від 26 вересня 2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_4 , позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 з 24.02.2022 року по 18.12.2022 на посаді командира кулеметного відділення - 09 місяців 24 дніта з 17.12.2023 по 19.12.2023 року - номер обслуги - 3 дні. Період з 18.12.2022 року по 17.12.2023 року до вислуги років не зараховано - самовільне залишення частини у в/ч НОМЕР_2 . Загальна вислуга років станом на 26.09.2024 року складає 05 років 11 місяців 02 дні.
З досліджених судом наказів № 73-РС від 18 квітня 2023 року та № 113 від 19.04.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні …. з 01 квітня 2023 року.
Належних та достатніх доказів щодо прийняття відповідачем наказів про призупинення військової служби позивача в період з 18 грудня 2022 року до 01 квітня 2023 року до суду відповідачем не надано при цьому відповідачем в наказі командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №364 від 19.12.2023 року зазначено, що до вислуги років не зараховується час у самовільному залишенні частини з 18 грудня 2022 року до 15 вересня 2023 року.
Враховуючи відсутність належних та достатніх доказів щодо призупинення військової служби позивача в період з 18 грудня 2022 року до 01 квітня 2023 року, а також наявністю постанови ТУ ДБР розташованого у місті Краматорську від 08.12.2023 року про закриття кримінального провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст. 284 КПК України внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідквань за №42023052210000043 від 01.04.2023 року у звязку з відсутністю в діях старшого сержанта ОСОБА_1 ознак складу кримінального правовпорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 №364 від 19 грудня 2023 року, в частині не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року та зобов'язання командира військової частини НОМЕР_2 вчинити дії щодо внесення змін до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №364 від 19 грудня 2023 року, щодо врахування до вислуги ОСОБА_1 періоду з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що статтею 382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу.
Разом з тим, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18.
Таким чином, на день винесення рішення у даній справі у суду відсутні належні та допустимі докази, які б дали підстави вважати, що вказане рішення не буде виконано відповідачем.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 квітня 2023 року по 15 грудня 2023 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 квітня 2023 року по 15 грудня 2023 року.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 №364 від 19 грудня 2023 року, в частині не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року.
Зобов'язання командира військової частини НОМЕР_2 внести зміни до Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №364 від 19 грудня 2023 року, щодо врахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду з 18 грудня 2022 року по 15 грудня 2023 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О.А. Вовченко