Справа № 420/24827/24
04 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Степана Бандери,43, м.Суми, 40009) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області,за результатом якого позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії від 06.12.2023 № 155150004898;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 період навчання в ПТУ «Одеська фабрика технічних тканин» з 01.09.1981 по 22.07.1982, а також періоди роботи в Одеській орендній фабриці технічних тканин 22.07.1982 по 29.09.1993 та призначити пенсію за віком, починаючи з дня виникнення такого права, а саме 30.11.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що після досягнення 60-річного віку (29.11.2023), у встановлений законом 3-х місячний строк, а саме 30.10.2023 я звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком.Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України Львівській області, який був уповноважений розглянути поданузаяву. Після повторного звернення позивача вже рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумськійобласті від 06.12.2023 №155150004898 (отримала на руки лише 23.07.2024) їй знову було відмовлено у призначенні пенсії. Позивач вважає, що у вказаній відмові їй протиправно не зараховано до загального стажу роботи ОСОБА_1 період навчання в ПТУ «Одеська фабрика технічних тканин» з 01.09.1981 по 22.07.1982, а також періоди роботи в Одеській орендній фабриці технічних тканин 22.07.1982 по 29.09.1993, а тому оскаржуване рішення є протиправним.
Ухвалою суду від 12 серпня 2024 рокувідкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
До суду від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській областінадійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову зазначивши, що позивач має право підтвердити свій стажіншими документами, які б свідчили про виконання ним роботи у зазначений період, або показами двох свідків у випадку неможливості отримання таких документів. Проте, жодних документів на підтвердження роботи у спірний період Позивачем до Головного управління не було надано, а отже відсутні законні підстави для зарахування періоду з 01.09.1981 по 22.07.1982 та з 23.07.1982 по 29.09.1993.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Після досягнення 60-річного віку (29.11.2023), ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, який був уповноважений розглянути поданузаяву.
Однак, своїм рішенням від 03.11.2023 № 155150004898, управлінням ПФУ відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з не врахуванням до загального стажу періоду навчання згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата видачі диплому.
04.12.2023 ОСОБА_1 повторно завернулась до управління танадала архівну довідку з Департаменту архівної справи та діловодства від 20.11.2023 пропідтвердження періодів навчання.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, який був уповноважений розглянути подану заяву.
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06.12.2023 № 155150004898 ОСОБА_1 знову було відмовлено у призначенні пенсії.
Відмова обґрунтована тим, що до страхового стажу не зараховані період навчання з 01.09.1981 по 22.07.1982 та період роботи з 23.07.1982 по 29.09.1993 згідно архівної довідки, оскільки зазначене ім'я ОСОБА_2 (рос.) та дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним ОСОБА_2 (рос.).
Позивач вважаючи таку відмову протиправно за захистом своїх прав звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1-3 ст.24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Необхідно зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).
Відповідно до ч.3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , мій трудовий стаж складає 30 років, а саме:
- з 01.09.1981 по 22.07.1982 - навчання в ПТУ «Одеська фабрика технічних тканин»;
- з 22.07.1982 по 29.09.1993 Одеська орендна фабрика технічних тканин;
- з 26.12.2001 по 26.01.2004 - ТОВ ТБ «Коравай»;
- з 16.02.1994 по 25.12.2001 - ВАТ «Одеський каравай»;
- з 27.01.2004 по 10.03.2006 - МП «Іванна»;
- з 01.04.2009 по 30.12.2011 - ТОВ «Веста Сервіс»;
- з 16.03.2017 по 02.10.2017 - КУ «Одеська обласна туберкульознаклінічна лікарня»;
- з 05.04.2019 по 15.05.2020 - КП «Житлово-комунальний сервіс «Хмельницький»;
-з 26.05.2021 по 16.10.2023 - ТОВ «Гаврилівка».
- з 13.11.2023 по 07.04.2024 - КП «Теплопостачання міста Одеси».
Трудова книжка НОМЕР_1 було видана на ім'я ОСОБА_2 (рос.) (виправлена з ОСОБА_2 (рос.)).
Також, на титульній сторінці трудової книжки зазначено, що зміна ім'я « ОСОБА_2 » та дата народження 29.11.1963 внесено згідно паспорту НОМЕР_2 , виданим Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Протрудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки, а також документації підприємства, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення відповідної документації на підприємстві. Також, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, а тим паче у документах, картках, особових справах, що ведуться на підприємстві.
Неточність в записах в трудовій книжці, архівній довідці чи особистій справі не можебути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Суд зазначає, що періоди роботи ОСОБА_1 .07.1982 по 29.09.1993 підтверджується записами №3-4 трудової книжки НОМЕР_1 .
Водночас, суд не погоджується з незарахуванням вказаного періоду до страхового стажу, з огляду на те, що зазначене ім'я ОСОБА_2 (рос.) та дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним ОСОБА_2 (рос.), з огляду на те, що записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність стажу позивача за спірний період.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З урахуванням викладеного та того, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня, тому твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірні періоди як єдиної підстави для не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, інформація, яка внесена до трудової книжки про спірні періоди роботи, дає можливість встановити місце роботи, посади та періоди роботи позивача.
Водночас, жодних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача, відповідачем суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки, в тому числі періоди роботи.
Щодо неврахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 22.07.1982, оскільки період навчання з 01.09.1981 по 22.07.1982 згідно архівної довідки, оскільки зазначене ім'я ОСОБА_2 (рос.) та дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним ОСОБА_2 (рос.)., судом встановлено наступне.
Пунктом д частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ч.1 ст.38 Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Враховуючи викладене та те, що матеріалам справи містять Атестат № 787 від 24.07.1982, було видано на ім'я ОСОБА_2 (рос.), в архівній довідці від 20.11.2023 № 2838-П-11.1-21 ім'я вказано як ОСОБА_2 , а в дужках зазначено ( ОСОБА_2 ), дата народження зазначена ІНФОРМАЦІЯ_2 , а в дужках, знову ж таки зазначено (29.09.1963), крім того запис №2 трудової книжки НОМЕР_1 підтверджує період навчання позивачки в ПТУ «Одеська фабрика технічних тканин» з 01.09.1981 по 22.07.1982.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність неврахування періоду навчання позивача з 01.09.1981 по 22.07.1982роки.
Під час прийняття рішення суд враховує, що Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Враховуючи викладене та те, що відповідач безпідставно не врахував до страхового стажу період навчання та роботи, чим допустив протиправну бездіяльність та позивачу вже призначена пенсія за віком, суд керуючись положеннями ч.2 ст.9 КАС України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Степана Бандери,43, м.Суми, 40009) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії від 06.12.2023 №155150004898.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м. Одеса, вул. Канатна 83) зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період навчання в ПТУ «Одеська фабрика технічних тканин» з 01.09.1981 по 22.07.1982, а також періоди роботи в Одеській орендній фабриці технічних тканин 22.07.1982 по 29.09.1993 та призначити пенсію за віком, починаючи з дня виникнення такого права, а саме з 30.11.2023.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м. Одеса, вул. Канатна 83) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко