Справа № 420/19409/24
04 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 20.06.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.04.2024 № 053130005704 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області:
- витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за нормами, чинними на 01.01.2022 за військовим званням «майор», а також відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII за нормами, чинними на 01.01.2022 за посадою начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил, яка відповідає посаді начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні військової прокуратури об'єднаних сил, з урахуванням відомостей, зазначених у довідці Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 21.02.2024 № 15-116ВИХ-24 та грошовому атестаті ОСОБА_1 ;
- перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, з одночасним перерахунком пенсії з 01.02.2022 на підставі витребуваної з ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як до органу пенсійного забезпечення, в якому перебуває на обліку, з заявою про переведення на пенсію за вислугу років згідно з Законом № 2262-XII з урахуванням змін розміру видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб. Наведену заяву позивача за принципом екстериторіальності розглядав інший орган пенсійного забезпечення - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким прийнято рішення від 24.04.2024 № 053130005704 про відмову позивачеві в переведенні на пенсію за вислугу років за Законом № 2262-XII. Позивач скористався досудовим порядком вирішення спору та 08.05.2024 згідно з нормами Закону України «Про адміністративну процедуру» оскаржив указане рішення від 24.04.2024 № 053130005704 до адміністративного органу вищого рівня - Пенсійного фонду України. Згідно з листом Пенсійного фонду України від 05.06.2024 № 22944-26846/Я-03/8- 2800/24 скаргу позивача зазначеним адміністративним органом вищого рівня залишено без задоволення, що змусило позивача звернутись за захистом свого порушеного права з цим адміністративним позовом. Вважає, що зазначене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.04.2024 № 053130005704 є незаконним, порушує право позивача на соціальний захист, яке він здобув під час виконання обов'язків військової служби, в тому числі під час безпосередньої участі в антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернулась до суду.
25.06.2024 ухвалою судді позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та надано строк на усунення недоліків, а саме шляхом надання до суду оформленої належним чином позовної заяви, мають бути зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
25.06.2024 до суду надійшла заява представника позивача (вхід.№ЕС/26061/24) про усунення недоліків, на виконання ухвали від 25.06.2024.
Ухвалою судді від 01.07.2024 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги вважаємо такими, що не підлягають задоволенню. Головне управління призначає/перераховує пенсії лише на підставі документів, які надходять від уповноважених органів, оскільки розрахунок вислуги років та визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових для обчислення/перерахунку пенсії до компетенції органів Пенсійного фонду не належить. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» 05.11.1991 № 1789-XII військові прокуратури входили до системи органів прокуратури. Згідно окремих приписів пункту 2.6 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.12.2014 № 937, на обласні військові комісаріати покладаються: оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби; визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» (зі змінами) та Порядку № 45 і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1. ОСОБА_1 був особою відрядженою до Генеральної прокуратури України із Збройних Сил України. Відтак, відповідно до п. 2 р. І Порядку №3-1 та п.2 Порядку №45, уповноваженим органом, який надає подання на призначення пенсії та довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, являється Міністерство оборони України. На 15.04.2024 документи для призначення пенсії ОСОБА_1 жодним з уповноважених органів (структурних підрозділів), які здійснюють підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, за останнім місцем служби, до Головного управління не надходили.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що Головне управління заперечує в повному обсязі проти позовних вимог позивача та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Органи Пенсійного фонду не мають відповідних повноважень щодо розрахунку вислуги років та страхового стажу. Дане питання належить до компетенції уповноважених структурних підрозділів, які несуть відповідальність за правильність і достовірність їх встановлення. Таким чином, органи Пенсійного фонду України здійснюють призначення, перерахунок та виплату пенсій військовослужбовцям на підставі документів, що надані уповноваженими структурними підрозділами, де особа проходила службу. Позивачу для можливості отримання пенсії відповідно до Закону №2262 необхідно звернутися до уповноваженого органу за останнім місцем служби. Підстави для переведення відсутні, оскільки переведення з одного виду пенсії на інший можливо здійснити виключно в межах одного Закону, що не має місце в даному випадку.
Позивачем до суду надано відповіді на відзиви відповідачів, в яких позивач зазначає, що викладені у відзиві доводи не спростовують позовних вимог та є безпідставними.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру».
15.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою, в якій просив:
1. У зв'язку з набуттям права на момент звільнення з військової служби 10.09.2020 права на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, перевести мене на пенсію, призначену на підставі цього Закону, розмір якої визначити, виходячи з грошового забезпечення за відповідною посадою начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил станом на 01.01.2022, а також підвищення окладу за військовим (спеціальним) званням (майор) з 01.01.2022, тобто з одночасним перерахунком такої пенсії з 01.02.2022;
2. Для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ прошу витребувати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.02.2022 за формою, передбаченою Додатком 2 до Порядку № 45, з ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
3. У разі необхідності витребувати документи про розмір його грошового забезпечення та періоду проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
У відповідь на вказану заяву, яка за принципом екстериторіальності передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, останнім 24.04.2024 прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію за вислугу років, згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 053130005704, в якому зазначено: “... Статтею 1-2 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262) передбачені особи, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону зокрема - особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.
Частиною 3 статті 43 Закону №2262 пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №053130005704 від 24.04.2024 про відмову у переведенні з пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» на пенсію за вислугу років згідно Закону №2262, оскільки провести таке переведення немає технічної можливості. Для призначення пенсії відповідно до Закону №2262 заявнику необхідно звернутися до уповноваженого органу (структурного підрозділу) Міністерства оборони України, який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, за останнім місцем служби».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 11 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон №2262-ХІІ).
Статтями 1, 2 Закону №2262-ХІІ встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Так, наказом Міністра оборони України від 10.09.2020 №449 відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу нижчепойменованих осіб офіцерського складу звільнено з військової служби у запас за підпунктом "6" (за станом здоров'я) зокрема майора юстиції ОСОБА_1 , начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури об'єднаних сил.
Наказом виконувача обов'язків військового прокурора об'єднаних сил від 10.09.2020 №587к на підставі особової справи майора юстиції ОСОБА_1 , оголошено вислугу років, що дає право на виплату щомісячної надбавки за вислугу років, та пільгову вислугу років станом на 01 вересня 2020 року за списком (додається), а саме 24 роки 6 місяців 10 днів, у тому числі пільгова - 5 років 5 місяців 26 днів.
Статтею 12 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
Згідно із статтею 7 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
З огляду на наведені положення законодавства, особа, яка має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру", має право вибору одного із видів пенсії, зокрема пенсії по вислузі років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Як вбачається з матеріалів справи позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру». Позивач проходив військову службу на посаді начальника другого процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні військової прокуратури об'єднаних сил і був звільнений з військової служби, маючи вислугу років 24 роки 6 місяців та 10 днів, та 10.09.2020 був звільнений з органів прокуратури України.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач має право як на пенсію за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру», так і на пенсію за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а отже має право на призначення пенсії по вислузі років, відповідно до приписів ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію по інвалідності на підставі Закону № 2262-ХІІ.
Разом з цим позивачу було відмовлено рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.04.2024 № 053130005704 у призначенні такої пенсії з підстав того, що заява про призначення пенсії за вислугу років подається військовослужбовцем, звільненим зі служби до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд зазначає таке.
Так, статтею 48 Закону №2262-ХІІ передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, пред'являє паспорт або інший документ, що засвідчує особу.
Відповідно до статті 49 Закону №2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.
Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.
Документом, який підтверджує призначення пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.
Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причини орган Пенсійного фонду України видає (надсилає) заявникові не пізніше ніж протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян".
Відповідно до п.2 Порядку № 3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Пунктом 3 Порядку № 3-1 встановлено, що заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 до цього Порядку)), припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (заява про виплату пенсії (додаток 2 до цього Порядку)), заява про працевлаштування (звільнення) (початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), прийняття (звільнення) на (зі) службу (служби) (додаток 3 до цього Порядку), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку), заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 5 до цього Порядку), заява про виплату допомоги на поховання (додаток 6 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.
З аналізу вищевикладених норм суд доходить висновку, що вищенаведені норми Порядку №3-1 визначають порядок звернення осіб за первісним призначенням пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та порядок звернення осіб за переведенням їх пенсії з одного виду на інший вид, які проте призначені в межах одного Закону, а саме Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд наголошує, що жодним нормативно-правовим актом не визначено порядку саме переведення осіб з пенсій, які призначені за одним законом, на пенсію згідно іншого закону. У даній же справі позивач вимагає перевести його з пенсії, призначеної згідно до Закону України «Про прокуратуру» на пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Проте, призначення пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повинно відбуватись з дотримання вимог Порядку №3-1.
Суд наголошує, що пунктом 2 Порядку №3-1 передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років (як цього хоче позивач) особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються до відповідних пенсійних органів саме через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Проте позивачем доказів звернення до відповідного підрозділу Міністерства оборони України за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до суду не надано.
Так, Верховний Суд у постанові від 10.07.2020 у справі №216/5385/16-а виклав такі правові висновки:
“Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів звертає увагу, що Порядок № 3-1 визначає порядок переведення з пенсії одного виду на інший вид пенсії, яка призначена в межах одного Закону № 2262-12.
Переведення з пенсії, яка призначена за одним законом на пенсію згідно іншого закону жодним нормативно-правовим актом не визначено. За таких обставин, у даному випадку призначення пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повинно відбуватись з дотримання вимог Порядку № 3-1.
Судами попередніх інстанцій встановлено, та не заперечується самим позивачем, що останній до відповідного підрозділу Міністерства Оборони України за призначенням пенсії згідно Закону № 2262-12 не звертався. Заява ОСОБА_1 від 18 січня 2016 року про переведення на інший вид пенсії була подана до Криворізького центрального об'єднаного управлінні ПФУ Дніпропетровської області (в подальшому була передана за належністю відповідачу).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у відповідача не виник обов'язок щодо призначення позивачу пенсії відповідно до Закону № 2262-12, що свідчить про те, що пенсійний орган під час розгляду заяв позивача з цього питання діяв у межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України. Отже, відповідачем у справі не було допущено бездіяльності, і не було вчинено жодних дій спрямованих на порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Така правова позиція узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 295/13070/16-а».
Отже з викладеного вбачається, що позивач у встановлений чинним законодавством спосіб не звертався із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в порядку який визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007, що свідчить про те, що у відповідачів у справі не виник обов'язок щодо призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час розгляду заяви позивача з цього питання діяло у межах повноважень та у спосіб, який визначений чинним законодавством України, та відповідно що його рішення було прийнято правомірно.
На підставі викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.