Справа № 420/5741/24
04 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Потоцької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 за вхід. №45065/24 від 23.09.2024 року про постановлення ухвали в порядку ст. 383 КАС України,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилася справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення, рішення першої інстанції залишено без змін.
Рішення набрало законної сили 23.05.2024 року.
Представником позивача до суду 23.09.2024 року за вхід. №45065/24 надано заяву в порядку 383 КАС України, в якій він просить:
- визнати противоправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинені ним під час виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 по справі №420/5741/24 щодо безпідставного обмеження розміру заробітної плати ОСОБА_1 , з якої повинна обчислюватися пенсія, при перерахунку пенсії рішенням Центрального об'єднаного управління ПФУ у м. Одесі № 935250826885 від 11.07.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вжити заходів, щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 по справі № 420/5741/24 щодо безпідставного обмеження розміру заробітної плати ОСОБА_1 , відповідно до довідки прокуратури Кіровоградської області № 18-437 вих.20 від 03.01.2020, з якої повинна обчислюватися пенсія.
Головним управлінням ПФУ в Одеській області заперечення на заяву не подано.
Відповідно до абз. 1 ч.5 ст.383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Заяву розглянуто в порядку письмового провадження.
Розглядаючи заяву представника позивача в порядку ст. 383 КАС України, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на якого покладений обов'язок щодо його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 лютого 2020 року у справі № 640/10843/19, від 28.04.2020 у справі № 611/26/17.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі "Сорінг проти Об'єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Відтак, відповідач зобов'язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов'язань.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером, якому призначено пенсію відповідно до ст.50-1 Закону України « Про прокуратуру» основний розмір якої становить 90% від заробітної плати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року по справі №420/2222/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №8480 від 24.12.2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі довідки про заробітну плату №18-347 вих.20 від 03 січня 2020 року, видану прокуратурою Кіровоградської області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697 «Про прокуратуру» на підставі довідки прокуратури Кіровоградської області №18-347 вих.20 від 03 січня 2020, починаючи з дня звернення за перерахунком до відповідача 19.12.2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року по справі №420/15471/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке викладене в листі від 27.07.2021 року № 1500-0202-8/94048 про проведення з 19.12.2020 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 в частині визначення відсотку у розрахунку пенсії у розмірі 60% від суми заробітної плати.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 19.12.2020 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Кіровоградської області №18-437 вих.20 від 03.01.2020 року, а також виплати з 19.12.2020 року різницю в розмірі пенсії за минулий час з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Одесі №935250826885 від 26.02.2023 ОСОБА_1 виплачується пенсія за вислугу років, відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру», із застосуванням обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 року по справі № 420/5741/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії- задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у скасуванні обмеження максимального розміру пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 24 лютого 2022 року виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру такої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, з подальшою виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 24.02.2022 року.
06.06.2024 року ОСОБА_1 отримано виконавчий лист та направлено його до виконання.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 27.06.2024 року відкрито виконавче провадження ВП 75404034.
Відповідно до рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України у м. Одесі №935250826885 від 11.07.2024 ОСОБА_1 перераховано пенсію за вислугу років, відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру», із застосуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску - максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (62595,00 грн).
05.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 по справі № 420/5741/24.
Листом від 20.08.2024 року №23545-21965/К-02/8-1500/24 Головним управлінням зазначено:
«Вашу пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру» (далі - Закон) перераховано на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2024 по справі №420/5741/24 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024, якими зобов'язано Головне управління здійснити з 24 лютого 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру такої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, з подальшою виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 24.02.2022.
При виконанні вищезазначених судових рішень встановлено, що середньомісячну заробітну плату обчислено помилково, оскільки відповідно до статті 86 Закону пенсії прокурорам обчислюються із їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464) нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2464 визначено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений на рівні 4173,00 грн. Отже, заробітна плата, з якої сплачено єдиний внесок становить 62595,00 грн (4173,00 грн * 15).
На зазначених підставах пенсійну справу приведено у відповідність та пенсію обчислено на підставі довідки прокуратури Кіровоградської області від 03.01.2020 № 18-437 про заробітну плату станом на 10.09.2019, у розмірі 90 % заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та її розмір з 24.02.2022 встановлено на рівні 56335,50 грн (62595,00 грн * 90 %).
Пенсія в розмірі 56335,50 грн нарахована на серпень 2024 року. Суму доплати за період з 24.02.2022 по 31.07.2024 в розмірі 1029625,84 грн включено до реєстру судових рішень.
Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку встановленому чинним законодавством та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати буде здійснена після виділення Головному управлінню відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Наголошуємо, що питання обчислення заробітної плати без обмеження її максимальним розміром по довідці прокуратури Кіровоградської області від 03.01.2020 №18-437 не було предметом спору по справах № 420/15471/21 та № 420/5741 /24.».
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що вчинені Головним управлінням дії щодо застосування, при проведенні перерахунку, норм частини 3 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ, не стосується виконання рішення суду по справі №420/5741/24 у зв'язку з тим, що вказані правовідносини не були предметом спору при розгляді справи по суті.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Разом з тим, ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись до суду для відновлення свого порушеного права.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 159, 248, 256, 261, 262, 293-297, 383 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 за вхід. №45065/24 від 23.09.2024 року про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 293-297 КАС України.
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА