Справа № 420/24121/24
04 жовтня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації, зобов'язання вчинити певні дії, заборону вчиняти певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 08 квітня 2024 року №1885/ІПК/99-00-24-03-03; зобов'язати відповідача надати нову ІПК, в якій ДПС повинно зазначити, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , при обрані КВЕДів 61.10 та 61.90 має право застосовувати спрощену систему оподаткування, за умови обслуговування останнім лише власних кабельних мереж, тобто без надання таких послуг третім особам; заборонити ДПС анульовувати реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, на підставі невиконання вимог контролюючого органу вказаних у ІПК від 08 квітня 2024 року № 1885/ІПК/99-00-24-03-03 та Роз'ясненні ДПС від 29 липня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є підприємцем та звернувся 07.03.2024 до ДПС з метою отримання податкової консультації в порядку п. 52.1 ст. 52 ПКУ. У відповідь на своє звернення позивач отримав податкову консультацію від 08 квітня 2024 року №1885/ІПК/ НОМЕР_1 , з якою не погоджується. По-перше, відповідач не надав відповіді на перше питання, а саме не вказав який КВЕД правильним буде обрати постачальнику електронних комунікаційних послуг для обслуговування власних кабельних мереж, щоб у ФОП не виникало обов'язку перейти на загальну систему оподаткування. Фактично зміст консультації зводиться до цитування норм податкового законодавства без конкретних рекомендацій щодо застосування позивачем цих норм в контексті порушених питань, не має остаточних чітких висновків та рекомендацій стосовно конкретної ситуації та не виконує свої функції щодо допомоги платнику податків стосовно практичного використання норми закону з питань оподаткування. Так, у чинному законодавстві відсутня заборона для ФОПа, який є платником єдиного податку на третій групі, обслуговувати власні мережі, в процесі надання послуг до мережі Інтернет, як це передбачено КВЕД 61.10. На думку ДПС, фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування за будь-яких умов не має права бути оператором кабельної / телекомунікаційної інфраструктури (тобто обслуговувати власні кабельні мережі), оскільки відповідач в індивідуальній податковій консультації зазначив, що ФОП може бути платником єдиного податку третьої групи у разі проведення діяльності у сфері електрозв'язку виключно за КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку». Таке тлумачення податковим органом суперечить пп. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ. У вказаній же нормі мова йде про заборону надавати послуги, зокрема з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж теле- і радіомовлення, проводного радіомовлення та телемереж. Отже законодавець передбачив заборону обслуговувати чужі мережі, а не власні мережі.
Ухвалою судді від 02.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19.08.2024 до суду від ДПС України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується суб'єктів господарювання, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж. У спірних правовідносинах спірна ІПК ніяким чином не порушує права позивача як фізичної особи-підприємця у належному його податковому обліку у відповідності до вимог саме закону, що в контексті положень ст. 5 КАС України виключає задоволення позовних вимог. Предметом судового розгляду у справі є виключно протиправність ІПК, скасування якої відповідно до ст. 53 Податкового кодексу України лише зобов'язує ДПС України на вчинення дій з видачі нової ІПК з урахування висновків судового рішення, що набрало законної сили. При цьому, в адміністративному позові не йдеться про ефективний захист саме порушених прав від рішень, дій чи бездіяльності ДПС України, захист від яких просить Позивач. Тоді як ймовірне настання негативних наслідків не є беззаперечною підставою для задоволення позову, так як в контексті вимог ст. 5 КАС України суд здійснює захист реально порушених прав, а не можливість їх ймовірного порушення в майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18. За таких обставин, рішення суду не може залежати від настання або ненастання якихось обставин, чим виключає задоволення позовних вимог щодо захисту права, яке може бути порушено в майбутньому.
20.08.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній наголошує, що ФОП ОСОБА_2 не порушив та виконав усі вимоги чинного законодавства, що стосується умов перебування платника податку на спрощеній системі оподаткування, а тому для ДПС в даному випадку не передбачено права діяти на власний розсуд. У зв'язку з відсутністю дискреційних повноважень у ДПС в даній справі, єдиною можливою дією відповідача є надання нової ІПК, в якій ДПС повинно зазначити, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , при обрані КВЕДів 61.10 та 61.90 має право застосовувати спрощену систему оподаткування, за умови обслуговування останнім лише власних кабельних мереж, тобто без надання таких послуг третім особам. З умови визнання судом таки позовних вимог законними, також є незаконними вимоги податкового органу до відповідача про перехід на загальну систему оподаткування. Вказані вимоги було пред'явлено керівнику ФОП ОСОБА_2 як усно по телефону інспектором податкової, так і у листі ДПС від 13.08.2024 №31198/6/15-32-24- 08-06. Зазначає, що питання анулювання реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку є цілком реальним, адже за позицією податкового органу позивач має до 20 вересня 2024 року подати заяву та відмовитись від спрощеної системи оподаткування. Якщо цього не буде зроблено, рішенням ДПС буде анульоване реєстрацію платника шляхом виключення з реєстру єдиного податку.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та згідно Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг надає «послугу доступу до мережі Інтернет» (згідно коду виду електронних комунікаційних послуги «IA.S1»).
Позивач 07.03.2024 звернувся до ДПС України за наданням податкової консультації з наступними питаннями:
1. Чи може фізична особа підприємець, залишаючись на єдиному податку, бути постачальником електронних комунікаційних послуг і при цьому обслуговувати власні кабельні мережі, а також який КВЕД для цього правильно обрати, щоб у фізичної особи підприємця не виникало обов'язку перейти на загальну систему оподаткування?
2. Чи являтиметься порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування подія додавання фізичною особою - підприємцем КВЕД 61.10 з метою обслуговування власних кабельних мереж?
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства.
Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку третьої групи є постачальником електронних комунікаційних послуг та серед іншого - надає послуги доступу до мережі Інтернет.
У зв'язку із вказаним виникла необхідність обрати додатковий КВЕД 61.10, щоб надавати зазначені послуги через власні мережі, а не через мережі що не належать або контролюються іншим ISP, як це передбачено у КВЕД 61.90.
За результатами опрацювання звернення позивача ДПС України надало індивідуальну податкову консультацію від 08 квітня 2024 року №1885/ІПК/99-00-24-03-03 наступного змісту.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.
Згідно з п. 291.3 ст. 291 Кодексу, зокрема, фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб'єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб -підприємців - платників єдиного податку першої - третьої груп.
Так, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп фізичні особи - підприємці, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж (п.п. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу).
Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно із Класифікатором видів економічної діяльності (далі - КВЕД ДК 009:2010), затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.
Наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.
Так, КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» розділу 61 «Телекомунікації (електрозв'язок)», включає, зокрема, надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені між клієнтами та інтернет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP, таких як комутований доступ до мережі Інтернет, тощо.
Враховуючи викладене, фізична особа - підприємець може бути платником єдиного податку третьої групи у разі проведення діяльності у сфері електрозв'язку виключно за КВЕДом 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» розділу 61 «Телекомунікації (електрозв'язок)», та за умови дотримання інших вимог, визначених п.п. 3 п. 291.4 та п.п. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу.
Тобто у разі якщо фізична особа - підприємець планує обрати КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку», то здійснювати такий вид діяльності платник податку має право виключно на загальній системі оподаткування.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Не погодившись із отриманою індивідуальною податковою консультацією, звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За приписами підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК України).
Пунктом 52.3 статті 52 ПК України передбачено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Відповідно до пункту 53.1 статті 53 ПК України у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Аналіз вказаних норм свідчить, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Отже, індивідуальна податкова консультація, як методична й практична допомога платнику при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):
1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;
2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;
3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування;
4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому, платнику надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й скасування судом такої податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Обов'язковими ж складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 грудня 2020 року у справі № 805/112/16-а, від 13 серпня 2021 року у справі № 816/1510/16.
Метою податкової консультації є викладення платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування та роз'яснення її практичного застосування у відповідних правовідносинах.
Податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація.
Оцінюючи дії відповідача та зміст наданої податкової консультації, суд враховує правову позицію щодо порядку оформлення запитів (заяв) про надання індивідуальної податкової консультації та щодо прийняття на їх підставі ІПК, викладену у постанові Верховного Суду від 29 травня 2020 у справі №807/1650/16.
У постанові у цій справі Верховний Суд зазначає, що індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їх компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування.
За обставин розглядуваного спору, у підсумку оспорювана індивідуальна податкова консультація зводиться до узагальненого висновку, згідно з яким, враховуючи викладене, фізична особа - підприємець може бути платником єдиного податку третьої групи у разі проведення діяльності у сфері електрозв'язку виключно за КВЕДом 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» розділу 61 «Телекомунікації (електрозв'язок)», та за умови дотримання інших вимог, визначених п.п. 3 п. 291.4 та п.п. 8 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу. Тобто у разі якщо фізична особа - підприємець планує обрати КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку», то здійснювати такий вид діяльності платник податку має право виключно на загальній системі оподаткування.
Суд враховує, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Відповідно до пп. 8 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання, зокрема, фізичні особи - підприємці, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується суб'єктів господарювання, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж.
Відповідно до Закону України від 16 грудня 2020 року №1089-IX «Про електронні комунікації» (далі ? Закон № 1089), який набрав чинності з 1 січня 2022 року, оператор і є постачальником при постачанні електронних комунікаційних послуг. Постачальник електронних комунікаційних послуг ? суб'єкт господарювання, який надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг.
Попередній Закон України від 18 листопада 2003 року №1280-IV «Про телекомунікації» (діяв до 01.01.2022) розділяв ці поняття та визначав окремо поняття «провайдер телекомунікацій» (суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку).
На сьогодні норми Закону № 1089 не визначають окремого суб'єкта господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері електронних комунікаційних послуг без права на технічне обслуговування та експлуатацію мереж.
Тобто відповідно до норм Закону № 1089 платники єдиного податку - фізичні особи - підприємці при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права обирати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Водночас для застосування спрощеної системи оподаткування платники податків подають заяву за формою, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308. Форма цієї заяви передбачає зазначення платниками видів діяльності за кодами з КВЕД ДК 009:2010, які суб'єкт господарювання має здійснювати, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування.
Класифікація видів економічної діяльності (далі ? КВЕД-2010) затверджена наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396. Вказаний наказ визначає методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора КВЕД-2010. Згідно з КВЕД-2010 діяльність з надання послуг, доступу до мережі Інтернет не виокремлюється в окремий клас або підклас видів економічної діяльності, а є складовою класів 61.10 - «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку», 61.20 - «Діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку», 61.30 - «Діяльність у сфері супутникового електрозв'язку» та класу 61.90 - «Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
Отже, фізичні особи ? підприємці, які обрали вищевказані КВЕД-2010 та надають електронні комунікаційні послуги, не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Водночас, відповідно до пп. 4 пп. 298.3.1 п. 298.3 ст. 298 Кодексу для платників єдиного податку передбачено можливість внесення відомостей до реєстру платників єдиного податку щодо зміни видів господарської діяльності.
Крім того, платники єдиного податку згідно з пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Отже, такі платники зобов'язані подати заяву та відмовитись від спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року), тобто до 20 вересня 2024 року (пп. 298.2.1 п.298.2 ст. 298 Кодексу).
З огляду на це, наявними у справі доказами не підтверджується, що надана платнику індивідуальна податкова консультація суперечить вимогам закону, при цьому, інше розуміння платником змісту тієї чи іншої норми не свідчить про неправильність висновків контролюючого органу і не є підставою для визнання податкової консультації протиправною.
При цьому суд звертає увагу сторони позивача, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Бажання позивача «обслуговувати власні мережі» жодним чином не утворює у нього права, будучи на спрощеній системі оподаткування, набути можливість здійснювати діяльність за КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» (клас включає: експлуатацію, технічне обслуговування або надання доступу до пристроїв, що передають голосові, текстові, звукові або відеодані з використанням інфраструктури проводового електрозв'язку, у т.ч.: експлуатацію і технічне обслуговування комутаційно-передавального устатковання задля забезпечення прямого зв'язку між двома точками за допомогою кабельного зв'язку, мікрохвиль або сполучення стаціонарних і супутникових з'єднань експлуатацію кабельних розподільчих мереж (наприклад, для передавання даних і телевізійних сигналів) надання телеграфного та іншого неголосового зв'язку власними засобами Устатковання, за допомогою якого здійснюють зазначену діяльність, може функціонувати як на основі однієї технології, так і на основі комбінації декількох технологій. Цей клас також включає: купівлю доступу та пропускної здатності мережі у власників і операторів мереж, а також надання телекомунікаційних послуг із використанням цих потужностей для бізнесу та населення надання доступу до мережі Інтернет оператором кабельної інфраструктури комплектування пакета каналів і розповсюдження такого пакета без створення телевізійних програм).
Добросовісне виконання суб'єктами господарювання свого обов'язку відповідно до закону діяти за правилами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку є проявом соціальної відповідальності бізнесу. Можливість користуватися перевагами спрощеної системи оподаткування обумовлює також і певні обмеження в напрямках господарської діяльності.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме “небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Оскільки відповідачем доведено, що контролюючий орган не вийшов за межі наданих повноважень, розглянувши запит платника виходячи з фактично сформульованих питань, і надавши відповідь на поставлені питання, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8; ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування податкової консультації, зобов'язання вчинити певні дії, заборону вчиняти певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
.