04 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/61/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у цій справі позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 25 грудня 2023 року №032950008313 про відмову у призначенні пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
26 вересня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у цій справі щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року розгляд заяви призначено у порядку письмового провадження (а.с.91).
Відповідач (боржник) Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області письмових пояснень щодо вказаної заяви до суду не надав.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновків, що зазначену заяву необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що у цій справі рішенням суду від 22 березня 2024 року, яке набрало законної сили 23 квітня 2024 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосада О.Ю. від 29 травня 2024 року відкрито виконавче провадження №75150591 з виконання виконавчого листа №14211/2024, виданого 10 травня 2024 року Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (а.с.77-78).
02 липня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 у справі №140/61/24 прийняло рішення №9471/03-16 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю підстав для зменшення пенсійного віку, а саме проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років (період проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить 01 рік 08 місяців 25 днів) (а.с.84-85).
22 серпня 2024 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новосад О.Ю. виніс постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду на боржника Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області накладено штраф в розмірі 5100,00 грн (а.с.87).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами частин першої - третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При вирішенні поданої заяви суд враховує, що 02 липня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №140/61/24 прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю підстав для зменшення пенсійного віку, а саме проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років (період проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить 01 рік 08 місяців 25 днів).
Водночас суд наголошує на тому, що саме з таких підстав (тобто, відсутність факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, позаяк такий період проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить 2 роки 6 місяців 25 днів) було прийняте рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії від 25 грудня 2023 року №032950008313, яке рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у цій справі визнано протиправним та скасовано.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у цій справі було також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Це означає, що повторно розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 22 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області не може приймати рішення про відмову у призначенні пенсії з тих самих підстав, з яких було прийняте рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії від 25 грудня 2023 року №032950008313, скасоване в судовому порядку, а тим більше зменшити визначений у рішенні від 25 грудня 2023 року №032950008313 період проживання/роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.
Проте при прийнятті рішення від 02 липня 2024 року №9471/03-16 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідач не врахував висновки, викладені у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №140/61/24, що свідчить про невиконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
За приписами частин першої, четвертої - сьомої статі 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення (вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №9901/226/19).
Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №760/3142/17, від 29 квітня 2022 року у справі № 120/2914/19-а).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України “Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Отже, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у цій справі протиправно боржником не виконано, чим порушено вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 КАС України, тому суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення поданої заяви.
Крім того, у порядку частин першої, п'ятої статті 249 КАС України відповідача (боржника) необхідно зобов'язати вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та встановити йому строк для надання відповіді.
Керуючись статтями 248, 249, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02 липня 2024 року №9471/03-16 та дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №140/61/24, щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ідентифікаційний код 13358826) вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року у справі №140/61/24 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 грудня 2023 року про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - тридцять календарних днів з дня набрання окремою ухвалою законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ж.В. Каленюк