про забезпечення позову
04 жовтня 2024 р. № 400/9314/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
03.10.2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 29.07.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та видати відповідну довідку.
Разом з позовною заявою, 03 жовтня 2024 року від представниці ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим районним територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову служу по мобілізації, дії пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі.
В обґрунтування цієї заяви зазначено, що ОСОБА_1 має право на відстрочку від мобілізації. Вказав, що заявник здійснює догляд за братом своєї дружини, більшу частину часу проводить поряд з ним оскільки тривалий час його на самоті не можна залишати. Крім позивача, не має інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за братом дружини, оскільки його батьки померли, а дружина - ОСОБА_2 не може здійснювати догляд за своїм братом оскільки сама має низку захворювань та постійно знаходиться у лікувальних закладах, що підтверджується довідкою № 9 від 05.05.2023 р. видана КНП «Центром первинної медико-санітарної допомоги Нечаянської сільської ради Миколаївської області, а також в квітні 2024 року була змушена поїхати за кордон в республіку Польща на довготривале лікування. Рішенням Виконавчого комітету Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 02.06.2023 року № 38 було затверджено кандидатуру ОСОБА_1 для призначення опікуна для ОСОБА_3 та визнання ОСОБА_3 , недієздатним. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області із заявою про визнання особи недієздатною та призначення опікуна. Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16.06.2023 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. 29.07.2024 року ОСОБА_1 подав заяву з усіма відповідними додатками про надання відстрочки на ім'я Голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на день подання позовної заяви до суду від відповідача не було жодних відповідей і повідомлень, питання щодо надання відстрочки не вирішено. Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить виконання судового рішення, а захист та поновлення порушених прав та інтересів заявника, за якими він планує звернувся до суду, не буде вже ефективним, оскільки відносно останнього може бути прийняте рішення про мобілізацію.
Відповідно до частин першої - третьої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Відповідно, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні є правом суду, яким він може скористатись у випадку, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви без повідомлення учасників справи.
Оскільки суд дійшов висновку про достатність наданих заявником пояснень та доказів для розгляду заяви та про відсутність, у зв'язку з цим, необхідності виклику заявника, розгляд заяви відбувся без повідомлення сторін.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4 забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суддя також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 06.05.2023 року перебувають у шлюбі, зареєстрований Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 89.
У ОСОБА_4 є рідний брат ОСОБА_3 , який має статус особи з інвалідністю II групи з дитинства з діагнозом дитячий церебральний параліч спастичний тетрапарез синдром Літтля, що підтверджується рішенням ВЛК від 18.10.1991 р.. Враховуючи особливості даного діагнозу ОСОБА_3 , потребує постійного стороннього догляду, спостереження і лікування у невролога, надання медичної допомоги та рекомендовано пролонговану терапію.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2021 року проживали та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ними проживає (без реєстрації) ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщені № 279 від 05.05.2023, виданою Ольшанською селищною радою Миколаївської області, актом про фактичне проживання № 20 від 05.05.2023 та довідкою № 70 від 05.05.23, виданою Ольшанською селищною радою Миколаївської області.
Рішенням Виконавчого комітету Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 02.06.2023 року № 38 було затверджено кандидатуру ОСОБА_1 для призначення опікуна для ОСОБА_3 та визнання ОСОБА_3 , недієздатним.
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області із заявою про визнання особи недієздатною та призначення опікуна. Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16.06.2023 заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання йому відстрочки від призову як особа, яка має членів сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю І або ІІ групи, зайняті постійним доглядом за нею відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Однак, відповідачем рішення за вказаною заявою прийнято не було.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
При цьому, відповідно до частини 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Таким чином, суд дійшов висновку, що якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, не можливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд доходить висновку, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких він звернувся до суду з позовом, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне частково задовольнити заяву представниці заявника та забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову служу по мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №400/9314/24.
Відтак, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають меті застосування інституту забезпечення адміністративного позову та є ефективним засобом до набрання законної сили рішенням прийнятим по цій справі.
Суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 120, 150, 151, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд, -
1. Заяву представниці ОСОБА_1 про забезпечення позову від 03.10.2024 року - задовольнити частково.
2. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову служу по мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №400/9314/24.
3. У іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовити.
4. Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
5. Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
6. Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя А.В. Величко