Справа № 461/8138/24
Провадження № 1-кс/461/6077/24
05.10.2024 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_4 , яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12024140000001052 від 03.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, начальника групи психологічної ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не депутата, не інваліда, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України,-
До Галицького районного суду м. Львова звернувся з клопотанням Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_4 , яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12024140000001052 від 03.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.09.2024 капітана ОСОБА_5 призначеного на посаду наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 24.09.2024 №617 на посаду начальника групи психологічної підтримки персоналу ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід вважати таким що посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Будучи військовослужбовцем капітан ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Разом з тим, капітан ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив злочин за наступних обставин.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» - Військова служба правопорядку (далі ВСП) це спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене зокрема для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях; для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення. Основними завданнями ВСП є: виявлення причин, передумов і обставин кримінальних та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об'єктах; запобігання вчиненню і припинення кримінальних та інших правопорушень у Збройних Силах України.
Пунктами 22, 33 ст. 7 вказаного закону військовослужбовцям ВСП надано право направляти у разі необхідності на медичний огляд водіїв військових транспортних засобів; проводити огляд військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також використовувати у випадках, визначених законом, спеціальні технічні засоби для проведення такого огляду.
29.08.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 старшого лейтенанта ОСОБА_8 , призначену наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.08.2024 №69 на посаду начальника відділення протидії обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та вважається такою що посаду прийняла і приступала до виконання службових обов'язків.
Отже, старший лейтенант ОСОБА_8 , при виконанні службових обов'язків за посадою, постійно здійснює функції представника влади, у зв'язку з чим являється службовою особою, відповідно до визначення наданого в ст. 18 та примітці до ст. 364 КК України.
Так, 03.10.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 видано припис № НОМЕР_2 щодо вибуття старшого лейтенанта ОСОБА_8 разом із кінологічним розрахунком до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою проведення профілактичних заходів направлених на запобігання правопорушення пов'язаним із незаконним обігом наркотичних засобів, виданого на підставі розпорядження ГУВСП № 22767 від 23.08.2024.
На виконання вказаного припису, 03.10.2024 близько 12:45 год. старшим лейтенантом ОСОБА_8 та кінологічним розрахунком, виявлено військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_6 старшого солдата ОСОБА_9 , який виконує обов'язки водія, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, на підставі чого останнього скеровано до КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» для проходження медичного огляду на підтвердження перебування в стані наркотичного сп'яніння.
Висновком медичного огляду щодо виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №002573 від 03.10.2024 у старшого солдата ОСОБА_9 виявлено стан наркотичного сп'яніння.
Після чого, в цей же день, аналізуючи ситуацію яка склалася, передбачаючи суспільний розголос факту виявлення у ІНФОРМАЦІЯ_6 військовослужбовця який в умовах воєнного стану, під час виконання службових обов'язків перебуває в стані наркотичного сп'яніння, цим самим викликавши обурення громадськості та інші можливі репутаційні втрати для вказаного військового формування, з метою недопущення згаданого, капітан ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з невстановленими на даний час особами, вирішив запобігти цьому, шляхом надання неправомірної вигоди.
03.10.2024 близько 15:30 год., капітан ОСОБА_5 перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою: АДРЕСА_3 , достовірно знаючи, що старший лейтенант ОСОБА_8 в межах наділених їй повноважень за напрямком діяльності, отримавши результати обстеження старшого солдата ОСОБА_9 , повинна ініціювати перед уповноваженим особами, щодо притягнення останнього до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, маючи умисел на вжиття активних дій щодо не допущення вказаного, звернувся до старшого лейтенанта ОСОБА_8 щодо вирішення питання про не притягнення старшого солдата ОСОБА_9 до відповідальності та висловив пропозицію надати останній неправомірну вигоду за такі дії в розмірі 2 000 доларів США.
В подальшому, капітан ОСОБА_5 завершуючи спільний із невстановленими на даний час особами злочинний умисел, 04.10.2024, близько о 13:00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , поблизу РТЦ «King Cross Leopolis» надав службовій особі - начальникові відділення протидії обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_4 Збройних сил України старшому лейтенанту ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 2 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 04.10.2024 становило 82 311,40 грн., за вжиття заходів, щодо не притягнення військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_6 старшого солдата ОСОБА_9 до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності, після чого протиправна діяльність ОСОБА_5 була припинена правоохоронними органами, а предмет неправомірної вигоди вилучено.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється в наданні неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
04 жовтня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Київ, громадянину України, українцю, раніше не судимому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимому, не адвокату, не депутату, начальнику групи психологічної ІНФОРМАЦІЯ_2 - повідомлено про підозру наданні неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколами допитів ОСОБА_8 ;
-протоколом огляду від 04.10.2024;
-протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України;
-протоколами проведення НСРД;
-речовими доказами;
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Оцінюючи особу підозрюваного та вчинене ним кримінальне правопорушення, його значну суспільну небезпеку, орган досудового розслідування вбачає наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, яким неможливо запобігти у разі перебування підозрюваного на волі, а саме те, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка ОСОБА_8 та інших учасників у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Прокурор ОСОБА_10 та слідчий ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали клопотання за вищевказаними підставами та просили його задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні клопотання слідчого заперечив покликаючись на необгрунтованість викладених у клопотанні обставин та відповідно безпідставність вимог. Вважає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є невиправданим, оскільки відсутні підстави вважати, що існують ризики на які вказує орган досудового розслідування. Захисник переконаний, що вказаним у клопотанні ризикам (за умови їх доведеності) може запобігти більш м'який запобіжний захід - застава у 80 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Слідчий суддя, дослідивши зміст клопотанням про застосування запобіжного заходу та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024140000001052 від 03.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснюється Львівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону.
04.10.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Копія клопотання про застосування запобіжного заходу та додатки вручені підозрюваному у встановлений законом термін.
Клопотання подано до суду та судове засідання відбувається у встановлені законом строки.
Мотиви і оцінка слідчого судді щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного в клопотанні кримінального правопорушення, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 04.10.2024, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки в розпорядженні слідчого є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) підтверджується тим, що у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, з конфіскацією майна, або без такої і це може стимулювати підозрюваного до втечі, у тому числі - з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин підозрюваний може незаконно перетнути державний кордон України.
Водночас, суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_5 до втечі.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні) підтверджується тим, що на даний час в рамках кримінального провадження не допитано усіх свідків, показання яких будуть мати важливе значення для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а також не встановлено усіх осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочину. Відповідно, ОСОБА_5 може намагатись вплинути на таких осіб з метою надання показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також узгоджувати з ним свої показання та створювати штучні докази непричетності до вчинення інкримінованого злочину.
Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) підтверджується тим, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні необхідно провести низку слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може перешкоджати їх проведенню, зокрема, може негативно впливати на хід досудового розслідування, узгоджувати свої показання з показанням свідків та осіб, які ще не допитані в ході досудового розслідування, давати цим особам поради з врахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування з метою створення собі штучного алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.
Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи сторони захисту про відсутність ризиків спростовуються стадією кримінального провадження, в якому досудове розслідування не закінчено, свідки не були допитані безпосередньо судом, у зв'язку з чим наявна потреба у застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав слідчий у клопотанні.
Підозрюваний відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
У зв'язку з наведеним, клопотання слідчого в частині обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, та наявність яких встановлена в судовому засіданні.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання сторони обвинувачення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо розміру застави.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Вирішуючи питання про визначення розміру застави, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У клопотанні про обрання запобіжного заходу вказано, що відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. Саме такий розмір застави, на думку слідчого, забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого (підозрюваного) на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя приймає до уваги доводи захисника про те, що вказаний у клопотанні розмір застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб необґрунтований та непомірний для підозрюваного, а тому, враховуючи тяжкість злочину, його суспільну небезпечність та наслідки, особу підозрюваного, обставини вчинення злочину, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, у 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму у 90840 гривень 00 копійок.
Даний розмір застави слідчий суддя вважає достатнім та таким, що забезпечить виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
За наведених вище обставин подане клопотання підлягає частковому задоволенню.
При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177,178, 182, 183 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_4 , яке погоджене з прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12024140000001052 від 03.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».
Строк дії ухвали становить шістдесят днів, тобто до 02.12.2024 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, у 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму у 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися з Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 12024140000001052 від 03.10.2024 року;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Строк дії обов'язків, покладених слідчим суддею на підозрюваного у разі внесення застави, визначити до 02 грудня 2024 року, у межах строку досудового розслідування.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноваженого прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.10.2024 року.
Cлідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_11