Справа № 757/29808/23-а Суддя (судді) першої інстанції: Ішуніна Л.М.
03 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС № 7233273 від 26 червня 2023 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом, з урахуванням уточненої позовної заяви, до Департаменту патрульної поліції, в якому просив:
- скасувати постанову від 26 червня 2023 року серії ЕАС № 7233273 Управління патрульної поліції в Житомирській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року вищевказану позовну заяву передано за підсудністю до Солом'янського районного суду міста Києва.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги подібні до викладених у позовній заяві та стосуються, зокрема, того, що вимірювач швидкості TruCam має бути розміщено в порядку визначеному ст. 40 Закону України «Про Національну поліції», тобто стаціонарно. Натомість, фіксування правопорушення здійснювалось патрульним поліцейським з рук, внаслідок чого, на переконання позивача, відбувалось значне дрибіжання приладу вимірювача швидкості що може дати більшу похибку при вимірюванні швидкості. Вказано, що відповідач посилався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом в зоні дії дорожнього знаку "3.29" це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam, проте на даному відрізку дороги не встановлено знаку "3.29". В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку "3.29" та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення. Таким чином, посилання відповідачем в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку "3.29" в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.9.б ПДР України.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС № 7233273 від 26 червня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 26 червня 2023 року о 13-57 год., керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TOUAREG, д. н. з. НОМЕР_1 , по автодорозі М 06 350М рухався зі швидкістю 121 км/год. в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 км/год.», чим перевищив встановлену швидкість руху більше як на 20 км/год., чим порушив пункт 12.9.б Правил дорожнього руху - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3. Правопорушення зафіксовано TruCam000780.
Вважаючи таку постанову незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову виходячи, зокрема, з того, що відповідачем дотримано процедуру притягнення позивача до відповідальності. Зокрема, покладений на відповідача регламентованим частиною другою статті 77 КАС України обов'язок доказування не є абсолютним і, відповідно до частини першої статті 77 КАС України, позивач також повинен довести обставини, на які він посилається.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та ін.
Пунктами 1.1, 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з підпунктом «б» пункту 12.9 ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Зі змісту розділу 33 ПДР України знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» вказує на те, що забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більше як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на нез'ясованість обставин справи, не надання правової оцінки відповідній постанові. Вказує, що вимірювання швидкості руху автомобіля було проведено за допомогою технічного засобу, який вимагає стаціонарного закріплення, а відтак, в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених статтею 122 та статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення такого правопорушення.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено, швидкість руху транспортного засобу було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 ТС000780.
Департаментом патрульної поліції додано матеріали відео й фотофіксації, якими зафіксовано швидкість руху автотранспорту 121 км/год, які містяться в матеріалах справи.
Згідно з сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UA-MI/І-2903-20212 лазерний вимірювач, яким зафіксовано перевищення швидкості позивачем, TruСam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний TruСam LТІ 20/20», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ1912.
Крім того, «Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів», затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193, встановлено порядок проведення повірки засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до пункту 3 розділу IV цього Порядку, оформлення результатів періодичної, позачергової повірок та повірок після ремонту, результати позитивної повірки оформлюються свідоцтвом про повірку.
Цим же Порядком встановлюються параметри допустимої похибки засобів вимірювальної техніки.
Згідно з свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/26095, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 19 вересня 2022 року, чинного до 19 вересня 2023 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000780 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі:+ 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1 % в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
При цьому, колегія суддів бере до уваги доводи апелянта щодо можливої похибки у вимірюваннях за умови тримання радару в руці, проте, з урахуванням суттєвого перевищення швидкісного режиму, де замість дозволеної швидкості 70 км/год, та можливості притягнення до адміністративної відповідальності за умови перевищення більше, ніж на 20 км/год, швидкість руху транспортного засобу апелянтки зафіксована на позначці 121 км/год, що є значним перевищенням, та не може бути в межах похибки технічного засобу.
Таким чином, наведені ОСОБА_1 доводи щодо неточного вимірювання швидкості руху критично оцінюються колегією суддів з огляду на суттєве перевищення дозволеної швидкості руху.
Стосовно доводів апеляційної скарги в частині розміщення дорожніх знаків, то як вбачається з схеми розміщення дорожніх знаків на ділянці автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп кілометри 163-166 встановлений знак, у тому числі, 3.29 (70).
Крім того, згідно з відомостей фіксування правопорушення випливає, що відповідний факт зафіксований на ділянці автомобільної дороги М-06, 163 кілометр, широта: 50°19'49.18" N; довгота: 28°31'32.92" Е, відстань до цільового транспортного засобу на час здійснення заміру швидкості становила 120,9 метрів, що свідчить про те, що фіксування швидкості здійснювалося у межах дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 км/год.».
Враховуючи наведене, посилання позивача на те, що на відрізку дороги, вказаному в оспорюваній постанові не встановлено вищевказаного знаку 3.29 оцінюються судом критично, оскільки спростовані поданими відповідачем до суду доказами, а позивачем, у свою чергу, не доведено будь-якими доказами, що такий дорожній знак на відповідній ділянці автомобільної дороги у день вчинення правопорушення був відсутній.
Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, відповідач надав належні докази, в розумінні норм КАС України, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана постанова містить усі необхідні реквізити, передбачені статтею 283 КУпАП.
Таким чином, при розгляді справи про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Оскільки судом встановлено, що дії відповідача при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС № 7233273 від 26 червня 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Є. О. Сорочко