Справа № 620/9917/23 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
03 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відносно рішення від 20.06.2023 №253150002175;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначення пенсії, починаючи з 01.07.2023.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апелянта аналогічні, викладеним у позовній заяві, та мотивовані зокрема тим, що заявлені позовні вимоги є обґрунтовані.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком.
У зв'язку з досягненням шістдесятирічного віку, враховуючи наявність необхідної кількості років загального трудового стажу, позивач 14.06.2023 звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон 1058-IV).
Рішенням відповідача про перерахунок пенсії від 20.06.2023 № 253150002175 позивач з 14.06.2023 був переведений на пенсію за віком. Розмір пенсії позивача становить 2638,96 грн. При розрахунку розміру пенсії позивача відповідач застосував показник середньої заробітної плати в Україні, який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років, а саме за 2017-2019 роки.
Вважаючи дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати в Україні, який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років, а саме за 2017-2019 роки протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що для застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеної частиною другою статті 40 Закону № 1058-ІV, необхідно, щоб мало місце переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та щоб особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення незалежно від перерв в роботі.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За приписами частини першої статті 9 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто за загальним правилом при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Частина третя статті 45 № 1058-IV встановлює, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Частиною третьою статті 45 №1058-IV передбачено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Наведений висновок узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 31.05.2019 у справі №314/272/17(2-а/314/33/2017), від 31.03.2020 у справі №348/1296/17, від 01.03.2021 у справі №488/1409/16-а.
Позивачу первісно 16.12.2020 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV, а у подальшому з 14.06.2023 вперше за його заявою переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, яку отримує по цей час.
Досліджуючи доводи позивача щодо можливості застосування до спірних правовідносин показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020, 2021 та 2022 роки, суд першої інстанції вірно вказав таке.
Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Як уже зазначалося вище, відповідно до частини другою статті 40 Закону № 1058-ІV, для призначення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Для застосування середньої заробітної плати (доходу), визначеної частиною другою статті 40 Закону № 1058-ІV, необхідно, щоб мало місце переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, та щоб особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення незалежно від перерв в роботі.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи переведення позивача на пенсію за віком з 14.06.2023 відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV, здійснено відповідачем вперше.
Позивачем, в свою чергу, дотримано лише умову щодо переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Враховуючи ту обставину, що після попереднього перерахунку пенсії по інвалідності 16.12.2020 позивач не набув менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії, то відсутні підстави для перерахунку пенсії за віком, виходячи з середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2020, 2021, 2022 рік.
Відтак відповідач правомірно застосував при обчисленні пенсії позивача за віком показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку його пенсії, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що скаржником не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень вимог чинних нормативно-правових актів в межах спірних правовідносин.
Дослідивши зміст апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив даний спір у відповідності до вимог чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем в апеляційній скарзі не доведено протиправності дій відповідача в межах спірних правовідносин, а відтак підстави для задоволення позовних вимог та апеляційної скарги - відсутні.
Крім того, апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.
Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко