П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/9168/23
Головуючий І інстанції: Мельник О.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту судового рішення - 21.12.2023р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.07.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ДУ «Центр пробації», в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ДУ «Центр пробації» щодо відмови у зарахуванні до календарної вислуги років, яка дає йому право на призначення пенсії, вислугу у пільговому обчисленні, за період з 01.11.2010р. по 01.03.2023р.;
- зобов'язати ДУ «Центр пробації» здійснити перерахунок та зарахувати йому у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. №393 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період служби в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби з 01.11.2010р. по 01.03.2023р.;
- визнати протиправними дії ДУ «Центр пробації» щодо відмови в підготовці та поданні до ГУ ПФУ в Миколаївській області документів для призначення йому пенсії за вислугу років на пільгових умовах.;
- зобов'язати ДУ «Центр пробації» підготувати та направити до ГУ ПФУ в Миколаївській області документи для призначення йому пенсії за вислугу років на пільгових умовах.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має право на зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні яка була сформована за період служби з 01.11.2010р. по 01.03.2023р. в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби в Україні - з розрахунку 1 місяць служби за 40 днів на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб. Однак, ДУ «Центр пробації», на переконання позивача, неправомірно відмовила в зарахуванні вказаного періоду до календарної вислуги років позивача, яка дає право на призначення пенсії в пільговому обчисленні.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДУ «Центр пробації» щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії вислугу у пільговому обчисленні за період з 01.11.2010р. по 01.03.2023р. Зобов'язано ДУ «Центр пробації» здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. за №393 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період служби в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби з 01.11.2010р. по 01.03.2023р. Визнано протиправними дії ДУ «Центр пробації» стосовно відмови в підготовці та поданні до ГУ ПФУ в Миколаївській області документів для призначення ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років на пільгових умовах. Зобов'язано відповідача підготувати та направити до ГУ ПФУ в Миколаївській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на пільгових умовах. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, відповідач 22.01.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.03.2024р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДУ «Центр пробації» та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
26.02.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
05.03.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач - майор внутрішньої служби ОСОБА_1 з 01.11.2010р. по 01.03.2023р. проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби та перебував на різних посадах.
20.02.2023р. наказом ДУ «Центр пробації» №167, позивача звільнено зі служби 01.03.2023р. на підставі п.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Вислуга років на день звільнення, відповідно до наказу ДУ «Центр пробації» від 20.02.2023р. №167/к, у календарному обчисленні становить - 22 роки 03 місяці 13 днів, у пільговому обчисленні - 26 років 04 місяці 23 дні.
Згідно з довідкою ДУ «Центр пробації» про вислугу років від 27.06.2023р. №2/10-167, позивачу зарахований час перебування на відповідний посадах на пільгових умовах.
11.04.2023р. позивач звернувся до ДУ «Центр пробації» з письмовою заявою про зарахування до його календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсій, вислугу в пільговому обчисленні, а також підготовці та поданні до ГУ ПФУ в Миколаївській області документів для призначення мені пенсії за вислугу років на пільгових умовах.
Однак, листом ДУ «Центр пробації» від 27.04.2023р. №2676/10/Ян-23 позивачу було відмовлено у зарахуванні пільгової вислуги та вказано про можливість такого обчислення лише при призначенні пенсії за наявності необхідної календарної вислуги років. При цьому, позивача було повідомлено також і про відсутність підстав для направлення до ГУ ПФУ в Миколаївській області документів для призначення пенсії.
Не погоджуючись із зазначеними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірного рішення контролюючого органу.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду попередньої інстанції та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
У відповідності до ст.1 Закону №2262-XII, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Як передбачено п.«б» ст.1-2 Закону №2262-XII, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог ч.5 ст.30 цього ж Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького та рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького та рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
У силу вимог ст.2 Закону №2262-XII, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії у відповідності до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
За приписами п.«а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п.п. «б»-«д», «ж» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020р. або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч.2 ст.17 цього Закону.
Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.17-1 Закону №2262-XII).
Так, за п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992р. №393 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393» від 16.02.2022р. №119 (чинній на момент звернення позивача із заявою про перерахунок вислуги років), для призначення пенсій за вислугу років згідно із Законом №2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у п.п. «б»-«д», «ж» із ст.1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно з п.2-1 Постанови №393, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з п.п.1 і 2 цієї Постанови.
Пункт 3 цієї ж Постанови визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз.1 п.1 даної Постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії і в підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Таким чином, після прийняття Постанови КМУ №119, і ст.12 Закону №2262-XII, і Постанова КМУ №393 встановлюють однакове правове регулювання цих спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування, що усунуло розбіжності між Законом №2262-XII та Постановою №393 відносно врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.
А тому, виходячи з положень ст.12 Закону №2262-XII та п.1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а п.3 Постанови №393 передбачає, що певні періоди, з-поміж іншого, і час проходження служби у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Як наслідок, згідно із законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин у цій справі, необхідною умовою для призначення спірної пенсії є наявність необхідної календарної вислуги років.
Вказаний висновок повністю узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.08.2023р. у справі №200/4951/22, від 11.09.2023р. у справі № 480/4827/22, від 07.09.2023р. у справі №560/9478/22, від 15.09.2023р. у справі №380/10714/22, від 18.10.2023р. у справі №360/17/23.
Як вбачається з матеріалів даної справи та фактично не заперечується сторонами, вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить - 22 роки 03 місяці 13 днів, а в пільговому обчисленні - 26 років 04 місяці 23 дні.
Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні вимог його заяви від 11.04.2023р., у тому числі і щодо підготовки пакету документів для подачі до органів ПФУ для призначення йому пенсії за вислугу років на пільгових умовах.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.11.2023р. у справі №600/3836/22-а, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Що ж до посилань суду попередньої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 14.04.2021р. у справі №480/4241/18, то дане судове рішення було ухвалене за іншого правового регулювання, а викладені у ній правові висновки сформовані Верховним Судом при аналізі положень законодавства, яке з 16.02.2022р.зазнало змін та станом на момент виникнення спірних правовідносин фактично не містить жодних розбіжностей в частині врахування виключно календарної вислуги років при встановленні права особи на пенсію відповідно до Закону №2262-XII, без врахування пільгової вислуги.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог внаслідок їх необґрунтованості. Відповідно, доводи апеляційної скарги у повній мірі знайшли своє підтвердження.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Однак, варто звернути увагу на те, що твердження позивача щодо порушення його прав також мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях та лише суб'єктивній думці останнього.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін у справі, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі,
Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 04.10.2024р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко