П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/4449/24
Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Аргіровій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу проведення митного аудиту Миколаївської митниці з 20.04.2024 року;
- стягнути з Миколаївської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.04.2024 року по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 17.07.2023 року між Миколаївською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, в особі начальника Миколаївської митниці Миколенка С.П. та ОСОБА_1 укладено контракт № 145 про проходження державної служби на посаді начальника відділу проведення митного аудиту Миколаївської митниці. На підставі вказаного Контракту, наказом Миколаївської митниці від 17.07.2023 року № 279-0 призначено з 18 липня 2023 року ОСОБА_1 на посаду начальника відділу проведення митного аудиту Миколаївської митниці, на умовах строкового трудового договору до призначення на цю посаду в установленому законодавством порядку переможця конкурсу, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану. 11.04.2024 року позивачем подано заяву про звільнення з посади за угодою сторін з 19 квітня 2024 року. Наказом Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о припинено державну службу та звільнено позивача, начальника відділу проведення митного аудиту Миколаївської митниці, із займаної посади за угодою сторін та розірвано контракт про проходження державної служби від 17.07.2023 року № 145. 15 квітня 2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою про відкликання заяви про звільнення, висловивши бажання надалі виконувати умови укладеного контакту. Того ж дня начальник Миколаївської митниці заяву ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення залишив без розгляду, мотивуючи це в резолюції до заяви тим, що сторони зазначеного вище контракту досягли взаємної згоди, позивач ознайомилась із наказом про звільнення без заперечень. 17.04.2024 року позивач звернулась до відповідача із повторною заявою про відкликання заяви про звільнення, зазначивши, що зі змістом оскаржуваного наказу станом на 17 квітня 2024 року вона не ознайомлена. У відповідь на звернення, Миколаївською митницею 23.04.2024 року повідомлено ОСОБА_1 про власноруч подану нею заяву про звільнення та оскаржуваний наказ. Із наказом Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о позивач не погоджується. Позивач вважає, що її звільнено із займаної посади з порушенням процедури, зазначеної у розділі «Зміни умов, припинення дії та розірвання цього контракту» контракту від 17.07.2023 року № 145, оскільки додаткова угода про розірвання контракту між сторонами не укладалась. Позивач посилається на те, що за наявності контракту про проходження державної служби, укладеного на певний строк, дострокове припинення такої державної служби має бути оформлено відповідною додатковою угодою до контракту. На думку позивача, залишаючи без розгляду заяву позивача про відкликання заяви про звільнення, відповідач фактично проігнорував відсутність належним чином оформленого волевиявлення ОСОБА_1 про припинення контракту за угодою сторін. Також, позивач посилається на те, що відповідач виніс оскаржуваний наказ на наступний день після подачі позивачем заяви про звільнення, тим самим позбавивши її можливості відкликати її. Позивач вказує на те, що вона відкликала свою заяву про звільнення до 19 квітня 2024 року, тобто, до дати звільнення. Крім того, позивач зазначає, що на момент написання та подачі заяви про звільнення з роботи у неї було відсутнє свідоме самостійне волевиявлення про припинення трудового договору за угодою сторін, вона не бажала звільнятися з роботи, а заяву про звільнення написала перебуваючи в стані погіршеного здоров'я та душевного хвилювання, яку потім відкликала. Таким чином, позивач вважає, що її звільнення відбулось без взаємної згоди сторін, у зв'язку із чим, наказ про звільнення є незаконним та підлягає скасуванню з одночасним поновленням позивача на попередній посаді.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що за аналогією з приписами частини п'ятої статті 570 Митного кодексу України формалізація досягнення між сторонами контракту згоди щодо зменшення строку його дії (дострокове припинення державної служби) має бути такою саме, як і щодо продовження дії контракту, а саме - шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту. Виходячи з такого тлумачення законодавства, на думку позивача, подана державним службовцем заява про звільнення з посади за угодою сторін має бути підставою для оформлення суб'єктом призначення додаткової угоди до контракту про проходження державної служби щодо дострокового його розірвання та лише підписана сторонами контракту додаткова угода про дострокове розірвання контракту про проходження державної служби є підставою для видання суб'єктом призначення наказу про припинення державної служби. Позивач вважає, що саме на таке тлумачення законодавства вправі була розраховувати та правомірно очікувала, що до підписання нею додаткової угоди про дострокове розірвання контракту вона має можливість відкликати заяву про звільнення незалежно від причин та обставин її подання. З урахуванням викладеного, на думку позивача, за відсутності належним чином формалізованої (шляхом укладання додаткової угоди) згоди сторін контракту на його дострокове розірвання, правові підстави для видання оскаржуваного наказу про припинення державної служби відсутні. Позивач вважає, що суд першої інстанції помилково вказаного не врахував та не застосував до спірних правовідносин норми частини п'ятої статті 570 Митного кодексу України за аналогією закону. З огляду на невикладене, на думку позивача, згода між сторонами контракту не досягнута, а тому, порушено порядок припинення державної служби, у зв'язку із чим, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Також, позивач посилається на помилковість висновку суду першої інстанції про ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом до подання нею заяви від 15.04.2024 року про відкликання заяви про звільнення, оскільки наявна в матеріалах справи розписка про ознайомлення не містить дати її складання. Позивач зазначає, що рішення керівника Миколаївської митниці, оформлене у вигляді резолюції до заяви ОСОБА_1 № 53 від 15 квітня 2024 року щодо залишення в силі оскаржуваного наказу та залишення без розгляду заяви позивача про відкликання заяви про звільнення, містить лише хронологію подій без належного мотивування. Разом з тим, позивач вказала на те, що вона має профільну вищу освіту, що підтверджується дипломом спеціаліста за спеціальністю «Облік та аудит» від 24.04.2023 року серія НОМЕР_1 , багаторічний досвід державної служби, в тому числі у відділах митного аудиту в митних органах з грудня 2019 року, що підтверджується записами в трудовій книжці, а також без зауважень виконувала завдання за посадою та мала заохочення (подяку). З огляду на визначення державної служби та принципи державної служби, зокрема, принципи верховенства права, професіоналізму, ефективності та стабільності, позивач вважає, що реалізація суб'єктом призначення повноваження на звільнення позивача із залишенням без розгляду заяви про відкликання заяви про звільнення не відповідає меті, з якою це повноваження надано. З цих же підстав, на думку позивача, рішення про звільнення позивача з посади не може вважатись обґрунтованим, добросовісним та розсудливим. Позивач посилається на те, що суд першої інстанції відмовився перевіряти відповідність оскаржуваного наказу вказаним критеріям.
Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції - без змін.
В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на те, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 11.04.2024 року про звільнення з посади начальника відділу проведення митного аудиту Миколаївської митниці за угодою сторін 19.04.2024 року, сторонами було досягнуто взаємної згоди, видано і погоджено наказ Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 », з яким позивач ознайомилась без заперечень. Отже, враховуючи вищевикладене, у зв'язку з досягнутими домовленостями, відповідач вважає, що позивача правомірно було звільнено оскаржуваним наказом з посади начальника відділу проведення митного аудиту Миколаївської митниці за угодою сторін з 19.04.2024 року. Відповідач посилається на те, що видача наказу Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 » не тягне за собою необхідність укладення між сторонами жодних додаткових угод до Контракту № 145 про проходження державної служби від 17.07.2023 року. З огляду на викладене, відповідач вважає, що при звільненні ОСОБА_1 митниця порушень норм законодавства не допустила, а доводи щодо протиправності видання наказу непідтверджені, отже, підстави для його скасування відсутні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника Миколаївської митниці від 17.07.2023 року № 279-о ОСОБА_1 було призначено з 18.07.2023 року на посаду начальника відділу проведення митного аудиту Миколаївської митниці на умовах строкового договору до призначення на цю посаду в установленому законодавством порядку переможця конкурсу, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
17.07.2023 року начальник Миколаївської митниці та позивач підписали контракт № 145 про проходження державної служби, строк дії Контракту до 17.07.2026 року.
10.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Миколаївської митниці із заявою, в якій просила звільнити її з 15.04.2024 року за угодою сторін.
На заяві від 10.04.2024 року наявна резолюція від 11.04.2024 року - «залишити без розгляду».
Згідно службової записки відділу по роботі з персоналом Миколаївської митниці від 29.05.2024 року, вказана резолюція пояснюється тим, що 11.04.2024 року позивач звернулась з проханням не брати до уваги заяву про звільнення, оскільки досягла усної домовленості з керівництвом про дату звільнення за угодою сторін, а саме 19.04.2024 року, через неможливість передати справи і довірене у зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно уповноваженій особі до дати звільнення зазначеній в заяві (15.04.2024), відповідно до ст. 89 Закону України «Про державну службу». Враховуючи вищезазначене, заяву про звільнення від 10.04.2024 року залишено без розгляду.
11.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Миколаївської митниці із заявою, в якій просила звільнити її 19.04.2024 року за угодою сторін відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 та частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу».
12.04.2024 року начальник Миколаївської митниці, на підставі заяви позивача, видав наказ № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
У пункті 1 наказу вказано про припинення державної служби та звільнення 19.04.2024 року ОСОБА_1 за угодою сторін та про розірвання Контракту.
У преамбулі наказу є посилання на пункти 2, 4 частини дванадцятої статті 31-1, пункт 3 частини першої статті 83, частину другу статті 86 Закону України «Про державну службу», Порядок укладання контрактів про проходження державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року № 494.
Із вказаним наказом позивач ознайомлена під особистий підпис, проте, без зазначення дати ознайомлення, що підтверджується листом ознайомлення до наказу Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
15.04.2024 року позивач подала до відділу по роботі з персоналом на ім'я начальника митниці заяву про відкликання заяви від 11.04.2024 року про звільнення за угодою сторін, просила залишити відповідну заяву про звільнення без розгляду, у зв'язку із бажанням продовжити виконання умов контракту № 145 про проходження державної служби від 17.07.2023 року, який дійсний до 17.07.2026 року.
Рішенням керівника Миколаївської митниці, оформленого у вигляді резолюції до заяви ОСОБА_1 № 53 від 15.04.2024 року, наказ Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 » було залишено чинним, а заяву ОСОБА_1 від 15.04.2024 вх. № 53 про відкликання заяви від 11.04.2024 року -залишено без розгляду.
Дане рішення обґрунтоване наступним. На підставі заяви ОСОБА_1 від 11.04.2024 року про звільнення з посади начальника відділу проведення митного аудиту Миколаївської митниці за угодою сторін 19.04.2024 року сторонами було досягнуто взаємної згоди. На підставі вищезазначеного видано і погоджено наказ Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». ОСОБА_1 ознайомлена з наказом без заперечень.
Позивач була ознайомлена з прийнятим рішенням під підпис 16.04.2024 року о 17:55.
17.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась до начальника митниці із заявою, в якій зазначила, що повторно відкликає заяву від 11.04.2024 року про звільнення за угодою сторін та просила залишити її без розгляду з наступних причин, зокрема:
- заява про звільнення за угодою сторін була подана під тиском;
- з наказом про звільнення позивач ознайомлена неналежним чином, оскільки 12.04.2024 року лише підписано лист-ознайомлення у формі таблиці.
Листом від 23.04.2024 року митниця відповіла на заяву позивача від 17.04.2024 року, в якому зазначено, що 11.04.2024 року до відділу по роботі з персоналом подано заяву про звільнення за угодою сторін, яка написана власноруч позивачем, останнім робочим днем узгоджено 19.04.2024 року. 12.04.2024 року видано наказ про звільнення, з яким позивача ознайомлено 12.04.2024 року.
Не погоджуючись із наказом про звільнення, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.
Згідно ст.ст. 569, 570 Митного кодексу України (далі - МК України), працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.
Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
На службу до митних органів приймаються громадяни України, які досягли 18-річного віку і здатні за своїми діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я виконувати завдання, покладені на ці органи. З прийняттям на службу може бути встановлено випробування відповідно до Закону України «Про державну службу».
Прийняття на службу до митних органів України здійснюється на конкурсній основі, якщо інше не передбачено законом. Порядок проведення конкурсу визначається Кабінетом Міністрів України. Прийняття на службу до митних органів на посади, перебування на яких не пов'язане з проходженням державної служби, здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про працю, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На службу до митних органів не можуть бути прийняті особи, визнані в установленому порядку недієздатними або обмеженими у дієздатності, особи, які мають судимість за вчинення умисного кримінального правопорушення, а також особи, які протягом року, що передував їх зверненню до митного органу з приводу працевлаштування, притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Керівник митниці у разі делегування йому окремих повноважень керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та у межах, визначених положенням про митницю, здійснює відповідні повноваження керівника, передбачені законодавством про працю, державну службу та іншими законодавчими актами.
З особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається до проведення конкурсу керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або керівником митниці у разі делегування йому відповідних повноважень.
Контракт про проходження державної служби укладається з особами у разі необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають як тимчасовий, так і постійний характер.
Чисельність посад державної служби в митному органі, на які здійснюється призначення з укладанням контракту про проходження державної служби, не обмежується.
Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.
Дія контракту про проходження державної служби за умови належного його виконання державним службовцем може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.
Статтею 31-1 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року (далі - Закон № 889-VIII) передбачено, що з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема, визначає:
1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом;
2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності;
3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту;
4) порядок укладання контрактів;
5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів;
6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту;
7) особливості укладання окремих контрактів.
Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається суб'єктом призначення або керівником державної служби до проведення конкурсу.
В оголошенні про проведення конкурсу на посади державної служби, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, обов'язково наводиться інформація про істотні умови контракту.
До істотних умов контракту належать: 1) місце роботи і посада державної служби; 2) спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби; 3) дата набрання чинності та строк дії контракту; 4) права та обов'язки сторін; 5) завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; 6) режим праці та відпочинку; 7) умови оплати праці; 8) відповідальність сторін та вирішення спорів; 9) підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.
За взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби.
При укладанні контракту про проходження державної служби не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених цим Законом.
Умови контракту про проходження державної служби можуть передбачати виконання державним службовцем роботи дистанційно (поза приміщенням державного органу), у тому числі з можливістю віддаленого доступу за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.
При укладанні контракту про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби, державному органу заборонено змінювати істотні умови контракту, оприлюднені в оголошенні про проведення конкурсу.
Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.
Контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб'єктом призначення або керівником державної служби і є невід'ємною частиною акта про призначення на посаду.
Контракт про проходження державної служби набирає чинності з дати, визначеної в акті про призначення на посаду як дата початку виконання посадових обов'язків.
Контракт про проходження державної служби укладається в письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник контракту про проходження державної служби передається державному службовцю разом із копією акта про призначення на посаду, другий зберігається в особовій справі державного службовця.
Дія контракту про проходження державної служби припиняється: 1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт; 2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін; 3) за ініціативою суб'єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту; 4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону.
Дія контракту про проходження державної служби, за умови належного його виконання державним службовцем, може бути один раз продовжена за угодою сторін на той самий строк шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.
Типові контракти про проходження державної служби затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Згідно пп. 3, 9 ч. 1 ст. 83 Закону № 889-VIII, державна служба припиняється: за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).
Статтею 86 Закону № 889-VIII передбачено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.
Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
Відповідно до вимог ст. 88-1 Закону № 889-VIII, контрактом про проходження державної служби можуть бути встановлені додаткові, крім передбачених цим Законом, підстави припинення державної служби.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є угода сторін.
Предметом розгляду даної справи є наказ Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о при припинення державної служби та звільнення 19.04.2024 року позивача з посади начальника відділу проведення митного аудиту і розірвання контракту про проходження державної служби від 17.07.2023 року № 145 - за угодою сторін відповідно до п.п. 2, 4 ч. 12 ст. 31-1, п. 3 ч. 1 ст. 83, ч. 2 ст. 86 Закону № 889-VIII.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи справу, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу порядку звільнення за угодою сторін.
Зокрема, як констатував Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 815/4354/17, з аналізу статті 86 Закону № 889-VIII висновується, що передбачене її частиною другою правило, що за змістом відповідає сенсу словосполучення «за угодою сторін», означає домовленість між суб'єктом призначення і державним службовцем щодо звільнення останнього із займаної посади в інший, ніж передбачений частиною першою цієї статті, строк, і саме з цих підстав.
Тобто, підстава звільнення та дата звільнення є обов'язковими умовами домовленості щодо звільнення державного службовця за частиною другою статті 86 Закону № 889-VIII.
Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 820/3360/17, при домовленості між державним службовцем і суб'єктом призначення про припинення державної служби за угодою сторін, державний службовець звільняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це державного службовця і суб'єкта призначення.
Право на відкликання заяви про звільнення є безумовним правом державного службовця, але лише у разі, якщо звільнення відбувається з його ініціативи. Якщо ж суб'єкт призначення і працівник домовилися про певну дату звільнення, державний службовець не має права відкликати свою заяву в односторонньому порядку.
У постанові від 09 липня 2020 року в справі № 815/7236/16 Верховний Суд констатував, що підстава припинення державної служби за угодою сторін визначена частиною 2 статті 86 Закону № 889-VIII. Такою підставою є домовленість державного службовця із суб'єктом призначення про певний строк звільнення. Недосягнення сторонами згоди щодо припинення державної служби за угодою сторін або відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє суб'єкта призначення права на звільнення державного службовця за угодою сторін. При домовленості між державним службовцем і суб'єктом призначення про припинення державної служби за частиною другою статті 86 Закону № 889-VIII (за угодою сторін), державний службовець звільняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це державного службовця і суб'єкта призначення.
Аналогічна позиція відображена Верховним Судом, з-поміж інших постанов, у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі № 826/3388/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 540/1615/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 1.380.2019.002603, від 09 грудня 2021 року у справі № 540/1291/19, від 16 березня 2023 року у справі № 820/3360/17, від 25 жовтня 2023 року у справі № 460/2829/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 460/3284/22.
Отже, згідно із усталеною судовою практикою Верховного Суду, при домовленості між працівником і роботодавцем (власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом) про припинення трудового договору за угодою сторін, такий договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Анулювання такої домовленості можливе лише в разі взаємної згоди на це роботодавця (власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу) і працівника.
Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, останній не має права в односторонньому порядку відкликати свою заяву про звільнення.
Приписами чинного законодавства для роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) не передбачено обов'язку приймати відкликання працівником своєї заяви про звільнення у разі досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.
Таким чином, розглядаючи позовні вимоги щодо скасування наказу про припинення державної служби/звільнення за угодою сторін, суди повинні, зокрема, з'ясувати: чи дійсно існувала домовленість державного службовця і суб'єкта призначення про припинення державної служби/звільнення за взаємною згодою; чи було волевиявлення державного службовця на припинення державної служби/звільнення в момент видання наказу про звільнення; чи не заявляв державний службовець про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення державної служби/звільнення за угодою сторін; чи була згода суб'єкта призначення на анулювання угоди сторін про припинення державної служби/звільнення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач і суб'єкт призначення дійшли домовленості щодо істотних умов припинення державної служби (підстави та дати), які не можуть бути розірвані в односторонньому порядку.
Звільнення позивача відбулося за угодою сторін згідно п.п. 2, 4 ч. 12 ст. 31-1, п. 3 ч. 1 ст. 83, ч. 2 ст. 86 Закону № 889-VIII - за результатами досягнутої між державним службовцем і суб'єктом призначення взаємної домовленості - на підставі власноручно написаної позивачем 11.04.2024 року на ім'я начальника Миколаївської митниці заяви, у якій міститься її підпис, чітко визначено підставу звільнення - за угодою сторін згідно п. 3 ч. 1 ст. 83, ч. 2 ст. 86 Закону № 889-VIII і дату звільнення - 19.04.2024 року.
Згода відповідача із зазначеною пропозицією підтверджується резолюцією уповноваженої особи на вказаній заяві - «До наказу» та прийнятим наказом Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о при припинення державної служби та звільнення 19.04.2024 року позивача з посади начальника відділу проведення митного аудиту і розірвання контракту про проходження державної служби від 17.07.2023 року № 145 - за угодою сторін відповідно до п.п. 2, 4 ч. 12 ст. 31-1, п. 3 ч. 1 ст. 83, ч. 2 ст. 86 Закону № 889-VIII, що свідчить про досягнення між сторонами домовленості та наявність обопільного волевиявлення щодо дати і підстави припинення державної служби, розірвання контракту.
Посилання позивача на те, що у спірному випадку не можна вважати досягнутою домовленість між державним службовцем і суб'єктом призначення про звільнення за угодою сторін, оскільки сторонами не підписано додаткової угоди до контракту про проходження державної служби, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ані Контактом, укладеним з позивачем щодо проходження державної служби, ані МК та Законом № 889-VIII не передбачено, що у випадку звільнення державного службовця, який проходить службу за контрактом, за угодою сторін, має складатись додаткова угода щодо розірвання контракту.
Натомість, як і умовами Контакту, укладеним з позивачем щодо проходження державної служби, так і Законом № 889-VIII чітко визначено, що дія контракту про проходження державної служби та державна служба припиняються за угодою сторін.
В свою чергу, порядок припинення державної служби за угодою сторін визначає ст. 86 Закону № 889-VIII.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі заяви позивача про звільнення за угодою сторін 19.04.2024 року, відповідачем цілко правомірно прийнято оскаржуваний наказ про припинення державної служби та звільнення 19.04.2024 року позивача з посади начальника відділу проведення митного аудиту і розірвання контракту про проходження державної служби - за угодою сторін відповідно до п.п. 2, 4 ч. 12 ст. 31-1, п. 3 ч. 1 ст. 83, ч. 2 ст. 86 Закону № 889-VIII.
Щодо аргументів позивача про відкликання поданої нею заяви про звільнення за угодою сторін, колегія суддів зазначає наступне.
12.04.2024 року начальник Миколаївської митниці, на підставі заяви позивача про звільнення за угодою сторін 19.04.2024 року, видав наказ № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 » із зазначенням дати звільнення - 19 квітня 2024 року.
Із вказаним наказом позивач ознайомлена під особистий підпис, проте, без зазначення дати ознайомлення, що підтверджується листом ознайомлення до наказу Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Водночас, у заяві від 17.04.2024 року, яка подавалась на ім'я начальника митниці, позивач визнала, що свій підпис про ознайомлення із наказом про звільнення вона поставила у вказаному листі 12.04.2024 року.
Посилання позивача у вказаній заяві на те, що вона лише поставила підпис на пустому бланку ознайомлення із наказом про звільнення, однак, фактично не ознайомилась із цим наказом, колегія суддів вважає безпідставними.
Колегія суддів зазначає, що лист ознайомлення до наказу Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 » засвідчує факт ознайомлення позивача із оскаржуваним наказом.
Поставивши свій підпис у цьому листі позивач підтвердила обставини ознайомлення із наказом та в подальшому не може посилатись на необізнаність з його змістом.
Після прийняття наказу про звільнення та ознайомлення з ним, 15.04.2024 року позивач подала до відділу по роботі з персоналом на ім'я начальника митниці заяву про відкликання заяви від 11.04.2024 року про звільнення за угодою сторін, просила залишити відповідну заяву про звільнення без розгляду, у зв'язку із бажанням продовжити виконання умов контракту № 145 про проходження державної служби від 17.07.2023 року, який дійсний до 17.07.2026 року.
Рішенням керівника Миколаївської митниці, оформленого у вигляді резолюції до заяви ОСОБА_1 № 53 від 15.04.2024 року, наказ Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 » було залишено чинним, а заяву ОСОБА_1 від 15.04.2024 вх. № 53 про відкликання заяви від 11.04.2024 року -залишено без розгляду.
Дане рішення обґрунтоване наступним. На підставі заяви ОСОБА_1 від 11.04.2024 року про звільнення з посади начальника відділу проведення митного аудиту Миколаївської митниці за угодою сторін 19.04.2024 року сторонами було досягнуто взаємної згоди. На підставі вищезазначеного видано і погоджено наказ Миколаївської митниці від 12.04.2024 року № 49-о «Про звільнення ОСОБА_1 ». ОСОБА_1 ознайомлена з наказом без заперечень.
Позивач вказує на те, що вона відкликала свою заяву про звільнення до 19 квітня 2024 року, тобто, до дати звільнення, а тому, вважає, що у відповідача не було підстав для залишення її заяви без розгляду та вона мала продовжити проходження служби.
Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами позивача, з огляду на викладене.
Враховуючи наведені вимоги чинного законодавства та усталену практику Верховного Суду, отримання відповідачем заяви про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін після винесення наказу про звільнення державного службовця не може вважатися спільним волевиявленням державного службовця і суб'єкта призначення на анулювання домовленості про звільнення за угодою сторін.
Тобто, відкликання заяви про звільнення із займаної посади за угодою сторін могло б мати місце виключно у випадку домовленості про це з відповідачем, а в спірному випадку такої взаємної домовленості сторін не було досягнуто.
Сам собою факт подавання позивачем заяви про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін не може бути підставою для продовження державної служби без відповідної згоди на це відповідача.
Колегія суддів не погоджується з доводами позивача, що відкликання заяви про звільнення за угодою є безумовною підставою для анулювання попередньої домовленості сторін.
Згідно обставин даної справи, взаємної згоди щодо анулювання домовленості між позивачем і відповідачем про припинення трудових відносин за угодою сторін досягнуто не було.
Відкликання позивачем в односторонньому порядку своєї заяви про звільнення за угодою сторін не свідчить про досягнення домовленості сторін про продовження трудових відносин, без згоди на це роботодавця, і не може бути підставою для поновлення позивача на роботі.
Що стосується посилань позивача у повторно поданій заяві про відкликання заяви про звільнення на те, що така заява про звільнення була подана під тиском, колегія суддів зазначає, що у вказаній заяві позивачем жодним чином не обґрунтовано, в чому полягає «тиск» на позивача щодо спонукання на написання заяви про звільнення.
Позовна заява та апеляційна скарга також не містить обґрунтувань щодо тиску на позивача у спірному випадку.
Колегія суддів зазначає, що Законом № 889-VIIІ передбачений механізм реагування державних службовців на спроби вплинути на їх діяльність, у зв'язку з чим, протиправність звільнення під тиском не може обґрунтовуватися загальним посиланням на наявність такого тиску.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення позивача проведено відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, і підстав для скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 03.10.2024 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова