П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22371/23
Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_4 ) в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;
- зобов'язати нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати різниці матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням попередньо виплаченої суми грошового забезпечення у розмірі одного окладу за військовим званням за 2022 рік;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням попередньо виплаченої суми грошового забезпечення у розмірі одного окладу за військовим званням за 2022 рік.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) передбачено надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Водночас, позивач указує, що за 2021 рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань йому виплачена не була, а за 2022 рік виплата, що визначена в сумі 880 грн, не відповідає розміру місячного грошового забезпечення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що, за аналізом «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260), виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється виключно за рапортом військовослужбовця з обґрунтуванням наявності визначених підстав, а умовами проведення означеного платежу, є окреме рішення Міністра оборони України та фізична наявність видатків на асигнування у кошторисі Міністерства оборони України.
Тобто, однією з основних підстав для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, є звернення військовослужбовця до командира військової частини з рапортом.
Однак, як установив суд, позивач не надав доказів подачі такого рапорту, а також не зазначив про його подання і в позовній заяві, а відповідач, у відзиві, підтверджує той факт, що рапорту про виплату даної матеріальної допомоги за 2021 рік від позивача не надходило.
За таких умов, суд першої інстанції вважав, що неподання рапорту свідчить про те, що у ВЧ НОМЕР_1 не виникає обов'язку нарахувати та виплатити позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.
Щодо перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, суд першої інстанції встановив, що відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.10.2022 №277 про звільнення позивача, зокрема зобов'язано виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у сумі 880 грн. Даний наказ позивачем не оскаржувався та є чинним.
Отож, спираючись на наказ Міністерства оборони України «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» від 31.01.2022 №30, суд указав, що виплата допомоги здійснювалася військовою частиною з урахуванням залишку коштів за фондом грошового забезпечення.
У зв'язку з наведеним, на думку суду першої інстанції, невиплата позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, не свідчить про протиправні дії ВЧ НОМЕР_1 та про порушення прав позивача на отримання такої допомоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В апеляції скаржник наголошував на тому, що при його переміщенні з ВЧ НОМЕР_2 до ВЧ НОМЕР_3 , а в подальшому до ВЧ НОМЕР_1 , у відповідача виник обов'язок виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 та 2022 роки.
На думку скаржника, суд першої інстанції не надав оцінку Постанові №704, якою передбачено надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
ОСОБА_1 вважає, що відповідач повинен був керуватися саме Постановою №704, а не Порядком №260.
Далі, скаржник стверджує, що у 2021 році не проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 , оскільки проходив службу у ВЧ НОМЕР_3 , а відтак відповідний рапорт про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не міг бути поданий до ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідач та третя особа ВЧ НОМЕР_2 не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Третя особа ВЧ НОМЕР_3 , скориставшись правом подання відзиву на апеляцію, зазначає про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві указано, що під час проходження служби у ВЧ НОМЕР_3 , ОСОБА_1 не звертався з відповідним рапортом до свого командира щодо отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
Відповідно до пункту 6 наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 29.06.2021 №137 старшого сержанта ОСОБА_1 , командира господарчого відділення взводу забезпечення гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи ВЧ НОМЕР_2 , призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_5 (по особовому складу) від 24.06.2021 №18-РС на посаду командира господарчого відділення взводу матеріального забезпечення реактивного артилерійського дивізіону ВЧ НОМЕР_3 , вважати таким, що 29.06.2021 справи та посаду здав і направлений для подальшого проходження до ВЧ НОМЕР_3 .
Відповідно до пункту 24 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №206, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік не отримував.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2022 №122, на підставі наказу командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 14.04.2022 №61-РС ОСОБА_1 призначено на посаду головного старшини батареї протикатерних ракетних комплексів ВЧ НОМЕР_1 , який прибув з ВЧ НОМЕР_3 .
20.05.2022 позивача зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення: з 20.05.2022 на речове забезпечення при ВЧ НОМЕР_6 та з 21.05.2022 на фінансове забезпечення при ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 8 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.10.2022 №277 головного корабельного старшину ОСОБА_1 , головного старшину 1 батареї протикатерних ракетних комплексів ВЧ НОМЕР_1 , ВОС - 929974А, звільненого наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.10.2022 №36-РС з військової служби у відставку за підпунктом «в» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за віком - у разі досягнення граничного віку), вважати таким, що 22.10.2022 справи та посаду головного старшини 1 батареї протикатерних ракетних комплексів ВЧ НОМЕР_1 здав.
З 22.10.2022 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , з 23.10.2022 знято з продовольчого забезпечення при ВЧ НОМЕР_6 , з 22.10.2022 з речового забезпечення при ВЧ НОМЕР_6 та з 22.10.2022 з фінансового забезпечення при ВЧ НОМЕР_1 та направлено для постановки на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі 880 грн.
При цьому, згідно рапорту ОСОБА_1 від 22.10.2022 на адресу командира ВЧ НОМЕР_1 , останній, не заперечує проти правильності розрахунку з ним, після надходження відповідного фінансування, претензій до ВЧ НОМЕР_1 не має.
25.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до командування ІНФОРМАЦІЯ_2 із запитом щодо надання інформації та копій документів, що стали підставою для невиплати йому при його звільненні матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у місячному розмірі грошового забезпечення (за 2021 та 2022 роки).
Листом від 28.07.2023 №989/2572 ВЧ НОМЕР_1 повідомила позивача про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі одного окладу за військовим званням (880 грн).
Щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік указано про наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2022 №122, за яким його було призначено на посаду в цій частині.
Для з'ясування обставин, на яких підставах йому не виплатили у 2021 році матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, було запропоновано звернутися до частини, в якій він проходив службу у 2021 році.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
За правилами частини 9 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 3 пункту 242 «Положення про походження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №704 передбачено надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із п. 1, 2, 7, 9 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Аналіз викладених норм права свідчить про те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається за рапортом військовослужбовця. При цьому, проведення даної виплати можливо лише за окремим рішенням Міністра оборони України та наявності видатків на асигнування у кошторисі Міністерства оборони України.
Як свідчать обставини справи, ОСОБА_1 не подавав відповідний рапорт командиру Військової частини про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у ВЧ НОМЕР_1 виник обов'язок виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2021 рік, у зв'язку з тим, що така допомога не була виплачена за останнім місцем служби ВЧ НОМЕР_3 , не приймаються колегією суддів, з огляду на таке.
Як мовилося вище та не заперечувалося скаржником, при проходженні у ВЧ НОМЕР_3 військової служби в 2021 році, він не звертався до командира вказаної частини з рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік. Наведені обставини підтверджує і ВЧ НОМЕР_3 .
Варто відзначити, що Верховний Суд у постанові від 21.08.2019 (справа №814/238/17) наголошував, що подання рапорту військовослужбовця є обов'язковим для нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зокрема, згаданій постанові суд касаційної інстанції сформував правовий висновок, який полягає у тому, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за заявою військовослужбовця, який проходить службу, на підставі наказу командира військової частини, у разі наявності фонду грошового забезпечення.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік є законним та обґрунтованим.
Вирішуючи правомірність доводів скаржника обов'язок ВЧ НОМЕР_1 перерахувати та виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням попередньо виплаченої суми грошового забезпечення у розмірі одного окладу за військовим званням за 2022 рік, колегія суддів керується таким.
За правилами пункту 6 наказу Міністерства оборони України «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» від 31.01.2022 №30 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями.
Згідно пункту 5 цього ж наказу Міністерства оброни України від 31.01.2022 №30 витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2022 році здійснювати за нормами, установленими нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такої послідовності щодо здійснення виплат: розрахунки зі звільненими, переведеними до нового місця служби військовослужбовцями та виплати за рішеннями судів, які набрали законної сили; щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям; індексація грошового забезпечення; додаткова винагорода на період дії воєнного стану згідно з постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»; грошова допомога для оздоровлення; інші одноразові обов'язкові додаткові види грошового забезпечення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що командир ВЧ НОМЕР_1 , при виданні наказу (по стройовій частині) №277 обґрунтовано керувався пунктом 6 наказу Міністерства оборони України «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» від 31.01.2022 №30, де вказано про виплату військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі одного окладу за їх військовими званнями.
Слід указати, наказ командира № НОМЕР_7 є чинний та позивачем не оскаржувався.
Понад те, 22.10.2022 ОСОБА_1 подав рапорт на ім'я командира ВЧ НОМЕР_1 , в якому зазначив: «Дійсним доповідаю, що, я, головний корабельний старшина ОСОБА_2 , головний старшина 1 батареї протикатерних ракетних комплексів загону протикатерних ракетних комплексів ВЧ НОМЕР_1 , справи та посаду головного старшини 1 батареї протикатерних ракетних комплексів загону протикатерних ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 - АДРЕСА_1 , головний корабельний старшина ОСОБА_2 , не заперечую, що розрахунок зі мною ВЧ НОМЕР_1 проведе після надходження відповідного фінансування. Претензій до ВЧ НОМЕР_1 , не маю».
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 наголошує, що до спірних правовідносин, які охоплюються 2022 роком, має бути застосована виключно Постанова №704, положення якої передбачають виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення.
Оцінюючи даний довід, колегія суддів підтримує правову позицію суду першої інстанції, що Постанова №704 є загальною нормою, а спеціальними нормами щодо виплати спірної матеріальної допомоги є Порядок №260 та наказ Міністерства оборони України «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» від 31.01.2022 №30.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.
У відповідності до статей 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення - відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 04.10.2024.