Постанова від 03.10.2024 по справі 335/278/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 335/278/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2024 в адміністративній справі №335/278/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

До Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просив суд:

- скасувати постанову №88 від 26.05.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2024 в адміністративній справі №335/278/24 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачем подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що ОСОБА_1 13.04.2023 одержав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.04.2023.

26.05.2023 відносно позивача ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210-1 КУпАП, згідно з яким, будучи належним чином повідомлений повісткою від 13.04.2023 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.04.2023 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи те, що вищезазначені дії скоєні особою в умовах особливого періоду, то ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210-1 КУпАП.

26 травня 2023 року постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3 400,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що під час мобілізації військовозобов'язаний офіцер запасу ОСОБА_1 отримав повістку про необхідність прибуття 14.04.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних, проте не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 в зазначені в повістці час та дату, доказів наявності поважних причин неприбуття за повісткою не надав, чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Не погодившись з постановою №88 від 26.05.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу приписів ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На території України особливий період розпочався 17.03.2014 року відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію».

Аналізуючи поняття «особливий період», визначене в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законі України «Про оборону України» особливий період охоплює період мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 3 ст. 4 «Про оборону України» з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, було введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період, а відтак інкриміновані позивачеві діяння, об'єктивна сторона яких наведена у спірній постанові, дійсно мають кваліфікуватись за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому диспозиція адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, є бланкетною, тобто такою, яка відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають правила військового обліку.

Позивачеві інкримінується порушення вимог ст.22 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Стаття 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначає, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.

Згідно оскаржуваної постанови позивач повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці 14.04.2023 року, проте не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав.

Разом з цим, колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно абз. 3 ч.9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово- зобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови КМУ від 28.07.2010 № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори» поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, що згідно медичної довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 18.04.2023 року позивач ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні в КНП «ЦПМСД №10» з 13.04.2023 по 18.04.2023.

Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого кардіоревматологічного відділення №654/314 КНП «ЦПМСД №10» встановлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 17.04.2023 по 25.04.2023.

Таким чином, наявні в матеріалах справи медичні документі підтверджують наявність поважних причин, які об'єктивно перешкоджали позивачу з'явитись за викликом 14.04.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військово-лікарської комісії та уточнення облікових даних.

Вказані обставини дають колегії суддів підстави вважати про відсутність винної поведінки позивача та суб'єктивної сторони правопорушення, та свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.210-1 КУпАП.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2024 в адміністративній справі №335/278/24,- залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.02.2024 в адміністративній справі №335/278/24,- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

Попередній документ
122097085
Наступний документ
122097087
Інформація про рішення:
№ рішення: 122097086
№ справи: 335/278/24
Дата рішення: 03.10.2024
Дата публікації: 07.10.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (03.10.2024)
Дата надходження: 26.02.2024
Розклад засідань:
19.01.2024 09:00 Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
02.02.2024 08:40 Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя
Учасники справи:
головуючий суддя:
АЛЄКСЄЄНКО АНТОН БОРИСОВИЧ
ЧАБАНЕНКО С В
суддя-доповідач:
АЛЄКСЄЄНКО АНТОН БОРИСОВИЧ
ЧАБАНЕНКО С В
суддя-учасник колегії:
БІЛАК С В
ЮРКО І В