02 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 340/129/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року в адміністративній справі №340/129/24 (головуючий суддя першої інстанції - Кравчук О.В.) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач 05.01.2024 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу, прийняту державним виконавцем Улюшевим Б.В. Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.01.2024 року по ВП № 73487326 щодо накладення штрафу в сумі 10200,00 грн..
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», планується в межах коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, тому органами ПФУ ведеться реєстр рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. При цьому, всі вищезазначені судові рішення вносяться до реєстру, а також виконуються в межах фінансування, в порядку їх календарної черговості надходження.
Вважає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові невиконання судового рішення без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього, тому вказані обставини не мають відношення до позивача. Посилається на дискреційність повноважень.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 в адміністративній справі №340/129/24 та витребувано матеріали вказаної адміністративної справи з суду першої інстанції, які надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 05.09.2024 року.
У період з 03.09.2024 року по 17.09.2024 року суддя-доповідач Юрко І.В. та судді-члени колегії Білак С.В. та Чабаненко С.В. перебували у відпустці.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року справу №340/129/24 призначено до розгляду в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 року у справі №340/5854/23 зобов'язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити з 01.03.2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням проведених виплат; встановити та виплатити з 01.03.2023 року щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн. до пенсії у відповідності до постанови КМУ від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
16.11.2023 року Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №340/5854/23, який 30.11.2023 року поданий ОСОБА_1 на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Одеса).
Постановою державного виконавця від 01.12.2023 року відкрито виконавче провадження №73487326 щодо виконання вказаного виконавчого листа.
Листом від 11.12.2023 року №1100-0902-5/65328 ГУ ПФУ в Кіровоградській області повідомило Відділ примусового виконання рішень, що на виконання рішення суду пенсійним органом 20.10.2023 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .. Зазначено, що покладені зобов'язання виконані в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах функціональних обов'язків з урахуванням чинного законодавства до винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця від 18.12.2023 року за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника - ГУ ПФУ в Кіровоградській області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. (а.с.9зв. -11).
Постанова мотивована тим, що у наданому пенсійним органом перерахунку пенсії стягувача від 20.10.2023 року зазначено підсумок пенсії у розмірі 32590,75 грн., проте у таких перерахунках боржника вказано, що з урахуванням максимального розміру пенсії розмір пенсії ОСОБА_1 становить 29090,75 грн.. Рішенням суду у справі №340/5854/23 чітко та однозначно встановлено обов'язок боржника здійснити з 01.03.2022 року перерахунок та виплату пенсії стягувачу без обмеження пенсії максимальним розміром. Проте, ГУПФУ в Кіровоградській області продовжує обмежувати пенсію стягувача. Боржник самостійно здійснив нарахування пенсії, яка у підсумку становить 32590,75 грн, однак свавільно, за відсутності правових підстав, обмежує такий розмір пенсії показником 29090,75 грн.. Також у постанові вказано, що боржник проводить нарахування пенсії стягувачу з обмеженням; не повідомив жодної поважної причини невиконання рішення суду та жодного правового обґрунтування стосовно причин зменшення підсумкового розміру пенсії; не зазначив жодного заходу застосованого з метою виконання зазначеного рішення суду за наслідками відкриття виконавчого провадження, що зумовило застосування до боржника заходів примусового виконання рішення, які встановлені законодавством.
Цією ж постановою боржника зобов'язано виконати рішення, про що повідомити відділ примусового виконання рішень у письмовій формі протягом десяти робочих днів з дня винесення постанови про накладення штрафу, та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
За повторне невиконання рішення суду без поважних причин державним виконавцем винесено постанову від 02.01.2024 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. (а.с.41зв.- 43).
Не погодившись постановою про накладення штрафу від 02.01.2024 року, позивач оскаржив таку постанову до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404).
Відповідно до статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України №1404 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону №1404).
Разом з тим, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.п.1, 16 ч.3 ст.18 Закону № 1404).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У відповідності до частини другої статті 63 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За приписами статті 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
Отже, аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як зазначалось вище постановою державного виконавця ВП №73487326 від 18.12.2023 року за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника - ГУ ПФУ в Кіровоградській області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. (а.с.9зв. -11).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року у справі №10553/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, встановлено правомірність накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/5854/23.
За повторне невиконання рішення суду без поважних причин державним виконавцем винесено постанову ВП №73487326 від 02.01.2024 року про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. (а.с.41зв.- 43).
Позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів виконання рішення суду в повному обсязі станом на 02.01.2024 року та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Позивачем не наведено обставин поважності невиконання вказаного судового рішення на дату прийняття спірної постанови та судом першої та апеляційної інстанції таких обставин не встановлено.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державний виконавець правомірно прийняв постанову про накладення на пенсійний орган штрафу в розмірі 10200,00 грн. за повторне невиконання рішення суду.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову задоволення адміністративного позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року в адміністративній справі №340/129/24 залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року в адміністративній справі №340/129/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко