cправа №947/23677/24
провадження №1-кс/947/12245/24
30 вересня 2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим,
за участю: ОСОБА_3 ,
1. Скарга та позиція заявника.
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Київського районного суду міста Одеси зі скаргою на рішення слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві про відмову у визнанні потерпілим. В обґрунтування скарги зокрема зазначив, що із у постанові про відмову у визнанні його особи потерпілим у кримінальному провадженні №42024160000000085 від 25.04.2024 року, слідчий ДБР вказує на те, що ним не було вказано, яку саме було завдано шкоду та у чому вона полягає.
Вказував, що усі наведені у постанові слідчого від 03.06.2024 року доводи є не аргументованими, оскільки у своєму клопотанні про визнання його потерпілим та виконання інших процесуальних дій, було вказано, що йому було завдано шкоду, яка полягала у тому, що бездіяльність слідчого ДБР мала наслідки не ухвалення судом рішення, яке має істотне значення для його особи. А той факт, що у клопотанні не зазначено, що це моральна шкода, слідчим розглядалось як порушення ч.5 ст.55.
Стверджував, що у своєму клопотанні, він просив допитати його та отримати докази, які вказують на те, що його особі дійсно була завдана шкода, чого слідчий не зробив та відмовив у проведенні процесуальної дії.
На думку заявника, цей факт свідчить про те, що слідчим не дотримані вимоги ст.94 КПК України, а постанова від 03.06.2024 року не відповідає вимогам ст.110 КПК України, на які посилається сам слідчий.
Посилаючись на викладене, просив слідчого суддю: 1) скасувати постанову слідчого ДБР ОСОБА_4 від 03.06.2024 року; 2) зобов'язати слідчого визнати його особу потерпілим у кримінальному провадженні №42024160000000085 від 25.04.2024 року та допитати його у рамках вказаного кримінального провадження.
В судовому засіданні, заявник підтримав подану скаргу та просив її задовольнити.
2. Заперечення проти скарги та позиція слідчого.
Слідчий, в судове засідання не з'явилися, про причини свого неприбуття слідчого суддю не повідомили. Заперечення проти скарги до суду не подав.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
3. Висновки слідчого судді.
Стаття 26 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Ознайомившись зі скаргою, та дослідивши додані до неї матеріали, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні, особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим, може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
З матеріалів скарги вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві проводиться досудове розслідування кримінального провадження №№42024160000000085 від 25.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.
Постановою слідчого від 03.06.2024 року, ОСОБА_3 було відмовлено у визнанні потерпілим у вищевказаному кримінальному провадженні. При цьому, постанова мотивована зокрема тим, що ОСОБА_3 не зазначено у чому виразилась конкретна завдана йому моральна, фізична або майнова шкода, та у якому розмірі. Також в матеріалах кримінального провадження відсутні будь - які докази та документи щодо завдання ОСОБА_3 будь - якої шкоди, що давало би підстави визнати його потерпілим.
Відповідно до ч.2 ст.55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
При цьому, ч.5 ст.55 КПК України встановлює, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч.1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно зі ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
В той же час, зі сторони слідчого, слідчому судді не надано будь - яких належних та допустимих доказів, на підставі яких слідчий зробила висновок про відсутність завдання ОСОБА_3 моральної, фізичної або майнової шкоди.
Таким чином, слідчий суддя робить висновок, що скарга ОСОБА_3 в частині скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Поряд з цим, слідчий суддя вдруге звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають у особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, а втрачає особа статус потерпілого у кримінальному провадженні, лише після винесення слідчим вмотивованої постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ч.5 ст.55 КПК України.
При цьому, положення КПК України не передбачають з боку слідчого обов'язку вчинення певних активних дій або прийняття рішення у результаті залучення особи до провадження як потерпілого.
Отже, на думку слідчого судді, положеннями КПК України встановлена презумпція виникнення у особи прав і обов'язків потерпілого з моменту подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого й до винесення вмотивованої постанови про відмову у визнанні потерпілим, а отже прийняття слідчим окремого рішення при визнання потерпілим, чинний КПК України не передбачає та не вимагає.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Частина 2 ст.40 КПК України передбачає, що слідчий уповноважений: 1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам; 5) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій; 6) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру; 7) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження; 8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст.284 цього Кодексу; 9) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Згідно з ч.4 ст.40 КПК України, слідчий зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.
При чому, ч.5 ст.40 КПК України встановлює, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Отже, слідчий суддя вважає, що положення ст.40 КПК України не надають слідчому судді повноважень, давати доручення, вказівки або зобов'язувати слідчого виконувати дії та/або приймати рішення, передбачені ч.2 ст.40 КПК України, оскільки слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що скарга ОСОБА_3 в частині зобов'язати слідчого визнати його потерпілим та допитати є безпідставною та задоволенню не підлягає, оскільки виходить за межі судового контролю під час досудового розслідування, та як положення ст.55 КПК України не передбачають визнання особи потерпілою з боку слідчого, а положення ст.40 КПК України не надають слідчому судді повноважень, давати доручення, вказівки або зобов'язувати слідчого виконувати дії, передбачені ч.2 ст.40 КПК України, оскільки слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
На думку слідчого судді, ініціювання потерпілим слідчим проведення певних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, відповідно до ч.3 ст.93, ст.220 КПК України, не зобов'язує слідчого проводити вказані дії, а лише в подальшому може свідчити про неповноту досудового розслідування та надає можливість оскаржити дії чи бездіяльність слідчого.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що скарга ОСОБА_5 в частині перевірки ЄРДР і інформування його про стан кримінального провадження, також є безпідставною та задоволенню не підлягає, оскільки вказані дії, не віднесені до повноважень слідчого судді, за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
1. Скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити частково.
2. Постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві від 03.06.2024 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42024160000000085 від 25.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України - скасувати.
3. У задоволенні скарги в іншій частині - відмовити.
4. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1