Іменем України
27 вересня 2024 року
м. Київ
Справа № 0825/7952/2012
Провадження № 61-7257ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 3 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 9 квітня 2024 року
за заявою Акціонерного товариства «Таксомбанк» (далі - банк) про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
у справі за позовом банку до скаржника про стягнення заборгованості за кредитним договором і
1. У серпні 2020 року банк звернувся до суду із заявою, у якій просив:
(1) видати дублікат виконавчого листа у справі № 2/0825/2144/2012 на виконання заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2012 року про стягнення зі скаржника на користь банку 298 476,57 грн (далі - виконавчий лист);
(2) поновити строк для пред'явлення до виконання цього виконавчого листа.
Мотивував заяву так:
- 31 жовтня 2012 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя ухвалив заочне рішення, згідно з яким стягнув зі скаржника на користь банку 295 521,34 грн заборгованості за кредитним договором та 2 955,23 грн судового збору;
- на виконання вказаного рішення 6 грудня 2012 року суд видав банку виконавчий лист, а той передав останній на виконання до Хортицького відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Хортицький ВДВС);
- 19 жовтня 2015 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя за заявою банку видав дублікат виконавчого листа та поновив строк для пред'явлення його до виконання;
- із січня 2016 року дублікат виконавчого листа перебував на виконанні у Хортицькому ВДВС;
- 20 квітня 2016 року державний виконавець Хортицького ВДВС виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV). Через те, що скаржник на той час працював у Комунарському районі міста Запоріжжя, дублікат виконавчого листа передали для виконання до Комунарського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Комунарський ВДВС);
- Комунарський ВДВС повідомив, що дублікат виконавчого листа до нього не надходив, на виконанні не перебував і не перебуває, а до банку дублікат виконавчого листа не надсилали.
2. 3 вересня 2020 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяву банку: видав дублікат виконавчого листа і поновив строк для його пред'явлення до виконання. Мотивував так:
- дублікат виконавчого листа втратили під час його пересилання між Хортицьким ВДВС і Комунарським ВДВС;
- втрата цього дубліката відбулася не з вини банку;
- судове рішення є обов'язковим до виконання;
- пропуск строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання зумовлений незалежними від дій стягувача обставинами, а саме його втратою при направленні до Комунарського ВДВС. Тому такий строк слід поновити.
3. 9 квітня 2024 року Запорізький апеляційний суд прийняв постанову (повний текст складений 18 квітня 2024 року), згідно з якою апеляційну скаргу скаржника залишив без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Навів аналогічні до останньої мотиви.
4. 15 травня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову банку в задоволенні його заяви. Обґрунтував касаційну скаргу так:
- банк подав заяву про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення до виконання після спливу строку, визначеного статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що між закінченням виконавчого провадження 20 квітня 2016 року та зверненням до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа минуло більше 4 років, і причину цього банк не пояснив;
- у матеріалах справи відсутні переконливі докази, що підтверджують втрату дубліката виконавчого листа саме під час його пересилання. Доказом втрати виконавчого листа, на думку скаржника, є акт, лист, повідомлення тощо, видані за наслідками проведення відповідної перевірки поштою згідно з Інструкцією про порядок проведення на підприємствах поштового зв'язку, в їхніх філіалах та структурних підрозділах перевірок за фактами втрат поштових відправлень та нестачі їх вкладення, затвердженою наказом Державного комітету зв'язку України від 27 січня 1998 року № 14 (далі - Інструкція від 27 січня 1998 року № 14);
- банк не вказав причини того, що не звертався до суду більш ніж 4 роки. Він мав доступ до відкритих даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, а тому міг дізнатися про рух виконавчого провадження з 2016 року до 2020 року;
- апеляційний суд не врахував висновки, сформульовані у постановах:
(1) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21), про те, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата; сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби означає його втрату;
(2) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2023 року у справі № 750/13697/21 (провадження № 61-12152ск22), про те, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа; оригінал вважається втраченим, коли його загубили, вкрали, знищили або істотно пошкодили, що унеможливило виконання; дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що такий документ дійсно втратили; вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого листа через його втрату заявник повинен повідомити суду обставини, за яких цей лист втратили, та подати відповідні докази; дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким суд видав втрачений виконавчий лист;
(3) Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 1013/8111/2012 (провадження № 61-15413св23), про те, що тлумачення підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та пункту 10 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що суб'єктами звернення (заявниками) про видачу судом дубліката виконавчого листа є стягувач або державний виконавець (приватний виконавець); виконавець має право звернутися з такою заявою, якщо виконавчий документ втратили під час здійснення виконавчого провадження цим виконавцем; стягувач може звернутися із заявою про видачу дубліката виконавчого листа незалежно від обставин його втрати або перебування виконавчого листа на виконанні; єдиними умовами його видачі стягувачу є втрата такого листа та звернення до суду із заявою про видачу відповідного дубліката до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання;
- суди мали перевірити поважність причин пропуску строку звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа. Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк через поважні причини, які не залежали від його волі.
5. 20 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Скаржник мав: зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, а також надати докази, що це підтверджують (за наявності), і копії квитанції про сплату судового збору відповідно до кількості учасників справи.
6. 22 липня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, у якій сповістив, що не має зареєстрованого електронного кабінету, постанову апеляційного суду адвокат отримав 2 травня 2024 року (підтвердив знімком конверта, у якому апеляційний суд надіслав копію цього судового рішення); надав копії цих документів і квитанції про сплату судового збору для інших учасників справи.
7. Верховний Суд вважає, що за цією касаційною скаргою немає підстав для відкриття касаційного провадження.
(1) Щодо оскарження ухвали та постанови судів попередніх інстанцій у частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
7.1. За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
7.2. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
7.3. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).
7.4. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
7.5. Скаржник подав касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, згідно з якою останній, зокрема, поновив банку строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, та яку апеляційний суд залишив без змін. Пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначив виключний перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити у касаційному порядку окремо від рішення суду після їхнього перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України) у цьому переліку відсутня. Відповідно немає гарантованого права касаційного оскарження ухвали та постанови судів обох інстанцій в означеній частині. Тому з огляду на те, що скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, касаційне оскарження яких у частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання не передбачене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
7.6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
7.7. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
7.8. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
7.9. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
7.10. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
7.11. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій, зокрема мав можливість навести аргументи проти заяви банку у частині вимоги про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання й оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції у вказаній частині. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною. Скаржник оскаржив судові рішення у частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, які не можна оскаржити у касаційному порядку. За таких умов обмеження на подання скаржником касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.
(2) Щодо оскарження ухвали та постанови судів попередніх інстанцій у частині видачі дубліката виконавчого листа
7.12. Банк зазначив, що скаржник є боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2012 року про стягнення на користь банку 295 521,34 грн боргу за кредитним договором і 2 955,23 грн судового збору. 19 жовтня 2015 року суд видав дублікат виконавчого листа, який із січня 2016 року перебував на виконанні у Хортицькому ВДВС. 20 квітня 2016 року державний виконавець Хортицького ВДВС закінчив виконавче провадження та надіслав за належністю дублікат виконавчого листа до Комунарського ВДВС. Після цього жодні виконавчі дії не здійснювали. Комунарський ВДВС повідомив, що дублікат виконавчого листа до нього не надходив і на виконанні не перебуває. З огляду на вказані обставини банк просив видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для пред'явлення його до виконання.
7.13. Суди першої й апеляційної інстанцій виснували, що дублікат виконавчого листа втрачений під час пересилання з Хортицького ВДВС до Комунарського ВДВС, тобто через незалежні від банку обставини; тому необхідно видати дублікат виконавчого листа.
7.14. Скаржник оскаржив ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій. Наголосив, що з моменту пред'явлення дубліката виконавчого листа до виконання у січні 2016 року до моменту звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у серпні 2020 року пройшло більше 4 років. Стверджував, що видача дубліката виконавчого листа після спливу строку, який передбачений у статті 12 Закону № 1404-VIII (3 роки), порушує права скаржника; банк міг звернутися за цим дублікатом раніше, бо мав доступ до даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Крім того, банк не довів втрату дубліката виконавчого листа.
7.15. Верховний Суд не погоджується з наведеними аргументами скаржника та вважає касаційну скаргу необґрунтованою.
7.16. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
7.17. Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
7.18. Єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загубили, вкрали, знищили або істотно пошкодили, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втратили (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21)).
7.19. Вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого листа через його втрату, заявник повинен подати докази такої втрати, а суд має перевірити, чи не виконали рішення суду, на підставі якого видали виконавчий лист, і чи не втратило судове рішення законної сили. Єдиною підставою для видачі дубліката виконавчого листа є його втрата. Відсутність виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби означає те, що його втратили (див. постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 листопада 2023 року у справі № 6-66/2011 (провадження № 61-8679св22)).
7.20. Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19)).
7.21. Виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби (пункт 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV).
7.22. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
- 31 жовтня 2012 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя ухвалив заочне рішення у справі, згідно з яким стягнув зі скаржника на користь банку 295 521,34 грн заборгованості за кредитним договором і 2 955,23 грн судового збору;
- 6 грудня 2012 року суд видав представнику банку виконавчий лист, який той передав на виконання до Хортицького ВДВС;
- 19 жовтня 2015 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя постановив ухвалу, згідно з якою задовольнив заяву банку: видав дублікат виконавчого листа і поновив строк для пред'явлення його до виконання;
- із 18 січня 2016 року дублікат виконавчого листа перебував на виконанні у Хортицькому ВДВС;
- 20 квітня 2016 року державний виконавець Хортицького ВДВС виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV і відправлення виконавчого листа до Комунарського ВДВС. Мотивував тим, що згідно з відповіддю Пенсійного фонду України скаржник працює у ТОВ «Старавто» за адресою: вулиця Східна, 11 у Комунарському районі м. Запоріжжя;
- Хортицький ВДВС повідомив, що не може підтвердити дату та факт передачі виконавчого листа Комунарському ВДВС, бо журнали кореспонденції за 2016 рік знищили через закінчення терміну зберігання;
- згідно з відповіддю начальника відділу Комунарського ВДВС виконавчий лист до цього ВДВС не надходив, на виконанні не перебував і не перебуває;
- згідно з витягом з Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі дії за виконавчим листом не здійснюються;
- заочне рішення суду від 31 жовтня 2012 року скаржник не виконав;
- банк сповістив суд, що 1 червня 2020 року вчинив дії з пошуку оригіналу виконавчого листа та встановив, що серед вхідної кореспонденції за весь період від дати можливого надходження до дати складання акта, а також серед вихідної кореспонденції будь-яка інформація про виконавчий лист відсутня.
7.23. Обґрунтованим є висновок судів першої й апеляційної інстанцій про видачу дубліката виконавчого листа з огляду на його втрату під час пересилання із Хортицького ВДВС до Комунарського ВДВС та з урахуванням поновлення строку для пред'явлення його до виконання. Суди не встановили, що втрата цього дубліката виконавчого листа була результатом винної поведінки банку.
7.24. У касаційній скарзі скаржник зауважив, що ключовим у вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у справі є перевірка поважності причин пропуску банком строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Однак Верховний Суд відхиляє цей аргумент, бо не переглядає ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій у частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (див. пункти 7.4 і 7.5 ухвали).
7.25. Безпідставним є довід касаційної скарги про те, що доказом втрати поштового відправлення - дубліката виконавчого листа, - яке відправив Хортицький ВДВС до Комунарського ВДВС, може бути лише письмовий документ, одержаний за результатами звернення банку до поштового відділення з метою проведення перевірки у порядку, встановленому Інструкція від 27 січня 1998 року № 14. В ухвалі від 23 грудня 2020 року у справі № 2-1561/11 (провадження № 61-18882ск20) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що стягувач у тій справі мав право обґрунтовувати свої вимоги будь-якими доказами, які у розумінні статті 77 ЦПК України є належними, а тому не був зобов'язаний звертатися до підприємства поштового зв'язку із заявою про проведення перевірки втрати поштового відправлення. З огляду на вказане суди обох інстанцій оцінили наявні у справі документи та вважали їх достатніми для того, щоб виснувати про втрату дубліката виконавчого листа при пересиланні з одного ВДВС до іншого.
8. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
9. Беручи до уваги наведені вище висновки, касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 3 вересня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 9 квітня 2024 року за заявою Акціонерного товариства «Таксомбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Акціонерного товариства «Таксомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко