02 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 434/9485/13-ц
провадження № 61-9407св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»;
заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Серафимова Іллі Миколайовича на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року у складі судді Янжули С. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі - ТОВ «Брайт Інвестмент») звернулося до суду із заявоюпро заміну стягувача у виконавчих листах.
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 12 грудня 2013 року у справі № 434/9485/13-ц було задоволено позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 89/П/99/2007-840 від 26 березня 2007 року станом на 05 березня 2013 року у розмірі 284 565,86 доларів США, що еквівалентно 2 274 534,91 грн, та 3 441 грн судових витрат, а всього - 2 277 975,91 грн.
05 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») було укладено договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» відступило, а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло права вимоги до позичальників, в тому числі за вказаним кредитним договором.
В подальшому, за договором про відступлення прав вимоги від 30 вересня 2020 року № GL48N718070_blank_01 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило права вимоги за кредитним договором № 89/П/99/2007-840 від 26 березня 2007 року на користь ТОВ «Брайт Інвестмент», разом з усіма додатками до нього, зокрема графіком здійснення платежів та додатковими угодами, договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 19 січня 2022 року заяву ТОВ «Брайт Інвестмент»було задоволено частково та частково відновлено втрачене судове провадження, а саме заочне рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 12 грудня 2013 року у справі № 434/9485/13-ц.
Враховуючи викладене, ТОВ «Брайт Інвестмент» просило замінити сторону стягувача - ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника - ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчих листах, виданих у справі № 434/9485/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором у розмірі 284 565,86 доларів США, що еквівалентно 2 274 534,91 грн, та 3 441 грн судових витрат, а всього - 2 277 975,91 грн.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» задоволено. Замінено стягувача - ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчих листах, виданих на підставі заочного рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 12 грудня 2013 року в цивільній справі № 434/9485/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що заочне рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 12 грудня 2013 року у справі № 434/9485/13-ц (провадження № 2/434/4929/13) не виконане, виконавчі листи видавалися судом стягувачу та були пред'явлені до примусового виконання, постанови про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчих листів стягувачу державним виконавцем не виносилися. Оскільки ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги від 30 вересня 2020 року, тому наявні підстави для заміни стягувача - ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчих листах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
01 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Серафимов І. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ТОВ «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у виконавчих листахзалишити без задоволення.
Касаційна скарга подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Першотравенського міського суду Дніпропетровської області.
06 серпня 2024 року справа № 434/9485/13-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Серафимова І. М. мотивована тим, що на запит місцевого суду Луганський відділ державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надіслав лист від 02 квітня 2024 року № 1958, в якому зазначено про відсутність виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 434/9485/13-ц (провадження №2/434/4929/13) і про наявність виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 29 квітня 2014 року № 2/434/2222/13.
При цьому матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження тих обставин, що виконавчий лист від 29 квітня 2014 року № 2/434/2222/13, який перебував на виконанні державної виконавчої служби, видавався в межах справи № 434/9485/13-ц. Виконавчий лист № 2/434/2222/13 стосується зовсім іншої цивільної справи (іншого провадження).
Крім того, заміна стягувача у виконавчому листі здійснюється лише до відкриття виконавчого провадження, однак заявник не просив замінити стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі виконавчого листа від 29 квітня 2014 року № 2/434/2222/13, а просив замінити стягувача саме у виконавчих листах в цивільній справі № 434/9485/13-ц, виконавче провадження за якими не відкрито.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2024 року ТОВ «Брайт Інвестмент» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, тому підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 12 грудня 2013 року у справі № 434/9485/13-ц було задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 89/П/99/2007-840 від 26 березня 2007 року станом на 05 березня 2013 року у розмірі 284 565,86 доларів США, що еквівалентно 2 274 534,91 грн, та 3 441 грн судових витрат, а всього - 2 277 975,91 грн.
Вказане рішення суду набрало законної сили.
05 серпня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» відступило, а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло права вимоги до позичальників, в тому числі за вищезазначеним кредитним договором.
В подальшому, за договором про відступлення прав вимоги від 30 вересня 2020 року № GL48N718070_blank_01 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило права вимоги за кредитним договором № 89/П/99/2007-840 від 26 березня 2007 року на користь ТОВ «Брайт Інвестмент», разом з усіма додатками до нього, зокрема графіком здійснення платежів та додатковими угодами, договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
ТОВ «Брайт Інвестмент» зверталося до Білокуракинського районного суду Луганської області, за яким на той час було визначено підсудність справ Артемівського районного суду міста Луганська, із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків пред'явлення його до виконання.
Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 23 липня 2021 року було ініційовано питання про відновлення втраченого судового провадження - цивільної справи № 434/9485/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 13 жовтня 2021 року було частково відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі Артемівського районного суду міста Луганська № 434/9485/13-ц (провадження № 2/434/4929/13), але за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.
У зв'язку з тим, що цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів не має відношення до справи за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, то ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 листопада 2021 року було відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Брайт Інвестмент»про видачу дубліката виконавчого документу, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків пред'явлення його до виконання.
Після цього ТОВ «Брайт Інвестмент»звернулося до Білокуракинського районного суду Луганської області із заявою про відновлення втраченого судового провадження - цивільної справи Артемівського районного суду міста Луганська № 434/9485/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 19 січня 2022 року заяву ТОВ «Брайт Інвестмент»було задоволено частково та частково відновлено втрачене судове провадження, а саме заочне рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 12 грудня 2013 року у справі № 434/9485/13-ц.
ТОВ «Брайт Інвестмент» повторно не зверталося до Білокуракинського районного суду Луганської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку пред'явлення його до виконання.
Внаслідок збройної агресії рф проти України та тимчасової окупації смт. Білокуракине Луганської області, територіальну підсудність справ Білокуракинського районного суду Луганської області визначено за Першотравенським міським судом Дніпропетровської області, до якого 30 січня 2024 року заявник звернувся з даною заявою про заміну стягувача у виконавчих листах.
На запит місцевого суду листом Луганського відділу державної виконавчої служби у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02 квітня 2024 року № 1958 було повідомлено про те, що перевіркою даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень - окремого спецрозділу, який є архівною складовою частиною Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження АСВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 29 квітня 2014 року № 2/434/2222/13, виданого Артемівським районним судом Луганської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» боргу в сумі 2 277 975,91 грн.
30 травня 2014 року державним виконавцем, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_1).
Матеріали виконавчого провадження у паперовому вигляді відсутні та знаходяться за місцем попередньої реєстрації Луганського ВДВС у Луганському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (на тимчасово окупованій території України).
Станом на 01 квітня 2024 року постанови про повернення виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не виносилися.
Здійснити вивезення виконавчих проваджень на сьогодні не виявляється можливим, вказане виконавче провадження на даний час вважається втраченим.
Станом на 01 квітня 2024 року стягувач або його представник не зверталися до відділу із заявою про отримання довідки про втрату виконавчого провадження для подальшого звернення до суду щодо отримання дубліката виконавчого листа.
Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що заочне рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 12 грудня 2013 року у справі № 434/9485/13-ц не виконане, виконавчі листи видавалися судом стягувачу та були звернуті до примусового виконання і постанов про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчих листів стягувачу державним виконавцем не виносилося.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 28 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Серафимова І. М. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має керуватися принципом правомірності цього правочину, дослідивши і надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки ці інститути регулюються окремими статтями ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідними правами у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за винятками, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) та Верховний Суд, зокрема у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 2-190/12 (провадження № 61-1684св22).
В постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 5020-1129/2012 зазначено, що розділ XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція) встановлює алгоритм відновлення втраченого виконавчого провадження, а саме визначає специфіку дії як державного виконавця так і сторін виконавчого провадження, які необхідні для відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження. Так, відповідно до пункту 7 розділу XV Інструкції «Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження» відновлене виконавче провадження підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Тобто відновлення виконавчого провадження не є його виконанням, а є дією, що спрямована на відновлення виконавчих дій для гарантованого Державою забезпечення виконання судового рішення, яке є обов'язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України).
При цьому розділом XV Інструкції «Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження» передбачено, що до заяви про відновлення втраченого виконавчого провадження чи його матеріалів можуть долучатися документи або їх копії, що збереглися у сторони виконавчого провадження, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку (абзац другий пункту 2). Тобто Інструкцією передбачено право сторони на долучення до заяви документів або їх копії, які наявні у сторони виконавчого провадження, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку. При цьому вказаний пункт Інструкції не містить застереження, що до заяви в обов'язковому порядку повинен бути долучений дублікат виконавчого документа.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 розділу XV Інструкції «Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження» виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.
Вказана норма передбачає право, а не обов'язок як виконавця (за власною ініціативою чи за заявою сторін) так і самих сторін звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа. Тобто у разі потреби кожен з вказаних суб'єктів має право на відповідне звернення для отримання дублікату виконавчого документа.
При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що відновлення виконавчого провадження, з підстав передбачених абзацом третім пункту 1 розділу XV Інструкції «Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження», зокрема виконавчого провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території, за своєю суттю, є компенсаційною дією Держави, яка, враховуючи положення абзацу першого статті 19 Конституції України, яким передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, не пов'язана з покладанням на стягувача обов'язків щодо вчинення додаткових дій (отримання дубліката виконавчого документа, первісно поданого стягувачам до виконавчої служби та, в подальшому, втраченого не з його вини) з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
У справі, яка переглядається, ТОВ «Брайт Інвестмент» не заявляло вимог про видачу дублікатів виконавчих листів, поновлення строку пред'явлення їх до виконання, не посилалося на необхідність відновлення втраченого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих на виконання заочного рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 12 грудня 2013 року у справі № 434/9485/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» боргу в сумі 2 277 975,91 грн, а просило лише замінити сторону стягувача - ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника - ТОВ «Брайт Інвестмент» у вказаних виконавчих листах, так як за договором про відступлення прав вимоги від 30 вересня 2020 року № GL48N718070_blank_01 воно набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором.
Встановивши, що передання кредитором своїх прав вимоги заявнику підтверджено відповідними документами, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Брайт Інвестмент» та заміну сторони стягувача - ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «Брайт Інвестмент» у виконавчих листах, виданих на підставі заочного рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 12 грудня 2013 року в цивільній справі № 434/9485/13-ц за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Доводи касаційної скарги про те, що в цій справі заявник просив замінити стягувача саме у виконавчих листах в цивільній справі № 434/9485/13-ц, виконавче провадження за якими не відкрито, не заслуговують на увагу, оскільки заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні стороною боржника норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Щодо заяви представника ТОВ «Брайт Інвестмент» -адвоката Чміль Ю. В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
07 серпня 2024 року представник ТОВ «Брайт Інвестмент» - адвокат Чміль Ю. В. подала до Верховного Суду заяву, в якій просила стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн за складання відзиву на касаційну скаргу.
На підтвердження зазначених витрат заявник надала: договір про надання правової (правничої) допомоги № 01/05-23, укладений 01 травня 2023 року між адвокатським бюро «Юлії Чміль» та ТОВ «Брайт Інвестмент»; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 01 травня 2023 року; акт про надання правничої допомоги № 0708-24 від 07 серпня 2024 року, за змістом якого адвокатським бюро «Юлії Чміль» в особі керуючого бюро Чміль Ю. В. надана, а ТОВ «Брайт Інвестмент» прийнята правнича допомога у вигляді складання відзиву на касаційну скаргу у справі № 434/9485/13-ц, вартістю 6 000 грн; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Чміль Ю. В. серії ДП № 3080; ордер про надання правничої (правової) допомоги у Верховному Суді від 29 липня 2024 року серії АЕ № 1267509.
Заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
В пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
В постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п'ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проаналізувавши вищенаведену заяву представника ТОВ «Брайт Інвестмент» - адвоката Чміль Ю. В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а також додані до неї документи, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність понесення ТОВ «Брайт Інвестмент» витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 6 000 грн, що є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Серафимов І. М.зареєстрований в підсистемі «Електронний суд», в якій 10 серпня 2024 року отримав заяву представника ТОВ «Брайт Інвестмент» - адвоката Чміль Ю. В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
При цьому ОСОБА_1 та/або його представник Серафимов І. М. не звернулися до Верховного Суду з клопотанням про зменшення заявлених представником ТОВ «Брайт Інвестмент» - адвокатом Чміль Ю. В. до відшкодування витрат на правничу допомогу, не спростували їх розмір та не довели неспівмірність цих витрат критеріям, встановленим у частині четвертої статті 137 ЦПК України, що унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20).
Зважаючи на викладене, оскільки за наслідками розгляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Серафимова І. М. без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, то наявні підстави для компенсації понесених ТОВ «Брайт Інвестмент» в суді касаційної інстанції витрат на правничу допомогу особою, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Серафимова Іллі Миколайовича залишити без задоволення.
Ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 рокузалишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» 6000 (шість тисяч) грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович