02 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 205/1134/22
провадження № 61-9318св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що 21 грудня 2020 року ним було підписано у АТ «Ощадбанк» заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), в якій він просив відкрити йому поточний рахунок НОМЕР_1 у гривні. Цього самого дня ним також було підписано заяву про встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту), за якою на вищевказаному рахунку встановлено кредитний ліміт та визначено умови його повернення: процентну ставку, порядок погашення кредиту, розмір комісії тощо. Кредитний ліміт за вищевказаним рахунком встановлено у розмірі 15 тис. грн.
Зазначав, що 18 грудня 2021 року із вищевказаного кредитного (карткового) рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк» для обслуговування кредиту, без його відома та згоди відбулося несанкціоноване списання кредитних коштів, а саме переказ коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING у розмірі 14 тис. грн зі списанням комісії у сумі 488,60 грн. Виявивши зазначену транзакцію, він зателефонував до банку та заблокував картку.
22 грудня 2021 року він звернувся до Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за якою 23 грудня 2021 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041030001612 та розпочате досудове розслідування, яке наразі триває.
Отже, внаслідок незаконних дій невстановлених осіб з використанням доступу до WEB-банкінгу з його рахунку були переведені грошові кошти та утворилася заборгованість у розмірі 14 488,60 грн.
28 грудня 2021 року він звернувся до АТ «Ощадбанк» із заявою про зупинення нарахування процентів, повідомивши про несанкціоноване списання коштів та проведення з цього приводу досудового розслідування. Проте, банк продовжує нарахування процентів, а також здійснює договірне списання коштів з іншого його рахунку.
Позивач вважав, що банк не забезпечив зберігання грошових коштів, які перебували на його рахунку, та безпеку власної платіжної системи, внаслідок чого відбулося списання з його рахунку грошових коштів, що не відповідало його волевиявленню.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати АТ «Ощадбанк»:
- зарахувати на його рахунок НОМЕР_1 безпідставно списані внаслідок проведення операції (транзакції) 18 грудня 2021 року кошти в розмірі 14 488,60 грн;
- відновити кошти кредитного ліміту на його картковому рахунку НОМЕР_1 у сумі 14 488,60 грн;
- припинити нарахування йому за картковим рахунком НОМЕР_1 проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операції (транзакції) 18 грудня 2021 року;
- скасувати нараховані йому за картковим рахунком НОМЕР_1 договірне списання, проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операції (транзакції) 18 грудня 2021 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року у складі судді Остапенко Н. Г. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано АТ «Ощадбанк» відновити кошти кредитного ліміту на картковому рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 у сумі 14 488,60 грн.
Зобов'язано АТ «Ощадбанк» припинити нарахування ОСОБА_1 за картковим рахунком НОМЕР_1 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операції (транзакції) 18 грудня 2021 року.
Зобов'язано АТ «Ощадбанк» скасувати нараховані ОСОБА_1 за картковим рахунком НОМЕР_1 договірне списання, проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операції (транзакції) 18 грудня 2021 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не вчиняв розпорядження щодо списання/перерахунку коштів 18 грудня 2021 року або будь-які інші дії, які б могли призвести до списання грошових коштів з його кредитного рахунку, а відповідач не надав докази на підтвердження вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою. Отже, наявні правові підстави для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача відновити кошти кредитного ліміту на картковому рахунку позивача НОМЕР_1 у сумі 14 488,60 грн, припинити нарахування позивачу за вказаним картковим рахунком процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворилася внаслідок проведення операції (транзакції) 18 грудня 2021 року, скасувати нараховані позивачу за вказаним рахунком договірне списання, проценти, пеню та штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операції (транзакції) 18 грудня 2021 року.
Разом з тим, вимога про зобов'язання відповідача зарахувати на рахунок позивача НОМЕР_1 безпідставно списані кошти внаслідок проведення операції (транзакції) 18 грудня 2021 року у розмірі 14 488,60 грн не підлягає задоволенню, оскільки така вимога фактично дублює вимогу про відновлення коштів кредитного ліміту на картковому рахунку у розмірі 14 488,60 грн. Отже, вимога відновити кошти кредитного ліміту на рахунку позивача є достатнім способом захисту його порушеного права, тому вимога про зобов'язання зарахувати списані кошти на рахунок позивача задоволенню не підлягає.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із безпідставності позовних вимог, оскільки 18 грудня 2021 року позивач здійснив переказ грошових коштів у розмірі 14 тис. грн між власними картками, а саме зі свого кредитного рахунку на власний транзитний рахунок, що підтверджується відповідними виписками по рахункам позивача. Тому його посилання на те, що відбулося несанкціоноване списання кредитних коштів без його відома не відповідає дійсності та обставинам справи.
Апеляційний суд зазначив, що АТ «Ощадбанк» прийняв участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, а ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд не встановив і не дослідив усіх обставин справи, оскільки у порушення положень статей 128, 361, 368, 372 ЦПК України розглянув справу без повідомлення позивача - ОСОБА_1 та його представника про дату, час та місце розгляду справи. Жодні повістки, копія апеляційної скарги не надходили на адресу ані позивача, ані його представника, хоча засоби зв'язку (номери телефонів, адреса електронної пошти наявні у матеріалах справи). Зазначене позбавило позивача та його представника реалізувати свої процесуальні права відповідно до статті 43 ЦПК України, зокрема: брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Зазначене є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
Інших доводів по суті спору касаційна скарга не містить.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Ощадбанк» на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Саме позивач 18 грудня 2021 року здійснив переказ грошових коштів у розмірі 14 тис. грн зі свого кредитного рахунку на власний транзитний рахунок, що підтверджується відповідними доказами. Посилання позивача та його представника на те, що апеляційний суд розглянув справу без повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки представник позивача є адвокатом та має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС), тому вона була обізнана про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_1 також належним чином було повідомлено про розгляд справи, проте надіслана на його адресу кореспонденція поверталася без вручення. Вказане свідчить про свідоме неотримання позивачем документів судового провадження.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд із прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Частиною другою статті 129 Конституції України регламентовано, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вказане положення кореспондується з вимогами частини другої статті 12 ЦПК України, відповідно до якої учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 366 ЦПК України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).
Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) чи будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Положеннями статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Досліджуючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції дотримався вимог цивільного процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи - ОСОБА_1 , забезпечив останньому можливість реалізувати надані йому законом права.
Установлено, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року клопотання АТ «Ощадбанк» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено АТ «Ощадбанк» строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Ощадбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року підготовчі дії у справі закінчено, вищевказану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 04 червня 2024 року о 13:50 годині у приміщенні Дніпровського апеляційного суду.
25 квітня 2024 року ОСОБА_1 через застосунок «Viber» (тел: 8 (095) 3146085, зазначений ним у позовній заяві) надіслано судову повістку про виклик, в якій зазначено про призначення вищевказаної справи до розгляду на 04 червня 2024 року о 13:50 годині у приміщенні Дніпровського апеляційного суду. Повідомлено про необхідність з'явитися до суду в зазначений час або, у разі неможливості прибути, сповістити суд про причини неявки та можливості розгляду справи за його відсутності (а. с. 203, 204).
Крім того, у матеріалах справи міститься конверт, адресований ОСОБА_1 на його адресу, зазначену у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , який повернувся до суду із відміткою поштової служби: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 205).Зазначене є доказом належного повідомлення учасника справи у порядку, передбаченому нормами ЦПК України (див.: постанову Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження 61-185св23).
Отже, про дату, час і місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Водночас Верховний Суд зауважує, що саме позивач, як особа, яка ініціювала судовий процес з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд доходить висновку, що апеляційний суд вжив заходів з використанням передбачених нормами ЦПК України процесуальних засобів щодо належного повідомлення позивача про час, місце та дату судового засідання.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 9901/471/21 (провадження № 11-114 заі 23).
Слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03), згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
До подібних правових висновків Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 280/3193/23 (провадження № К/990/29336/23) про те, що особа, яка подає позов, скаргу, повинна діяти добросовісно, не зловживати процесуальним правом.
Оскільки інших доводів по суті спору касаційна скарга не містить, а суд касаційної інстанції в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядає судові рішення лише в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тому оскаржувана постанова апеляційного суду в іншій частині Верховним Судом не досліджувалася.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 червня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець