Провадження № 3/537/1683/2024
Справа № 537/4696/24
03.10.2024 суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Дядечко Іван Іванович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративний матеріал, який надійшов з Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установив:
До Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшов протокол серії ЕПР1 № 116839 від 24.08.2024 про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 КУпАП.
Зі змісту протоколу вбачається, що 24.08.2024 о 01:30 год. в м. Кременчук, провулок Івана Приходька, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Yamaha Mint б/н в стані алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку, зі згоди водія проводився на місці за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest ARND 0009, результат позитивний 0,82 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку, шляхом направлення судових повісток за вказаним місцем проживання та телефонограмою.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливість своєчасно дізнатись про день та час судового засідання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи. При розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, законом не встановлено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно суду не надано права у разі ухилення від явки на виклик судді цю особу піддати приводу органом внутрішніх справ (Національною поліцією).
Враховуючи викладене та вимоги ст. 268 КУпАП, суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 .
Розглянувши справу, дослідивши наявні у справі докази, суддя встановив таке.
Відповідно до п. 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за еерування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначено ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008.
Відповідно до ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції передбачено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно з п. 2 - 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 поліцейським було порушено вимоги ст. 255 КУпАП та не зібрано достатньої кількості доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) чи відмова від проходження огляду на стан такого сп'яніння. Доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) чи відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Тобто, суб'єктом, на якого поширюється дія Правил дорожнього руху України, зокрема п. 2.5 вказаних Правил, є саме водій.
Для того щоб виявити правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, тобто до самої зупинки має знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли останнє рухається. Коли ж особа перебуває за кермом транспортного засобу із навіть ввімкненим двигуном склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.
Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, необхідно встановити та беззаперечно довести факт керування транспортним засобом особою, в іншому випадку у діях особи, якій пред'явлено таке обвинувачення, буде відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №116839 від 24.08.2024 ОСОБА_1 при наданні пояснень по суті правопорушення зазначив «надав в суді», однак в судове засідання не з'явився, хоч повідомлявся у предбаченому законодавством порядку.
Із долучених до матеріалів справи та переглянутих судом в судовому засіданні відеозаписів вбачається, що на них зафіксовано, як в нічний час по узбіччю дороги йдуть три хлопці, один з яких котить транспортний засіб Yamaha Mint. Після того, як працівники поліції зупинились біля них, хлопцям було повідомлено про здійснення відеофіксації. На відеозаписі зафіксовано, що хлопець, який котив транспортний засіб представився, як ОСОБА_1 . Інші два хлопці почали розповідати працівнику поліції, що вони виріши покататись та їхали з села Білецьківка. В чей час ОСОБА_1 мовчав та нічого не говорив про керування транспортним засобом. На запитання працівника поліції, чи має останній посвідчення водія, він відповів що ні. Також, він повідомив, що вживав алкогольні напої. В подальшому ОСОБА_1 працівники поліції повідомили про виявлені в нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогу алкотестера «Драгер», на що останній погодився й проходить огляд. Результат, після проведення тесту склав 0,82 проміле алкоголю в крові, з яким водій ОСОБА_1 погодився. В подальшому, останньому було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та роз'яснено його права.
Згідно Акту огляду на стан алкогольногосп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 2408.2024 вбачається, що інспектором взводу №1 роти №2 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ОСОБА_2 з використанням спеціального технічного засобу «Alkotest Drager 750 ARND-0009» було проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та показник вказаного спеціального технічного засобу після проведення тесту склав 0,82 проміле алкоголю в крові.
На підставі досліджених відеозаписів, що долучені до матеріалів справи, не виявляється можливим встановити факт керування транспортним засобом Yamaha Mint ОСОБА_1 , оскільки останній котив транспортний засіб з вимкненим двигуном в руках.
Інших беззаперечних доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом матеріали справи не містять.
Отже, досліджені в судовому засіданні докази вказують на недоведеність об'єктивної сторони правопорушення, а саме того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а тому сама лише обставина перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння під час котіння транспортного засобу не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки для наявності об'єктивної сторони даного правопорушення обов'язковим є встановлення не лише стану алкогольного сп'яніння особи, але й здійснення ним, як водієм, керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається не винуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, доданих до нього матеріалах та інших доказах, що досліджені в судовому засіданні, зважаючи на вставлені судом порушення вимог чинного законодавства під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, встановлені судом обставини, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністратвиного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі необхідно закрити.
В силу ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги Полтавським апеляційним судом, постанова якого набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Іван Іванович Дядечко