Справа № 526/1830/24
Провадження № 2/526/874/2024
іменем України
(заочне)
01 жовтня 2024 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - Киричка С.А.,
з участю секретаря - Широколави О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гадяч цивільну справу за позовною заявою ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У травні 2024 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить поновити строк позовної давності для пред'явлення даного позову, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № L6089539 від 11.02.2019 року у розмірі 48 540,43 грн, яка складається з : суми заборгованості - 32 277,99 грн, суми інфляційних втрат - 13 352,99 грн, суми 3% річних - 2 909,45 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу .
В обґрунтування заявлених позових вимог зазначено, що 11.02.2019 року між ТОВ «Дінеро» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № L 6089539. ТОВ «Дінеро» виконало умови договору та перерахувало відповідачу кредитні кошти. Відповідач ОСОБА_1 не виконав умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість.
01 липня 2019 року між ТОВ «Дінеро» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за договором про надання фінансового кредиту № L6089539 від 11.02.2019 року. Таким чином, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» вказує, що набуло прав кредитора відносно боржника ОСОБА_1
ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», посилаючись на своє право, як нового кредитора, в частині нарахування інфляційних втрат та 3 % річних вказує, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 на момент пред'явлення позову складає 32277,99 грн.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
На підставі статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів.
Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлень про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши обставини справи дослідивши докази в порядку заочного провадження, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 11.02.2019 року ТОВ «ФК «Дінеро» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № L6089539 про надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Зокрема, сторонами будо укладено ряд додаткових угод. Розмір позики - 14900 грн. Строк дії договору - 30 днів. Сторони також погодили процентну ставку.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору.
Згідно із договором про відступлення прав вимоги №01072019, укладеним 01.07.2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «Дінеро», на мовах, встановлених цим договором ТОВ «Дінеро» відступає новому кредитору за плату, а новий кредитор ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» приймє права грошової вимоги до боржників за кредитними договорома, вказаними у реєстрах боржників, укладеними між ТОВ «Дінеро» та боржниками.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управлений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Таким чином, суду необхідно з'ясувати обсяг і зміст прав, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «Дінерор» та чи існували ці права на момент їх переходу.
Так, у матеріалах справи міститься договір про відступлення прав вимоги №01072019, укладеним 01.07.2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «Дінеро».
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначено в п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за Договором про надання фінансового кредиту № 359301 від 14.08.2018 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Відповідно до ч. 1 ст.1082ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків, пені та штрафів.
Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши від кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернув, а також відсотки, пеню та штраф у встановленому договором розмірі на користь позивача не сплатив, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 48 540,43 00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.
Оскільки позов задоволено, то судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню відповідачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив :
Позовну заяву ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором № L6089539 від 11.02.2019 року у загальному розмірі 48 540,43 грн, яка складається з : суми заборгованості - 32 277,99 грн, суми інфляційних втрат - 13 352,99 грн, суми 3% річних - 2 909,45 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 04.10.2024 року.
Суддя: С. А. Киричок