Справа № 373/322/24
Номер провадження 6/373/122/24
03 жовтня 2024 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі головуючого - судді Керекези Я.І., розглянувши подання начальника Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Соколова Г.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,
встановив :
Начальник відділу ДВС звернувся до суду із вказаним поданням та просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 373/322/24 (2/373/383/24), виданим 05 червня 2024 року про стягнення на користь Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області майнової шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, в розмірі 45390 грн 00 коп.
Посилається на те, що на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 75354465 по примусовому виконанню виконавчого листа № 373/322/24 (2/373/383/24), виданого 05 червня 2024 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області майнової шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, в розмірі 45390 грн 00 коп. Станом на день звернення до суду із даним поданням рішення суду ще не виконано, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна та доходів.
Судом встановлено наступне.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2024 року по справі №373/322/24 (2/373/383/24) було ухвалено стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області майнову шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів , в розмірі 45390 грн 00 коп.
На виконання вищезазначеного рішення суду 05 червня 2024 року був виданий виконавчий лист.
20 червня 2024 року старшим державним виконавцем Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було відкрите виконавче провадження № 75354465 по примусовому виконанню вищезазначеного виконавчого листа.
Постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації, боржник ОСОБА_1 отримав, що підтверджується реєстром поштових відправлень та трекінгом відправлення з офіційного сайту Укрпошти.
20 червня 2024 року державним виконавцем винесено постанови про арешт всього рухомого та нерухомого майна, коштів боржника.
Також державним виконавцем здійснені дії щодо встановлення майна боржника (рухомого та нерухомого), наявності відкритих рахунків, місця роботи та доходів. Відповіді на запити в матеріалах виконавчого провадження маються.
ОСОБА_1 не працює, пенсію не отримує, відкритих рахунків у банках не має, рухомого або нерухомого майна також не має.
06 серпня 2024 року державний виконавець здійснив виїзд за місцем проживання боржника, де останній був відсутній. Мати боржника повідомила про брак у нього коштів на сплату заборгованості за виконавчим листом, натомість пообіцяла особисто сплатити цей борг.
Доказів здійснення інших виїздів чи здійснення поштових викликів боржника до відділу ДВС не надано.
07 серпня 2024 року державним виконавцем були виставлені платіжні інструкції на списання коштів з рахунку боржника. Кошти списані не були в зв'язку з їх відсутністю на даних рахунках.
01 серпня 2024 року до Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла скарга Бориспільської окружної прокуратури № 51/1-1304/вих24 від 31 липня 2024 року на бездіяльність державного виконавця по даному виконавчому провадженню.
Будь-яких інших доказів суду не надано, клопотань з цього приводу не заявлено.
Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. .
Порядок здійснення права громадян України, зокрема, на виїзд з України і в'їзд в Україну, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
За змістом п.5ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є не тільки наявність невиконаних зобов'язань, але і ухилення від їх виконання.
Ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Отже, право на звернення до суду із поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України виникає у державного виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань.
Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов'язання самостійно не може свідчити про умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього судовими рішеннями обов'язків.
Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до положення ч.3 ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Отже, матеріали подання містять фактичні дані щодо перебігу вчинених державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу, однак не містять доказів про вчинення боржником саме умисних дій, спрямованих на приховання чи то грошових коштів, чи то рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього державним виконавцем, у зв'язку з примусовим виконання рішення суду. Не було надано доказів і про відправлення, отримання та ігнорування боржником викликів державного виконавця (за виключенням направлення постанов про відкриття виконавчого провадження та об'єднання виконавчих проваджень) тощо.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження навмисного чи іншого свідомого невиконання боржником своїх обов'язків по сплаті боргу, його наміру ухилитися від виконання покладених на нього зобов'язань та переховування від виконавчих органів, а сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може бути підставою для обмеження свободи пересування боржника.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.33 Конституції України, Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.12, 441 ЦПК України, суд,
постановив:
В задоволенні подання начальника Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Соколова Г.О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Я.І. Керекеза