Справа № 369/13299/23
Провадження № 2/369/1948/24
22.08.2024 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Херенковій К.К.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,-,
У серпні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 познайомились у 2016 році, після чого у них зав'язались стосунки. Сторони почали зустрічатися, а згодом і проживати разом, як сім'я в м. Донецьк. Згодом сторони переїхали проживати в Київську область, с. Крюківщина. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_4 . Однак через рік після народження доньки відносини між сторонами зіпсувалися, почали виникати непорозуміння, конфлікти. ОСОБА_2 стала мало приділяти часу позивачу з донькою, проводила багато часу не вдома, приходила пізно додому. Донькою займався та займається на даний час в основному позивач, годує, купає, переодягає, гуляє, вкладає спати, проводить дозвілля з дитиною. З часом відповідач взагалі переїхала проживати окремо. Останнім часом сторони взагалі не можуть нормально та спокійно спілкуватись, постійно виникають сварки, оскільки відповідач виявила бажання забрати доньку до себе для постійного проживання. Однак, позивач не може з таким погодитись, оскільки ОСОБА_2 проживає в квартирі з сторонніми доньці людьми та, як показують попередні роки, позивач не має впевненості в тому, що вона належним чином буде доглядати за дитиною. Її постійні відлучання з дому та ігнорування потреб дитини свідчать про те, що вона не має бажання та фінансової можливості доглядати за донькою та забезпечувати дитину всім необхідним. Наразі позивач забрав дитину до себе на проживання, адже, має окреме житло та всі належні для проживання дитини умови, вона живе з батьком, а не з чужими людьми. З приводу проживання дитини у сторін виникають постійні конфлікти. ОСОБА_3 зазначає, що він працевлаштований, має офіційний дохід та ще додатково заробляє на будівництві, від чого також має заробіток. На рахунок позивача за період з січня по липень 2023 року включно надійшло приблизно 700 000 грн. Відповідач не працює. Позивач з донькою проживає в квартирі, яку він орендує та в якій створені все необхідні умови для проживання з дитиною. Квартира орендується у зв'язку з тим, що у квартирі позивача проводяться ремонтні роботи. На сьогоднішній день позивач має у власності квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , машино-місце за адресою: АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_1 . ОСОБА_3 зазначає, що влаштував малолітню доньку до приватного дитячого садочка, а, отже, він як батько, намагається зробити все від нього залежне, щоб забезпечити доньку всім необхідним, а також робить усе, щоб надати належне для її морального, духовного та фізичного розвитку, а також повністю її матеріально забезпечує, так як має нормальний та стабільний заробіток.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 серпня 2023 року у складі судді Дубас Т.В. відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче провадження.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначає, що любить свою доньку та хоче проживати разом з нею. Відповідач винаймає житло - кімнату та має намір знайти роботу, щоб утримувати свою доньку, а тому не погоджується з твердженнями позивача про те, що вона не має бажання та фінансової можливості доглядати за донькою та забезпечувати її всім необхідним. Те, що між сторонами існують конфлікті відносини ніяким чином не впливає на вирішення питання місця проживання доньки. Доньці буде краще проживати разом з матір'ю, ніж з батьком. У разі якщо позивач не знайде роботу, повернеться з дитиною за місцем своєї постійної реєстрації в м. Горлівку, там у відповідача є квартира.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дяченко В.В. щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 22 лютого 2024 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22 лютого 2024 року справу призначено судді Фінагеєвій І.О.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2024 року прийнято справу до провадження та призначено судове засідання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.
Третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за відсутності представника та ухвалити рішення відповідно до діючого законодавства.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що перебуває з позивачем у родинних відносинах (двоюрідний брат). З відповідачем свідок просто знайомий. Свідку відомо, що з 2020 року позивач та відповідач почали жити разом. Проте, з 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не проживають разом, а дитина проживає разом з батьком, який її виховує та повністю забезпечує. А ОСОБА_2 орендує кімнату у квартирі, яка знаходиться у тому ж будинку, де проживає позивач з донькою. Свідку відомо, що у позивача та відповідача не склалися відносини, вони постійно сварилися і продовжують сваритися зараз через те, що мати не приймає участі у вихованні дитини, не забезпечує її потреб. ОСОБА_2 може забрати дитину з садочка раніше визначеного часу та не відповідає на телефонні дзвінки ОСОБА_3 .
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що з позивачем свідок перебуває у дружніх відносинах, з відповідачем у свідка немає жодних відносин. З позивачем свідок знайомий з 2008-2009 років. Свідок зазначив, що позивач проживає зі своєю донькою ОСОБА_4 . Вказав, що у позивача та відповідача не склалися відносини. Приблизно раз в місяць свідок приїздив до позивача в гості зі своїми дітьми та побачив, що позивач та відповідач жили як чужі люди, часто сварилися. Жили разом приблизно один рік з моменту народження дитини. В подальшому відповідач орендувала собі кімнату і переїхала жити окремо від позивача, при цьому, дитина залишилася проживати з батьком. Свідок повідомила, що іноді відповідач забирає дитину з садочка, а позивач нервується і переживає за дочку, оскільки відповідач після зустрічі з дитиною може відключити телефон або не брати слухавку. Про те, що мати дитини намагається забрати дитину на проживання до себе, свідку невідомо.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .. що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.8).
Згідно з довідкою ТОВ «БІЛД ПРОДЖЕКТ» від 17 липня 2023 року ОСОБА_3 на даний момент займає посаду інженер-енергетик. Дохід за період з 01 січня 2023 року по 30 червня 2023 року склав 45 600 грн. (а.с.10).
ОСОБА_3 належать квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 61 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 липня 2023 року; квартира АДРЕСА_2 на підставі договору про відступлення права вимоги від 01 березня 2018 року (а.с.13, 17).
ОСОБА_3 орендує квартиру АДРЕСА_4 на підставі договору оренди житлового приміщення від 02 листопада 2022 року (а.с.22).
ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
ОСОБА_4 відвідує SOFI-DEN KIDS простір для дітей, що підтверджується публічним договором № ГПД-ДС-23/24 про надання послуг з організації догляду за дитиною (а.с.24-28).
Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області надано висновок про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 (а.с.54).
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору.
Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров'я, (е) право дитини на освіту (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З матеріалів справи вбачається, що сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує на те, що він самостійно виховує дитину, остання перебуває на його утриманні, а мати не бере участі у вихованні дитини.
На підтвердження позовних вимог ОСОБА_3 надав суду довідку про доходи, договори, що підтверджують наявність у нього нерухомого майна, публічний договір про надання послуг з організації догляду за дитиною. У матеріалах справи також міститься висновок органу опіки та піклування, в якому зазначено про недоцільність визначення місця проживання дитини з батьком.
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що визначення місця проживання дитини разом із батьком буде відповідати саме найкращим інтересам самої дитини, а не власним інтересам позивача. Окрім того, суд враховує і суперечливу поведінку відповідача, яка під час розгляду питання щодо надання висновку органу опіки і піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком зрозумілої відповіді не надала, у судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позову, зустрічний позов до суду не подала. На момент розгляду справи дитина проживає разом з батьком, доказів того, що відповідач намагалася змінити місце проживання дитини суду надано не було. Посилання позивача на ту обставину, що мати дитини іноді забирала доньку із дошкільного навчального закладу та направлялася на прогулянку з дитиною, не свідчить про намір відповідача змінити місце проживання дитини. А відтак, судом не встановлено порушення права позивача або наявність у подружжя спору про місце проживання малолітньої дитини.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 29, 141, 161 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст. 2, 4, 12, 76-83, 141, 142, 198, 200, 206, 223, 247, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Фінагеєва