Справа № 365/533/24
Номер провадження: 2/365/291/24
іменем України
04 жовтня 2024 року селище Згурівка
Згурівський районний суд Київської області, в складі головуючого судді Солдатової Т.М., розглянувши відповідно до ч. 13 ст. 7, ст. 275, 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
10 липня 2024 року (згідно з інформацією про відправку) позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») через свого уповноваженого представника ОСОБА_2 звернувся до Згурівського районного суду Київської області з вищевказаною позовною заявою, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості: за кредитним договором № 8658321 в розмірі 34138,80 грн, з яких: 8370,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24868,80 грн - сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн. заборгованість за комісією. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що 16 липня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 8658321 (далі - кредитний договір), відповідно до п. 2.1 якого кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» Позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. Кредитного договору, за реквізитами зазначеними у п.2.1. Кредитного договору.
26 грудня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26122023 (далі - договір факторингу), відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34138,80 грн, з яких: 8370,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24868,80 грн - сума заборгованості за відсотками; 900 грн - сума заборгованості за комісією. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 26.12.2023, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 24.07.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідні строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач ОСОБА_1 копію позовної заяви з додатками та ухвалу суду від 24.07.2024 про відкриття провадження отримав особисто 02.08.2024 (відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення). Відзив на позовну заяву у встановлений строк не подав. Заява про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від нього не надходила.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (ч. 8 ст. 279 ЦПК України).
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1).
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). При цьому, згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України), а також електронними доказами, якими є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі (ч. 1 ст. 100 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
На підставі ч. 3 ст. 100 ЦПК України, учасники справи мають право подати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. При цьому, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8658321 від 16 липня 2023 року позивач надав:
- копію договору про споживчий кредит № 8658321 від 16.07.2023 (далі також кредитний договір) (а.с. 5-10);
- копію додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 8658321 від 16.07.2023 Графік платежів за договором про споживчий кредит 8658321 від 16.07.2023 (а.с. 10 зворотний бік);
- копію додатку № 2 до договору про споживчий кредит № 8658321 від 16.07.2023 Паспорт споживчого кредиту № 8658321 (а.с. 11);
- копію додатку № 3 до договору про споживчий кредит № 8658321 від 16.07.2023 Заява на отримання кредиту № 8658321 від 16.07.2023 (а.с. 12);
- копію додатку № 4 до договору про споживчий кредит № 8658321 від 16.07.2023 Додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором (а.с. 12 зворотний бік);
- копію витягу з договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023 (далі також договір факторингу) (а.с. 13-14);
- копію акту прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 26.12.2023 за договором факторингу № 26122023 від 26.12.2023 (а.с. 15);
- витяг з реєстру боржників № 1 від 26.12.2023 до договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023, сформований та підписаний представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Кудіною А.В. та затверджений печаткою ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 16);
- розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8658321 від 16.07.2023 за період з 26.12.2023 по 31.05.2024 здійснений та підписаний представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Кудіною А.В. та затверджений печаткою ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 17);
- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 18);
- копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «ФК «ЄАПБ» з додатком (а.с. 19);
- копію розпорядження від 23.03.2017 № 691 про видачу ТОВ «ФК «ЄАПБ» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (а.с. 20);
- не засвідчену належним чином копію ліцензії ТОВ «МІЛОАН», вид господарської діяльності - діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (а.с. 21);
- не засвідчену належним чином копію витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «МІЛОАН», код ЄДРПОУ 40484607 (а.с. 22-24);
- не засвідчену належним чином копію статуту ТОВ «МІЛОАН» (неповний текст) (а.с. 25-26);
- копію статуту ТОВ «ФК «ЄАПБ» (неповний текст) (а.с. 27-29);
- копію протоколу № 41 Загальних зборів Засновників (Учасників) ТОВ «ФК «ЄАПБ» від 26.06.2014 про призначення генерального директора (а.с. 30);
- копію наказу від 02.07.2014 № ФК125-к про призначення генерального директора ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 31);
- копію довіреності від 07.12.2023 на представництво інтересів ТОВ «ФК «ЄАПБ» Кудіною А.В., строк дії по 31.12.2024 (а.с. 32).
Будь-яких інших доказів на підтвердження існування заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 8658321 від 16.07.2023 позивачем не надано.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором (ч. 2 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповіддо до ч. 1, 2 та 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Як зазначено у статті 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір № 8658321 (індивідуальна частина) від 16.07.2023, сторонами якого є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), укладений в електронній формі в порядку, визначеному розділом 6 кредитного договору «Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника», а саме в електронній формі в особистому кабінеті позичальника та підписаний зі сторони позичальника із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 1.4 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 9000,00 грн (п. 1.2 кредитного договору).
Кредит надається строком на 105 днів з 16.07.2023 і складається з пільгового та поточного періодів. (п.1.3). Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 31.07.2023 р. (рекомендована дата платежу) (п. 1.3.1). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 29.10.2023 р. (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3.2.).
Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 31.07.2023р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 29.10.2023р. (останнього дня строку кредитування) (п. 1.4.).
Комісія за надання кредиту: 900.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1.). Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1350.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2.). Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 24300.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3.). Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.
Аналогічні умови надання кредиту прописані у Паспорті споживчого кредиту № 8658321 (а.с. 11) та Заяві на отримання кредиту № 8658321 (а.с. 12).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 *49.
Підпункт 7.1 кредитного договору визначає, що цей договір (з додатками № 1, № 2, № 3, № 4 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору. Строк дії договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов'язань повинно відбутись в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 1.4 договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього договору кредитні кошти не будуть відправлені кредитодавцем та/або не будуть отримані позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в особистому кабінеті.
Відповідно до розділу кредитного договору «Терміни та визначення» Правила - Правила надання коштів у позику, в томі числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені на сайті кредитодавця за посиланням http://miloan.ua/s/documents, що є невід'ємною частиною цього договору, які не містять істотних умов договору і регулюють відносини кредитодавця та позичальника в частині, що не врегульована договором. Підписанням цього договору/акцепту позичальник укладає кредитний договір в цілому, з усіма його додатками та невід'ємними частинами.
Згідно з п. 9.1 кредитного договору цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором (правочином), що містить усі істотні умови, укладений в порядку, спосіб та формі, що відповідає вимогам законодавства.
В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року в справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) зроблено висновок, що «невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Особливістю консенсуальної природи кредитного договору є те, що законом допускається одностороння відмова від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором, що знайшло відображення, зокрема, у ст. 1056 ЦК України та ст. 10, 14, 15 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, з матеріалів справи вбачається і судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно уклав кредитний договір №8658321 (індивідуальна частина) від 16.07.2023 з ТОВ «МІЛОАН», умовами якого передбачалося надання кредитних коштів у розмірі 9000,00 грн.
Проте, консенсуальна природа кредитного договору свідчить лише про те, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, але, в той же час, не свідчить про те, що у позичальника автоматично виник обов'язок повернути кредит та сплатити проценти, у розмірі та на умовах зазначених в договорі, оскільки цей обов'язок є похідним від обов'язку кредитодавця надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Про це зазначено і в п. 7.1 договору про споживчий кредит № 8658321 (індивідуальна частина) від 16.07.2023.
Тобто, висуваючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитор зобов'язаний довести належними, допустимими, достовірними та, у своїй сукупності і взаємозв'язку, достатніми доказами наявність такої заборгованості, зокрема, факт надання та отримання грошових коштів, а також розмір заборгованості.
Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц) неодноразово зазначав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Зокрема, належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором/договором позики можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Проте, з досліджених доказів вбачається, що до позовної заяви позивачем не додано жодного доказу, який би підтверджував факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, вказаний у кредитному договорі № 8658321 від 16.07.2023, як зазначено в п. 2.1 кредитного договору.
Тобто, позивач фактично не підтвердив належними та допустимими доказами факт виконання первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» зобов'язання щодо надання грошових коштів у сумі визначеній у п. 1.2 кредитного договору, а, відповідно, не підтвердив і факт виникнення у відповідача ОСОБА_1 обов'язку повернути кредит, сплатити комісію та проценти, у розмірі та на умовах зазначених в цьому договорі, та права вимоги первісного кредитора за цим договором.
До позовної заяви доданий розрахунок заборгованості за спірним договором, здійснений представником позивача ОСОБА_2
У розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8658321 від 16.07.2023 за період з 26.12.2023 по 31.05.2024 зазначено, що на дату передачі права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФК « ЄАПБ» (26.12.2023) загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складала 34138,80 грн, з яких: 8370,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24868,80 грн - сума заборгованості за відсотками, 900 грн - сума заборгованості за комісією, та додаткових нарахувань після цієї дати не здійснювалось (а.с. 17).
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором створений самим позивачем та не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, наявність та розмір заборгованості. Зокрема, розрахунок не містить даних про суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку за якою нараховувались проценти, період їх нарахування тощо.
Інформація зазначена в цьому розрахунку заборгованості, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 .
Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази існування та розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 8658321 від 16.07.2023.
Позивач стверджує, що на підставі договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023 він набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 8658321 від 16.07.2023.
На підтвердження цього твердження, зокрема, надає, копію витягу (як зазначає позивач у переліку додатків до позовної заяви) з договору факторингу, копію акту прийому-передачі реєстру боржників № 1 за договором факторингу № 26122023 від 26.12.2023, витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №26122023 від 26.12.2023 та розрахунок заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
В силу норм ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Так, 26 грудня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу № 26122023 (далі - договір факторингу), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав, або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управлінням кредиту, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інших платежів, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору. Згідно з п. 1.2. договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно з реєстром боржників в електронному вигляді за формою наведеною в додатку № 4 цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 5). Крім того, відповідно до п. 1.5 договору клієнт гарантує та відповідає перед фактором за дійсність грошових вимог, право яких відступається факторові за цим договором.
Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому-передачі реєстру боржників (додаток № 2).
Розділ 2 договору факторингу визначає гарантії за цим договором, зокрема, гарантії клієнта про те, що: права вимоги, що передаються фактору для здійснення факторингу, є дійсними (пп. 2.2.1); клієнт не буде передавати фактору для здійснення факторингу права вимоги в частині, оплата за якою надійшла йому повністю (пп 2.2.2); грошові зобов'язання клієнта перед боржниками будуть відсутні повністю станом на момент передачі фактору прав вимоги до боржників (пп. 2.2.3) тощо.
Розділ договору факторингу «Визначення термінів, що використовуються у даному Договорі» містить термін Документація - оригінали документів, що стосуються заборгованостей окремих боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог клієнта до боржників по заборгованостям, а також є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, а саме:
-кредитні договори та правила кредитування, що діяли на момент видачі кредиту;
-договори, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором (порука, застава, іпотека тощо), при наявності;
-копії паспортів боржників, при наявності;
-копії ідентифікаційного номера боржників, при наявності;
-документи про доходи боржника, при наявності;
-анкети-заяви на отримання кредиту;
-заяви боржників на готівковий переказ на вказані боржником реквізити, при наявності;
-платіжне доручення, яке підтверджує перерахування коштів на рахунок, вказаний боржником;
-детальні розрахунки заборгованості (простроченої заборгованості та всіх інших платежів) по кредитному договору по кожному платіжному періоду та підставу їх нарахування за період з дня укладення кредитного договору по дату відступлення права вимоги;
-у разі знаходження справи в суді або на стадії виконавчого провадження - судове рішення та, у разі наявності, виконавчий документ чи постанову про відкриття виконавчого провадження (або документ, яким засвідчується факт подання виконавчого документа до органу або особи, що здійснюють примусове виконання рішень судів та інших органів, у разі відсутності по справі, що знаходиться на стадії виконавчого провадження, виконавчого документа чи постанови про відкриття виконавчого провадження).
З вищезазначеного можна припустити, що договір факторингу передбачає передання клієнтом вищезазначеної документації фактору, оскільки такий обов'язок клієнта (первісного кредитора) визначений законом (а.с. 13-14).
В той же час, вивчивши копію так званого витягу з договору факторингу судом встановлено, що позивачем подано лише копії окремих аркушів договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023, що не є витягом з документа в розумінні ч. 2 ст. 95 ЦПК України, оскільки не відповідає вимогам щодо оформлення витягів з документів, встановлених чинним законодавством України. Також, належним чином засвідчені копії окремих аркушів договору факторингу не є належним чином засвідченою копією самого документа. З огляду на вищезазначене, суд не приймає надані позивачем копії окремих аркушів договору факторингу як належний, допустимий та достовірний доказ у розумінні ст. 77 - 79 ЦПК України.
Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників № 1 за договором факторингу № 26122023 від 26.12.2023 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 1 кількістю 2723, після чого, з урахуванням пункту 1.2 договору факторингу № 26122023 від 26.12.2023, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 15).
Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №26122023 від 26.12.2023 заборгованість відповідача ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , за кредитним договором № 8658321 складає 34138,80 грн, з яких: 8370,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 24868,80 грн - сума заборгованості за відсотками, 900 грн - сума заборгованості за комісією (а.с. 16).
Суд звертає у вагу, що витяг з реєстру боржників № 1 до договору факторингу №26122023 від 26.12.2023 не підписано та не завірено печаткою другої сторони - ТОВ «МІЛОАН». Фактично доданий витяг є документом, що надрукований позивачем та підписаний його представником ОСОБА_2 .
Такий доказ не відповідає, зокрема, вимогам щодо достовірності доказу, оскільки на підставі наданого позивачем витягу суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи, а саме, чи дійсно право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 8658321 передане від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» згідно з реєстром боржників № 1 до договору факторингу №26122023 від 26.12.2023.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що в позові ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 12, 13, 76-80, 81, 83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У позові ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», адреса місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, адреса для листування: вулиця Лісова, буд. 2 поверх 4, місто Бровари Київської області, 07400, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий суддя Т.М. Солдатова