Справа № 359/1450/24
Провадження № 2/359/1475/2024
03 жовтня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
встановив :
08 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із вказаним позовом, яким просить суд : стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 08 лютого 2024 року і до повноліття дитини.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в зареєстрованому шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачем, та перебуває на її повному утриманні. Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий рівень позивач одна не може забезпечити, тому батько, який є здоровим та працездатним, зможе сплачувати аліменти в розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття. У зв'язку з цим, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10 червня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням та викликом сторін. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
12 липня 2024 року від представника відповідача адвоката Проценко О.В. надійшов відзив на позов. В даному відзиві відповідач визнає позов частково у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач ОСОБА_2 має третю групу інвалідності з 04 червня 2014 року, добровільно надає матеріальну допомогу на користь позивача на утримання дочки. Окрім того, відповідач сплачує кошти за садочок, який відвідує його дочка ОСОБА_4 .
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість позивач подала до суду заяву, якою не заперечувала щодо стягнення з відповідача частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття, розгляд справи просила здійснити у її відсутність.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач та представник відповідача до суду не з'явилися. До початку розгляду справи представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи у її та відповідача відсутність, позовні вимоги визнає частково у розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, дослідивши заяву представника позивача, матеріали справи та наявні в ній докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року (серія А, № 303А, п. 2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Наведене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданим Бориспільський міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 22 листопада 2019 року (а.с. 4).
Від даного шлюбу сторони мають спільну доньку : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 07 26 червня 2020 року Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 5).
Дитина на даний час проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.
З часу припинення спільного проживання відповідач піклується про доньку, надає матеріальну допомогу. Наведене підтверджується копіями квитанцій щодо перерахування коштів на рахунок позивача ОСОБА_1 та на рахунок Управління освіти і науки Бориспільської міської ради, за відвідування садочку.
Відповідач має третю групу інвалідності з 04 червня 2014 року,що підтверджується довідкою МСЕК серії КИО-1 №0403822 та посвідченням серії НОМЕР_3 (а.с. 27, 28).
Відомостей про наявність інших осіб на утриманні, його неплатоспроможність суду не надано.
Між позивачем та відповідачем склалися сімейні правовідносини щодо утримання дитини, які врегульовані Сімейним кодексом України. Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст. 180 СК України.
Згідно вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У відповідності до вимог ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміні-стративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 18 наведеної Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за № 3 від 15 травня 2006 року вказано, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду із відповідним позовом.
На підставі ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батьків або у твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини, 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, 4) інші обставини, що мають істотне значення, і розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповід-ного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Статтею 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню починаючи з 08 лютого 2024 року.
Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Відповідно роз'яснень, наведених у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Інших обставин, які мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання дітей судом не встановлено, про них також не повідомлено позивачем та відповідачем.
Згідно ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В положеннях статті 51 Конституції України зазначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Обов'язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ними повноліття і являє собою як моральний, так і правовий обов'язок батьків.
За змістом ст. 179 Сімейного Кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та роз поряд-ження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом даної статті обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Суд звертає увагу на те, що сам факт народження дитини покладає на батьків обов'язки, зокрема, щодо її утримання. У батьків немає і не може бути більшої цінності за дитину, а тому її утримання має домінувати над усіма іншими витратами.
З огляду на те, що дитина проживає з матір'ю, вартість продуктів харчування, інших речей першої необхідності, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, враховуючи стан здоров'я, матеріальне становище платника аліментів, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на утримання дитини аліментів у розмірі частки його заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, як це передбачено ч. 1 ст. 183 СК України.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
У частині 6 ст. 141 ЦПК України вказано, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На підставі викладеного та керуючись ч. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за № 3 від 15 травня 2006 року, ст. 141, 180 - 182, 184, 191 СК України, ст. 4, 12, 81, 133, 141, 258- 260, 263 - 265, 268, 289, 353, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позовної заяви і до повноліття дитини, починаючи з 08 лютого 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Інформація про позивача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт - серії НОМЕР_5 виданий 12 липня 2012 року Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області, проживає за адресою : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 03 жовтня 2024 року.
Суддя Л.В. Яковлєва