Справа № 279/2123/24
1-кп/279/444/24
іменем України
03 жовтня 2024 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , дистанційно обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 потерпілої ОСОБА_6 , у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростень розглянувши клопотання прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
В провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.1 ст.115 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки строк тримання під вартою закінчується 06.10.2024, зазначив, що ризики, які були підставою для обрання такого заходу забезпечення, не зменшились та не зникли.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити.
Обвинувачений не заперечив проти задоволення клопотання.
Захисник обвинуваченого щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив та просив відмовити в задоволенні клопотання зазначивши, що його підзахисний особа похилого віку, хворіє, за станом здоров'я не може перебувати під вартою.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Перевіряючи доводи клопотання сторони кримінального провадження на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, встановлено, що доводи є обґрунтованими, оскільки заявлені у клопотанні ризики не зменшилися та продовжують існувати, що унеможливлює застосування до нього більш м'якого запобіжного засобу, та зважаючи на вищевказане, забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов'язків, можна лише шляхом продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, слідчим суддею враховані вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у виконанні завдань, які передбачені ст.2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Приймаючи до уваги вимоги ч.2 ст.177, ст.331 КПК України, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання на строк від 7 до 15 років позбавлення волі, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, з метою запобігання спробам обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, суд, вважає, що є наявними підстави для запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, суд враховує, що з часу обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися підстави для такого запобіжного заходу. Суд бере до уваги, що обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, ОСОБА_4 зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Тяжкість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому, може викликати його втечу, також обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вирішуючи питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, виходить з необхідності уникнення ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст.177 КПК України, для застосування обвинуваченому ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Обсяг проведених судом процесуальних дій під час судового розгляду у кримінальному провадженні та їх результати не зменшують ризик переховування обвинуваченого.
За результатами встановлених судом обставин, з метою забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд дійшов висновку про наявність факторів, які передбачені ч.1 ст.194 КПК України, що дає підстави для визнання необхідним продовження строку тримання обвинуваченого під вартою та неможливість зміни обвинуваченому обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на іншій запобіжний захід, такий що не пов'язаний з триманням під вартою або його скасування.
Судом враховується тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у злочинах, що у сукупності з іншими обставинами справи дає підстави вважати, що лише тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам та з урахуванням положень ст.183 КПК України, виключає можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого.
Згідно ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому продовжує строк обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення суми застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 197, 331 КПК України,
Клопотання задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити запобіжний західу вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 01.12.2024 включно без визначення розміру застави.
Ухвала в частині запобіжного заходу діє до 01.12.2024 року.
Копію ухвали вручити (направити) обвинуваченому, вручити прокурору, направити уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду в п'ятиденний строк з дня її оголошення, а обвинуваченими - в той же строк з дня отримання копії ухвали .
Суддя ОСОБА_1
Копія згідно з оригіналом